Рішення

від 05.10.2017 по справі 910/11987/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017Справа № 910/11987/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хаммель-Україна

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство Укрекоресурси )

про стягнення 312967,75 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Петролюк А.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хаммель-Україна звернулось до суду з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство Укрекоресурси ) про стягнення витрат понесених у зв'язку із зберіганням майна відповідача в розмірі 312967,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.09.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір відповідального зберігання №309/13, відповідно до умов якого позивач прийняв на зберігання протягом 4-х місяців майно сортувального комплексу МСЛ-1/50 із вартістю зберігання у розмірі 1,2 грн. в місяць. Позивач зазначає, що укладений між сторонами договір припинив свою дію 31.12.2013, проте відповідач протягом трьох років не забирав своє майно яке забрав лише 24.10.2016. Так позивач зазначає, що з 01.01.2014 по 24.10.2016 у Товариства з обмеженою відповідальністю Хаммель-Україна знаходився вказаний сортувальний комплекс на відповідальному зберіганні на без договірних умовах, в той же час, позивачем вказаний сортувальний комплекс було передано Спільному українсько-німецькому підприємству у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Олнова на відповідальне зберігання на підставі Договору №2/13 від 03.09.2013, за умовами якого було встановлено вартість зберігання майна у розмірі 9000 грн. за місяць.

За період фактичного зберігання належного відповідачеві майна, після закінчення терміну дії укладеного з відповідачем договору, позивачем було сплачено СУНП ТОВ Олнова 312967,75 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надіслав, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого посилався на перебуванні у відпустці осіб, які мають компетенцію у видачі оригіналів документів та наданні інформації, також посилався на необхідність підготування додаткових пояснень по справі.

Так, дослідивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні заперечення представника позивача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що провадження у справі було порушене ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017, вказаною ухвалою було зобов'язано відповідача подати відзив на позовну заяву, судове засідання було призначене на 14.09.2017. Суд зазначає, що в судове засідання 14.09.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали суду в частині надання відзиву по справі не виконав, жодних пояснень з приводу неявки уповноваженого представника суду не подав, у зв'язку із неприбуттям уповноваженого представника відповідача та ненаданням останнім відзиву на позов, судом було відкладено розгляд справи на 05.10.2017. Втім, до цього часу відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 24.07.2017 в частині надання мотивованого відзиву на позов, суд зазначає, що відповідачеві було надано достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи та підготування обґрунтованих заперечень по справі.

За таких обставин, з метою недопущення затягування судового розгляду даної справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2013 між Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство Укрекоресурси ) (відповідач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хаммель-Україна (позивач, зберігач) було укладено Договір відповідального зберігання №309/13, відповідно до умов якого, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору майно згідно з Додатком №1 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає майно згідно з Актом прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили, що майно зберігається за адресою: Львівська обл., м. Буськ, вул. В.Івасюка, 5.

Згідно з п.п.1.4, 1.5 Договору, вартість кожного календарного місяця зберігання майна за цим договором становить 1,2 грн. майно є власністю поклажодавця.

Відповідно до п.3.1 Договору, поклажодавець зобов'язаний після закінчення строку дії договору забрати у зберігача майно передане на зберігання.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2013 (п.6.1 Договору).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі від 03.09.2013 відповідач передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання майно сортувального комплексу МСЛ-1/50 (інв.№104-3506).

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання умов зазначеного Договору з відповідального зберігання №309/13 від 03.09.2013 між позивачем та Спільним українсько-німецьким підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Олнова укладено Договір відповідального зберігання №2/13 від 03.09.2013, відповідно до умов якого позивач передав, а СУНП ТОВ Олнова прийняв на зберігання майно сортувального комплексу МСЛ-1/50.

Відповідно до п.1.3 Договору, майно зберігається за адресою: Львівська обл., м. Буськ, вул. В.Івасюка, 5.

Вартість кожного календарного місяця зберігання майна за цим договором становить 9000 грн. включно з ПДВ (п.1.4 Договору).

Згідно з п.1.5 Договору, майно є власністю ДП Укрекоресурси .

За умовами п.4.1 Договору, поклажодавець зобов'язаний оплачувати зберігачу вартість кожного місяця зберігання майна в сумі, вказаній у пункті 1.4 цього договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок зберігача.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами то скріплення печатками сторін та діє до повного виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір з відповідального зберігання №309/13 від 03.09.2013 припинив свою дію 31.12.2013, жодних додаткових угод щодо продовження терміну дії договору матеріали справи не містять. Таким чином, відповідач повинен був забрати передане на зберігання позивачеві майно до 31.12.2013.

В той же час, як вбачається із наявного в матеріалах справи Акту прийому-передачі від 24.10.2016 позивач передав, а відповідач прийняв із відповідального зберігання майно сортувального комплексу МСЛ-1/50, таким чином, відповідач фактично забрав належне йому майно із відповідального зберігання 24.10.2016.

Наразі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат за зберігання належного відповідачеві майна за період фактичного його зберігання.

На підтвердження факту понесення витрат зі зберігання позивачем додано до матеріалів справи копії платіжних доручень №27 від 16.09.2016, №25 від 02.09.2016, №29 від 26.09.2016, №54 від 29.06.2017 із призначенням платежу: оплата за зберігання МСЛ-1 за договором відпов. зберіг. №2/13 від 03.09.2013 , на загальну суму 312967,75 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до присів ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ч.3 ст.947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із вимогою №2301-01 від 23.01.2017 про оплату вартості відповідального зберігання, проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного, оскільки є доведеним факт понесення позивачем витрат на зберігання належного відповідачеві майна, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 312967,75 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство Укрекоресурси ) (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В; ідентифікаційний код 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хаммель-Україна (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Нова, буд. 20-А; ідентифікаційний код 36761605) 312967 (триста дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 75 коп. заборгованості та витрати зі сплати судового збору в сумі 4694 (чотири тисячi шістсот дев'яносто чотири) грн. 53 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 10.10.2017

Суддя Я.В. Маринченко