Ухвала

від 03.10.2017 по справі 914/3575/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.10.2017 р.                                                             Справа№ 914/3575/15

Господарський суд Львівської області у складі

Судді Фартушка Т.Б., при секретарі судового засідання Сало О.А., розглянувши матеріали скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ», м. Львів, від 17.08.2017р. вх. №3499/17

на дії старшого державного виконавця Новосада О.Ю. та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.05.2017 року у ВП №49861397, винесену старшим державним виконавцем Новосадом О.Ю. у справі № 914/3575/15,

Орган оскарження (Орган ДВС): Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, м. Луцьк,

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ», м. Львів,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюглас Плюс», м. Нововолинськ Волинської області,

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 18 вересня 2015 року у справі №59.

Представники:

Заявника (Скаржника): ОСОБА_1 – представник (довіреність від 01.02.2017р. №658);

Відповідача (Боржника): не з’явився;

Від Органу ДВС: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» подано до Господарського суду Львівської області скаргу від 17.08.2017р. вх. №3499/17 на дії старшого державного виконавця Новосада О.Ю. та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.05.2017 року у ВП №49861397, винесену старшим державним виконавцем Новосадом О.Ю. у справі №914/3575/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюглас Плюс» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 18 вересня 2015 року у справі №59.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 21.08.2017р. скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.09.2017р. Розгляд скарги відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі суду від 05.09.2017р. у справі, зокрема, у зв’язку із неявкою повноважних представників Учасників судового процесу та невиконання ними вимог ухвали суду у справі.

Представнику Заявника (Скаржника) оголошено права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 121-2 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 59, 121-2 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Скаржника (Заявника) в судове засідання з'явився, подав письмові пояснення на скаргу (вх. №33541/17), у якому просить суд розглянути по суті та задоволити скаргу, подану скаргу підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті скарги. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Представник Органу ДВС в судове засідання не з’явився, 15.09.2017р. подав відзив на скаргу (вх. №31327/17), у якому просить суд розглядати скаргу за відсутності повноважного представника Органу ДВС та повідомити про прийняте рішення. Вказаний відзив оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про прийняття скарги до провадження (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду скарги), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобов’язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що впродовж розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Заявника (Скаржника), дослідивши матеріали справи та поданої скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Львівській торгово-промисловій палаті від 18 вересня 2015 року у справі №59, ухвалено видати наказ, згідно ст. 116 ГПК України, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюглас Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» 6751476,36 грн. суми заборгованості та 5000,00 грн. третейського збору та реєстраційного збору за розгляд справи в третейському суді, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюглас Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» 6751476,36 грн. суми заборгованості та 5000,00 грн. третейського збору та реєстраційного збору за розгляд справи в третейському суді.

Вказана Ухвала не оскаржувалась, 16.11.2015р. набрала законної сили в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до ч.5 ст. 124 Конституції України та ч.1 ст.115 ГПК України, є обов’язковою до виконання на всій території України.

19.11.2015р. Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у даній справі.

Подану скаргу Стягувач обґрунтовує тим, що ним отримано та пред’явлено до виконання – направлено на адресу ВДВС ГТУЮ у Волинській області наказ Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15.

Так, Постановою старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. від 20.01.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. у справі №914/3575/15.

Окрім того, Постановою старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. від 20.01.2016р. у виконавчому провадженні ВП №49861397 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

20.09.2016р. Скаржником (Стягувачем) надіслано на адресу Органу ДВС Листа від 20.09.2016р. вих. №607 із вимогою про надання інформації щодо стану та результатів здійснення вказаного виконавчого провадження. Відповіді на вказаного листа у встановлені чинним законодавством строки до Стягувача не надійшло.

Натомість, Постановою старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. від 19.05.2017р. повернуто Стягувачу без виконання наказ Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15.

Вказана Постанова мотивована відсутністю коштів на рахунках Боржника, а також відсутністю майна Боржника, на яке можна було б звернути стягнення.

Не погоджуючись і вказаною Постановою Скаржник 13.06.2017р. надіслав на адресу на ім'я начальника ВДВС ГТУЮ у Волинській області скаргу на Постанову старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. від 19.05.2017р. про повернення виконавчого документу Стягувачу без виконання.

07.08.2017р. Стягувачем отримано відповідь в.о. Начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2, у якій він повідомив про відхилення скарги Стягувача на Постанову від 19.05.2017 у виконавчому провадженні ВП №49861397. Вказана відмова мотивована відсутністю у Боржника коштів на рахунках в фінансових установах, а також майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Скаржник зазначає, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15, всупереч вимогам ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» порушено періодичність здійснення перевірки наявності грошових коштів на рахунках Боржника, а також наявності у нього майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Так, востаннє перевірка наявності у Боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення, проводилась державним виконавцем 24.10.2016р., в той час, як постанова старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. про повернення виконавчого документу Стягувачу без виконання винесена 19.05.2017р. З підстав наведеного Скаржник робить висновки про порушення державним виконавцем встановленої приписами ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» періодичності здійснення перевірок, яка становить не рідше, аніж один раз на три місяці.

Окрім того, Скаржник зазначає, що, згідно зробленого ним запиту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 13.06.2017р., за Боржником зареєстроване право власності на виробниче приміщення З-1, яке розташоване за адресою: Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Шахтарська, 28а загальною площею 1340,2 м.кв. (свідоцтво про право власності від 23.06.2011р. №217); будинок трансформаторної підстанції Р-1, який розташований за адресою: Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Шахтарська, 28а площею 22,6 м.кв. (свідоцтво про право власності від 23.06.2011р. №217).

Так, представник Скаржника в судовому засіданні зазначив, що вказаним запитом підтверджується як наявність у Боржника майна станом на час відкриття виконавчого провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15 (20.01.2016р.), так і станом на час повернення вказаного виконавчого документа Стягувачу без виконання (19.05.2017р.), а відтак, протиправність дій державного виконавця та незаконність оскаржуваної постанови.

Державний виконавець у поданому відзиві на скаргу (від 15.09.2017р. вх. №31327/17) вказує на те, що майно, на яке вказує Стягувач, відчужене Боржником ще до моменту відкриття виконавчого провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15, а саме 26.12.2014р. на користь ТзОВ «Ренопласт», що підтверджує долученою до відзиву копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон на відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 11.09.2017р. №96845452.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення постановляються судами іменем України та є обов‘язковими для виконання на всій території України.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частинами першою та другою статті 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній станом на момент винесення оскаржуваної Постанови редакції) (надалі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 1 ч.2 ст. 17 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ч.8 ст.52 Закону державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ч.5 ст.39 Закону встановлено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Крім цього, і чинною на момент звернення до суду зі скаргою редакцією Закону України «Про виконавче провадження» передбачає поновлення тільки зупиненого виконавчого провадження (ст.35).

Відтак, вимога щодо зобов’язання державного виконавця поновити виконавче провадження до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається із наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії матеріалів виконавчого провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15, востаннє перевірка наявності у Боржника майна, на яке можна було б звернути стягнення, проводилась Державним виконавцем 24.10.2016р., в той час, як постанова про повернення виконавчого документу Стягувачу без виконання винесена 19.05.2017р. Відтак, державним виконавцем не вжито всіх передбачених чинним на момент винесення оскаржуваної Постанови заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, а саме, не дотримано періодичності перевірки майнового стану Боржника в частині виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змінами та доповненнями), що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ», викладені у скарзі від 17.08.2017р. вх. №3499/17 на дії старшого державного виконавця Новосада О.Ю. та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.05.2017 року у ВП №49861397, винесену старшим державним виконавцем Новосадом О.Ю. у справі №914/3575/15 є частково правомірними, дії старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. при винесенні Постанови від 19.05.2017р. ВП №49861397 про повернення Стягувачу без виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15 – незаконними, а Постанова старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю від 19.05.2017р. ВП №49861397 про повернення Стягувачу без виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15 – недійсна.

В частині доводів щодо зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження ВП №49861397 із примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15 та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» доводи Скаржника є неправомірними, а скаргу слід відхилити, оскільки поновлення виконання наказу відбувається після зупинення його виконання в порядку статтей 37 та 38 Закону України «Про виконавче провадження», а не після визнання недійсною Постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа Стягувачу без виконання.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 29, 33, 34, 38, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Визнати незаконними дії старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю. при винесенні Постанови від 19.05.2017р. ВП №49861397 про повернення Стягувачу без виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15.

2.          Визнати недійсною Постанову старшого державного виконавця ВДВС ГТУЮ у Волинській області Новосада О.Ю від 19.05.2017р. ВП №49861397 про повернення Стягувачу без виконання наказу Господарського суду Львівської області від 19.11.2015р. про примусове виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.11.2015р. у справі №914/3575/15.

3.          В решті скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІДЕА КАПІТАЛ» від 17.08.2017р. вх. №3499/17 на дії старшого державного виконавця Новосада О.Ю. та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.05.2017 року у ВП №49861397, винесену старшим державним виконавцем Новосадом О.Ю. у справі №914/3575/15 відхилити.

Суддя                                                                                            Фартушок Т. Б.