Ухвала

від 20.09.2017 по справі 816/1623/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/40204/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014

у справі № 816/1623/14 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Спеціалізованого дочірнього підприємства Завод переробки зношених шин

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 17.03.2014

№ 0001002201/353 та № 0009932201/354. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати із сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 02.12.2013 за № 5077/16-03-22-01-08/32272221. Згідно з висновками акту від 02.12.2013 за № 5077/16-03-22-01-08/32272221 позивач порушив, серед іншого, норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (Закон № 334/94-ВР), підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (ПК), пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР), пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 ПК: завищив валові витрати на загальну суму 895008,00 грн. та податковий кредит на загальну суму

179002,00 грн. у податковому обліку за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ Доміно-2010 , ПП Двалекс , ТОВ КатМеталУкраїна , ТОВ Будфінтраст група Україна , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Технічна компанія Інтех , ПАТ Берта , ПП Спецпідйоммаш товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, у результаті чого занизив податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 135275,00 грн. та ПДВ за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на 115774,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Доміно-2010 , ПП Двалекс , ТОВ КатМеталУкраїна , ТОВ Будфінтраст група Україна , ФОП ОСОБА_2,

ТОВ Технічна компанія Інтех , ПАТ Берта , ПП Спецпідйоммаш обґрунтовано посиланням на ознаки фіктивності їх підприємницької діяльності у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничо-складських приміщень, засобів для постачання або здійснення господарської діяльності, трудових ресурсів.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.12.2013: № 0007732201/864 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 135275,00 грн. за основним платежем та 14040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0007742201/865 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 115774,00 грн. за основним платежем та 17404,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження СДП Завод переробки зношених шин вказаних вище податкових повідомлень-рішень ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014: № 0001002201/353 - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 102701,00 грн. та 14135,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009932201/354 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 116877,00 грн. та 9440,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Доміно-2010 , ПП Двалекс , ТОВ КатМеталУкраїна , ТОВ Будфінтраст група Україна , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Технічна компанія Інтех , ПАТ Берта ,

ПП Спецпідйоммаш товарно-матеріальних цінностей та надання послуг (гума різана; продукція, вироби, у відповідності до робочих креслень; запасні частини до сільськогосподарської техніки; стрічка конвеєрна; підйомні механізми, запасні частини, витратні матеріали до навантажувачів усіх моделей та модифікацій; виконання робіт з обслуговування та ремонту обладнання) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за відповідні податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат, податкового кредиту, ОДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ТОВ Доміно-2010 , ПП Двалекс , ТОВ КатМеталУкраїна , ТОВ Будфінтраст група Україна , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Технічна компанія Інтех , ПАТ Берта , ПП Спецпідйоммаш товарів та надання послуг з огляду на відсутність у його контрагентів основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, необхідних для виготовлення та поставки товарів і послуг.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, актів виконаних робіт, - за відсутності інших доводів та доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Доміно-2010 , ПП Двалекс , ТОВ КатМеталУкраїна , ТОВ Будфінтраст група Україна , ФОП ОСОБА_2, ТОВ Технічна компанія Інтех , ПАТ Берта , ПП Спецпійоммаш товарів та надання послуг, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум витрат і податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко