Ухвала

від 13.10.2017 по справі 607/5818/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5818/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/789/255/17 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

особи, щодо якої розглядається

клопотання про арешт майна ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016210000000018 від 16.03.2016 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Тернопільській області ОСОБА_9 та накладено арешт на торгово-офісне приміщення АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві власності за ПП Імекс (код ЄДРПОУ 32295469) в частині заборони його відчуження.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що засновником та директором ПП Імекс є ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України і накладення арешту на вказане майно узгоджується з вимогами ст.с.170-173 ККП України, якими регламентуються правові підстави щодо арешту майна.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищезазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Вважає, що ухвала суду є незаконною та постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що торгово-офісне приміщення №82, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та зареєстроване на праві власності за ПП Імекс (код ЄДРПОУ 32295469), не має жодного відношення до матеріалів кримінального провадження щодо його обвинувачення за ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України, не є об`єктом дослідження у цьому кримінальному провадженні та не зберігає на собі жодних доказів.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 , які повністю підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2017 року та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого про арешт майна; прокурора, який рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_8 , будучи засновником (власником) та фактичним керівником ПП Імекс, а також перебуваючи на посаді директора підприємства, за період діяльності 2015 року, внаслідок відображення в обліку та звітності безтоварних фінансово-господарських операцій із суб`єктами господарювання з явними ознаками фіктивності, умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємства на суму 2 263 790 грн. та податку на додану вартість на суму 2 481 353 грн., а всього ухилився від сплати до Державного бюджету України податків на загальну суму 4 745 143 грн., що є особливо великими розмірами.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно частини другої вказаної правової норми арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В обґрунтування свого висновку щодо накладення арешту на майно, суд першої інстанції зазначив, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що узгоджується з положеннями ч.11 ст.170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

За змістом ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, санкція якого передбачає такий вид покарання як конфіскацію майна.

Відповідно до ст.132 КПК України, якою регламентовані загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вирішуючи питання про застосування таких заходів, слідчий суддя повинен встановити, що 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ці вимоги закону слідчим суддею, на думку колегії суддів, були дотримані.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що слідчим суддею вірно, у відповідності до вимог ст.ст.170-173 КПК України вирішено клопотання слідчого про арешт майна, а тому підстав для скасування вищевказаної ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року, про що ставить питання апелянт, не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.170-173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Тернопільській області ОСОБА_9 та накладено арешт на торгово-офісне приміщення АДРЕСА_1 та зареєстроване на праві власності за ПП Імекс (код ЄДРПОУ 32295469) в частині заборони його відчуження без зміни.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2