Постанова

від 12.10.2017 по справі 306/983/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9746/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської районної державної адміністрації на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2017 року Свалявським районним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Свалявської районної державної адміністрації про зобов'язання Свалявської районної державної адміністрації затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (кадастрові номери 2124010100:02:065:0071 та 2124010100:02:065:0075), цільове використання яких змінюється за адресою м. Свалява вул. Верховинська, б/н.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що Свалявська районна державна адміністрація протиправно та безпідставно відмовила позивачу у затвердженні проектів землеустрою, хоч ОСОБА_1 було виконано всі необхідні заходи та подано до Свалявської районної державної адміністрації всі необхідні документи.

Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано Свалявську районну державну адміністрацію затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові номери 2124010100:02:065:0071 та 2124010100:02:065:0075, цільове використання яких змінюється за адресою м. Свалява вул. Верховинська, б/н.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Свалявською районною державною адміністрацією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач та представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в її задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що листом Свалявської районної державної адміністрації від 29 березня 2017 року № М-274/01-31 ОСОБА_1 повідомлено про те, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження двох проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється за адресою: за межами міста Свалява, вул. Верховинська б/н, Свалявська районна державна адміністрація відмовляє у затвердженні вказаних проектів землеустрою у зв'язку з тим, що статтею 38 Земельного кодексу України не передбачено розташування за межами населених пунктів земель громадської забудови.

Задовольняючи позовні вимоги шляхом зобов'язання Свалявської районної державної адміністрації затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові номери 2124010100:02:065:0071 та 2124010100:02:065:0075, цільове використання яких змінюється за адресою м. Свалява вул. Верховинська, б/н, судом першої інстанції вказано, що дії відповідача щодо відмови в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушують права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції оцінюючи заявлену ОСОБА_1 позовну вимогу не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_3 міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Так, відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Колегія суддів наголошує, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, заявлена ОСОБА_1 позовна вимога та рішення суду є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку задовольняючи адміністративний позов, так як позовна вимога про зобов'язання затвердити проекти землеустрою не може бути задоволена, оскільки дане питання належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Свалявської районної державної адміністрації - задовольнити.

Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 04 вересня 2017 року в справі № 306/983/17 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Свалявської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст судового рішення виготовлено 13 жовтня 2017 року.