Постанова

від 11.10.2017 по справі 924/559/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

11 жовтня 2017 року Справа № 924/559/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Демидюк О.О. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Яна" на рішення господарського суду Хмельницької області від "29" травня 2017р. у справі №924/559/16 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом Cелянського (фермерського) господарства "Віта", с.Михайлівка, Ярмолинецького району Хмельницької області

до Селянського (фермерського) господарства "Яна", с.Лугове, Ярмолинецький району Хмельницької області

про розірвання договору про спільну діяльність; стягнення грошових коштів в розмірі 266401,85грн.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.03.2017р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №21 від 05.05.2017р.); ОСОБА_3 (довіреність б/н від 20.04.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.05.2017р. задоволено позов Cелянського (фермерського) господарства "Віта" до Селянського (фермерського) господарства "Яна" про розірвання договору про спільну діяльність; стягнення грошових коштів в розмірі 266401,85грн. Розірвано договір про спільну діяльність від 08.08.2013р., укладений між Селянським (фермерським) господарством "Віта" та Селянським (фермерським) господарством "Яна". Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Яна" на користь Селянського (фермерського) господарства "Віта" 266401,85грн. попередньої оплати і 5374,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Яна" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 10-14).

Апелянт стверджує, що позивач у позовній заяві не наводить відповідних обставин та доказів порушень відповідачем істотних умов договору у розумінні ч.2 ст.651 та ст.188, 206 Господарського кодексу України. Тобто, у змісті позовної заяви не наведено поважні причини стосовно до наявних між сторонами правовідносин, наявність умов при яких за змістом наведеної ч.2 ст.1142 Цивільного кодексу України договір простого товариства може бути розірваний.

Скаржник вважає, що не підписання акту приймання-передачі земельної ділянки не може слугувати причиною, яка вказує на фактичну не можливість позивача користуватись земельною ділянкою в рамках договору про спільну діяльність.

Зазначає, що спірному договору про спільну діяльність від 08.08 2013р. передував догорів про спільну діяльність від 01.12.2007р., термін дії якого зазначено по 01.12.2014р., в якому ті ж сторони використовували для спільної діяльності ту ж саму земельну ділянку, яка фактично і не переходила з використання СФГ Віта до СФГ Яна , оскільки акт прийому - передавання цієї земельної ділянки відсутній по закінченню терміну договору 2007 року від сторони 1 - стороні 2. Тобто, з 2007 року земельна ділянка постійно використовується у господарській діяльності СФГ Віта у 2013, 2014, 2015 роках та постійно оброблялась позивачем СФГ Віта безперешкодно з боку відповідача СФГ Яна .

Жодної переписки чи будь якого іншого документу який би свідчив той факт, що відповідач перешкоджав позивачу виконувати частину договору про спільну діяльність від 08.08.2013р. відсутні у матеріалах справи. Більше того, самим позивачем надано суду його лист від 17.09.2015р. в якому СФГ Віта пише, що не може припинити обробляти земельну ділянку, що само по собі є доказом того, що вона оброблялась позивачем.

Також скаржник зазначає, що пропонував позивачу розірвати його та компенсувати СФГ Віта частину коштів за майбутні роки, однак СФГ Віта категорично відмовилась вважаючи таке не можливим, більше того повернуло гроші, які СФГ Яна переказувало як компенсацію. Тому виникає слушне питання для чого СФГ Віта у 2015 році повертало СФГ Яна кошти за договором який не виконується на думку позивача відповідачем від самого його початку, тобто від 2013 року, оскільки сторони не підписали акт приймання - передачі землі. Такі дії позивача доводять той факт, що насправді СФГ Віта використовувало земельну ділянку постійно і планувало це робити в подальшому.

Посилається на позицію Вищого господарського суду України викладену у Постанові від 07.06.2007р. у справі №7/268-06-9137.

Звертає увагу, що приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Хмельницької області зазначав, що відповідач СФГ Яна начебто своїм листом від 17 вересня 2015 року на адресу СФГ Яна продемонстрував свою волю до розірвання договору по спільну діяльність, однак суд не вірно оцінив той факт, що СФГ Віта надіслано на адресу СФГ Яна відповідь де вони категорично виступають проти розірвання договору, більше того вказують що відсутня можливість не приступати до обробітку землі, що вказує очевидно на те, що до цього моменту земля ними постійно оброблялася.

Апелянт також зазначає, що у судових засіданнях суду першої інстанції представник СФГ Яна неодноразово вказувала про те, що насправді жодним чином не чинили перешкод позивачу в обробітку землі, в той час як представники позивача постійно змінювали свою позицію у поясненнях з приводу того чи оброблялась землі СФГ Віта .

Суд зазначив, що СФГ Яна не надала суду доказів того, що з моменту укладання спірного договору тобто з 8 серпня 2013 року до 17.09.2015р. відповідач вчиняв дії на виконання договору, проте у матеріалах справи і відсутні докази про те, що відповідач перешкоджав позивачу виконувати умови договору та обробляти землю, позивачем не надано суду жодного документу, який би свідчив про його переписку з цього приводу з відповідачем, про звернення до правоохоронних органів чи щось інше, що б вказувало на його дії спрямовані до спонукання відповідача до виконання договору.

Звертає увагу, що сплативши на перед всю суму прибутку від спільної діяльності позивач три роки очікував та не приступав зі свого боку до обробітку землі, несучи очевидні втрати і не вчиняв жодних дій з цього приводу. Навпаки, саме тому, що позивач обробляв землю від дня підписання договору щорічно, тому і не мав до відповідача претензій.

Відповідач вважає, що судом оцінено не вірно і факт повернення сторін одна одній грошових коштів по договору про спільну діяльність.

На думку відповідача, саме позивач ініціював розірвання договору звернувшись до суду у 2016 році, порушивши умови ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої учасник договору, який вибуває, зобов'язаний відшкодувати іншим учасникам договору суму заподіяного ним реально збитку ст.22 ЦК України. Однак, судом не вірно оцінені обставини, а тому невірно застосовані вказані норми матеріального права. Після листування у 2015 році та перерахування коштів один одному, позивач все ж таки засіяв землю, що належить відповідачу обробляв та зібрав урожай, і це відповідач зазначав у судових засіданнях, однак суд не дав цьому жодної правової оцінки.

Зважаючи на викладене, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.05.2017р. у справі №924/559/16, яким задоволено позов СФГ Віта до СФГ Яна про розірвання договору про спільну діяльність та стягнення коштів у сумі 266401,85 грн., прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог СФГ Віта - відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 02 серпня 2017 року о 14:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2017р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.07.2017р., у справі визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Демидюк О.О., суддя Мамченко Ю.А.

Ухвалою від 01.07.2017р., колегія суддів у новому складі прийняла апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.03.2017р. у справі №924/1704/15 до свого провадження.

Ухвалою від 02.07.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на "11" жовтня 2017 р. об 14:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького,59 у залі судових засідань №4.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 02.08.2017р. представник позивача надав для огляду суду копію ОСОБА_4 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 23.08.2017р. за №613/91-17 та надав його для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, також, що господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задоволити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

1 грудня 2007 року між Cелянським (фермерським) господарством "Віта" (сторона-1) та Cелянським (фермерським) господарством "Яна" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність (т.1, арк.справи 52-54), підпунктом 1.1. якого погоджено: сторони, шляхом об'єднання майнових прав, господарської діяльності, професійних та інших знань, трудових зусиль, зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як то: вирощування с/г культур, їх реалізація та одержання прибутку.

Внеском відповідача, згідно пп.2.1.1. договору, є право користування землею сільськогосподарського призначення, площею 50 га, право на яке посвідчено держактом на право постійного користування 111-ХМ за №006441.

Згідно акту на право постійного користування землею ІІІ-ХМ №006441, він виданий громадянину України ОСОБА_5, в тім, що йому надається у постійне користування земля, площею 50 га на території Баламітівської сільради, Ярмолинецького району (т.1, арк.справи 55).

08.08.2013р. між Cелянським (фермерським) господарством "Віта" та Cелянським (фермерським) господарством "Яна" укладено договір про спільну діяльність (т.1, арк.справи 8-10), згідно п.1.1. якого сторони домовились шляхом об'єднання майна, майнових прав, господарської діяльності, професійних та інших знань, трудових зусиль сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети: вирощування сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою одержання прибутку.

Пунктом 1.3 договору від 08.08.2013р. сторони погодили, що спільна діяльність буде здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) без створення юридичної особи.

Для досягнення мети спільної діяльності за даним договором сторони у розділі 2 зобов'язались здійснити наступні вклади:

- вклад позивача: право користування сільськогосподарською технікою, необхідною для здійснення процесу виробництва сільськогосподарської продукції на весь термін дії даного договору; забезпечення усіх процесів виробництва трудовими ресурсами; забезпечення виробничих процесів насіннєвими матеріалами, мінеральними добривами, паливно-мастильними матеріалами тощо, необхідними для вирощування с/г культур за даним договором (пп.2.1.2 п.2.1);

- вклад відповідача: право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 50,0га, розташованої на території Баламутівської сільської ради, Ярмолинецького району, право відповідача на яку посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ІІІ-ХМ №006441, виданим на підставі рішення Ярмолинецької районної ради Хмельницької області від 10.08.2000р. №20 на ім'я ОСОБА_5 (пп.2.1.1 п.2.1).

При цьому, згідно пп.4.2.1 п. 4.2 договору, позивач зобов'язався здійснити вклади у спільну діяльність відповідно до вимог пп.2.1.2 цього договору, а відповідач, згідно пп.4.1.1 п.4.1 договору - здійснити свій вклад на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктом 5.2 сторони погодили, що прибуток, отриманий позивачем в результаті с/г виробництва та реалізації продукції, після покриття всіх витрат, пов'язаних з його здійсненням, підлягає розподілу наступним чином: чистий прибуток, одержаний в результаті спільної діяльності за даним договором належить позивачу. Позивач щорічно виплачує відповідачу частину чистого прибутку від спільної діяльності в сумі 24218,35грн. Зазначена частина прибутку від спільної діяльності позивачем за весь час дії даного договору може бути виплачена відповідачу достроково до завершення терміну його дії.

При цьому, договір містить ще один пункт 5.2, яким встановлено, що розподіл прибутку здійснюється після зібрання урожаю та визначення результатів спільної діяльності за рік.

Згідно п.7.1, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом 11 (одинадцяти) років до 08 серпня 2024 року. Договір припиняється внаслідок ліквідації будь-кого із учасників як юридичних осіб; закінчення терміну дії договору або достроково за взаємною згодою учасників (п.7.2 договору).

Пунктом 7.3 договору погоджено, що відповідач не має права вимагати розірвання цього договору в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії, оскільки до підписання цього договору одержав від позивача грошову компенсацію вартості усього прибутку від спільної діяльності, який згідно п.5.2 договору, підлягає передачі відповідачу за весь час дії договору, а саме до 08.08.2024р. включно в сумі 266401,85 грн. Ніяких матеріальних претензій відповідач до позивача з приводу розподілу прибутку від спільної діяльності за даним договором та з приводу використання позивачем зазначеної у п.2.1.1 договору земельної ділянки до 01.08.2024р. не має і у майбутньому мати не буде.

Як передбачено п.7.4 договору, в разі дострокового припинення дії договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу наперед заплачену частину прибутку від спільної діяльності з розрахунку 24218,35 грн. за кожен рік дострокового припинення дії договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Платіжним дорученням №90 від 08.08.2013р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 266401,85грн. Призначенням платежу в дорученні зазначено „грошова компенсація вартості усього прибутку згідно договору від 08 серпня 2013 року» .

Платіжним доручення №8 від 2 вересня 2015 року відповідач перерахував позивачу 195 000 грн. по призначенню платежу - „повернення заборгованості згідно договору від 08.08.13» .

Згідно платіжного доручення №414 від 2 вересня 2015 року позивач перерахував відповідачу 195 000 грн. за призначенням платежу „повернення помилково перерахованих коштів» .

Платіжним дорученням від 8 вересня 2015 року №10 відповідач перерахував позивачу 195 000 грн. З призначенням платежу „повернення помилково перерахованих коштів» .

За платіжним дорученням від 10.09.15р. №440 позивач перерахував відповідачу 195 000 грн. за призначенням - „повернення безпідставно перерахованих коштів» .

Ярмолинецьке відділення Кам'янець-Подільської ОДПІ листом №408 від 15.08.2016р. повідомило про відсутність інформації щодо договору про спільну діяльність, укладеного між СФГ „Віта» та СФГ „Яна» . Також зазначило, що СФГ „Яна» з 2013 року по теперішній час перебуває на обліку платником спрощеної системи 3 групи, а СФГ „Віта» з 2013 року по теперішній час перебуває на обліку в Ярмолинецькому відділенні Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області платником ФСП (4 група спрощена система оподаткування), тобто не є платниками податку на прибуток підприємств, тому не зобов'язані реєструвати договір про спільну діяльність.

17 вересня 2015 року відповідач направив позивачу лист, де вказав, що у 2015 році відповідачу стало відомо, що укладений договір про спільну діяльність не відповідає нормам законодавства (про що позивачу неодноразово повідомлялось в усній формі), в зв'язку з тим, що він підміняє собою договір оренди. Умови договору про строковість, платність є елементом договору оренди землі, наявність яких змінює правову природу договору. В зв'язку з цим відповідач повертає помилково перераховані гроші за 2015 - 2024 роки. На підставі наведеного, відповідач просить у 2015 році не приступати до обробітку та посівної кампанії на земельній ділянці, що належить відповідачу. В разі початку позивачем обробітку, відповідач залишає за собою право звернення до правоохоронних органів для захисту прав та інтересів.

У відповіді на наведений лист позивач зазначив, що за договором відповідач не має права вимагати розірвання цього договору в односторонньому порядку до закінчення терміну дії договору, оскільки після підписання цього договору одержав від позивача грошову компенсацію вартості усього прибутку в розмірі 266 401,85 грн. Тому, позивач вимушений відмовити у задоволенні заяви відповідача не приступати до обробітку та посівної кампанії на земельній ділянці, яка належить відповідачу (т.1, арк.справи 13).

Також в матеріалах справи наявна накладна від 1 листопада 2011 року №319 про відпуск пшениці від ОСОБА_4 СФГ „Яна» .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Однією з підстав виникнення зобов'язання згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України є господарський договір.

Відповідно до норм ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між сторонами виникли на виконання договору про спільну діяльність та за своїм характером відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Як встановлено ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність у простому товаристві здійснюється на основі об'єднання вкладів учасників.

Відповідно ст.1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 132 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони (учасники) простого товариства беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника за ст.1133 Цивільного кодексу України є все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Предметом договору про спільну діяльність від 08.08.2013р. є об'єднання майна, майнових прав, господарської діяльності, професійних та інших знань, трудових зусиль, зобов'язань сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети - вирощування сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою одержання прибутку. Тобто - укладаючи даний договір позивач розраховував саме на одержання прибутку від господарської діяльності, яка полягала у вирощуванні сільськогосподарської продукції, її переробці та реалізації. При цьому, вирощування продукції має відбуватися на земельній ділянці, котра належить відповідачу, надання якої є зобов'язанням відповідача по договору (п. 2.1.1. - вклад відповідача - право користування земельною ділянкою с/г призначення для ведення селянського господарства, площею 50га., розташована на території Баламутівської сільради, Ярмолинецького району)

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

В матеріалах справи відсутні докази, що з моменту укладення спірного договору - 8 серпня 2013р., до моменту направлення листа від 17.09.2015р., відповідач вчиняв дії на виконання договору чи приступив до фактичної його реалізації.

З поданого до справи листа відповідача від 17.09.2015р. вбачається, що останній, вважаючи спірний договір таким, що не відповідає законодавству та таким, що підмінює собою договір оренди (удаваний правочин), повернув позивачу сплачені ним (на виконання даного договору) кошти, як помилково перераховані за 2015 - 24 роки.

Попередня оплата відповідачу підтверджується платіжним дорученням №90 від 08.08.2013р. - позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 266401,85 грн. Призначенням платежу в дорученні зазначено - „грошова компенсація вартості усього прибутку згідно договору від 08 серпня 2013 року» . Як вбачається з платіжного доручення №8 від 2 вересня 2015 року відповідач перерахував позивачу 195000 грн. по призначенню платежу - „повернення заборгованості згідно договору від 08.08.2013р.» . Згідно платіжного доручення №414 від 2 вересня 2015 року позивач перерахував відповідачу 195000 грн. за призначенням платежу „повернення помилково перерахованих коштів» . Платіжним дорученням від 8 вересня 2015 року №10 відповідач перерахував позивачу 195000 грн. по призначенню платежу „повернення помилково перерахованих коштів» . За платіжним дорученням від 10.09.2015р. №440 позивач перерахував відповідачу 195 000 грн. за призначенням - „повернення безпідставно перерахованих коштів» .

З даних перерахунків коштів вбачається, що в кінцевому результаті оплачені позивачем кошти в розмірі 266 401, 85 грн. залишились в користуванні відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оплата позивачем даних грошей вперше, та подальші спроби повернути їх відповідачу, свідчать про намір позивача виконувати спірний договір. Натомість, направлення відповідачем листа від 17.09.2015р. з проханням до позивача не приступати до обробітку та посівної кампанії на земельній ділянці, що належить відповідачу та попередження про те, що в разі початку обробітку, відповідач звернеться в правоохоронні органи для захисту своїх прав, в сукупності з поверненням коштів, оплачених позивачем як попередньої оплати по договору, свідчать про невиконання відповідачем договірних обов'язків (надання землі).

При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідь позивача на лист відповідача, в якому вказано, що позивач вимушений відмовити у задоволенні вимоги відповідача не приступати до обробітку землі, за відсутності будь-яких об'єктивних доказів обробітку землі не може бути оцінена як фактичне використання землі. Така відповідь може бути оцінена лише як намір використання землі. Лист відповідача містить висловлювання останнього, які виражають його намір, в категоричній формі (підсиленій можливістю звернення в правоохоронні органи), не виконувати договір.

Вищий господарський суд України у постанові від 16.03.2017р. зазначав про те, що суди попередніх інстанцій не встановили чи за відносин, що склалися між сторонами, позивач фактично здійснював обробіток землі, чи мав можливість її використання.

Дослідження даних обставин може ґрунтуватися лише на наявних у матеріалах справи доказах. При новому розгляді справи жодних інших доказів, крім тих, що були при попередньому вирішенні справи, сторони не подали.

В матеріалах справи відсутні докази фактичного використання позивачем землі чи надання відповідачем можливості такого користування.

Отже, висновок суду про невиконання договору відповідачем є таким, що випливає з наявних матеріалів та таким, що базується на обставинах, підтверджених доказами. При цьому, доводи сторін, що документально не підтверджені та є лише усними зауваженнями, судом першої інстанції вірно не враховувались при вирішенні спору.

Наявними матеріалами підтверджується відмова відповідача в односторонньому порядку виконати своє договірне зобов'язання щодо надання для реалізації мети договору (вирощування сільськогосподарської продукції, її переробки та продажу) своєї земельної ділянки. Очевидно, що внаслідок таких дій відповідача реалізація договору про спільну діяльність стала неможливою і друга сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору.

За ст.526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Така одностороння відмова від виконання договору не передбачена умовами договору та нормами закону.

Отже, позивач, сплативши компенсацію вартості всього прибутку по договору, достроково виконав свої зобов'язання за договором, що не суперечить як умовам договору, так і нормам ч.5 ст.193 Господарського кодексу України. Відповідач одержав від позивача кошти, обумовлені договором, однак в односторонньому порядку відмовився виконувати свої зобов'язання, внаслідок чого договір не міг бути реалізований.

Згідно ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, як вірно відмічено судом першої інстанції, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність істотного порушення договору. Визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладанні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови, необхідно через оцінку змісту договору.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про істотність порушення договору з боку відповідача, що дає підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання договору відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що відсутність акту прийому - передачі землі не є свідченням невикористання землі позивачем, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази такого користування, а також докази користування землею на підставі попереднього договору (від 1 грудня 2007р.).

Як було встановлено, договір є строковим і відповідно до п.7.1 набув чинності з дня його підписання сторонами 08.08.2013р. Отже, зобов'язання сторін мають виконуватись саме з набранням чинності договором, що відповідає змісту договору згідно зі ст.1130 ЦК України.

При цьому за змістом п.5.2 договору його виконання має циклічний характер, тобто - вирощування сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою одержання прибутку мали б виконуватись щороку і розподіл прибутку мав би здійснюватись за результатом спільної діяльності за рік.

Відповідно до п.7.4 договору відповідач зобов'язаний повернути позивачеві наперед сплачену суму прибутку від спільної діяльності з розрахунку 24218,35 грн. за кожен рік дострокового припинення договору.

Тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, вимога позивача про повернення всієї суми грошової компенсація, яка була одержана відповідачем як його частина прибутку від спільної діяльності, є правомірною і ґрунтується на умовах п.7.4 договору та не суперечить нормам ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України. Поверненню підлягає заявлена сума в повному обсязі, оскільки договір не виконувався сторонами з моменту його підписання.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 266 401, 85 грн. є правомірною, ґрунтується на умовах договору, є прямою втратою позивача, яка не може бути компенсована в інший спосіб, оскільки договір достроково розірваний внаслідок неправомірної поведінки відповідача - істотного порушення умов договору, що унеможливлює очікування прибутку.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Яна" на рішення господарського суду Хмельницької області від "29" травня 2017р. у справі №924/559/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Мамченко Ю.А.