Постанова

від 12.10.2017 по справі 906/917/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року Справа № 906/917/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Демянчук Ю.Г. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 11 жовтня 2017 року)

відповідача 2: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 30 січня 2017 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача - ДП "Городницьке лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 14 липня 2017 року у справі №906/917/16

за позовом Державного підприємства "Городницьке лісове господарство"

до Житомирської торгово-промислової палати (відповідач 1)

та до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач 2)

про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, визнання відсутніми права на отримання оплати згідно Договору №2220/1310-2012 від 28.12.2012р.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) від 14 липня 2017 року у справі №906/917/16 було відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" (надалі - позивач) до Житомирської торгово-промислової палати (надалі - відповідач 1) та до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач 2) про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, визнання відсутніми права на отримання оплати згідно договору №2220/110-2012 від 28 грудня 2012 року.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, позивач фактично вимагає підмінити зазначений орган, що є неприпустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду. За висновками суду, предмет позову оскарження дій відповідача щодо відмови у видачі певного доказу, зобов'язання видати такий доказ не передбачені як спосіб захисту чинним законодавством. Щодо вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2220/1310-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28 грудня 2012 року і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням суд зазначив, що у разі відсутності підтвердження Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, залізниця не позбавлена права стягувати належні їй платежі передбачені договором.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ДП "Городницьке лісове господарство" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14 липня 2017 року по справі №906/917/16 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що постановляючи оскаржуване рішення господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме частини 2 статті 22 ГПК України, в частині не надання права позивачу реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, а також фактичну відмову господарським судом здійснювати належне дослідження всіх необхідних обставин справи, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги жодного доводу, аргументу та доказу позивача, оскільки як вважає апелянт будь-яких належних мотивів щодо як їх відхилення так і позбавлення права позивача довести такі або ж спростування у визначений законом спосіб, що свідчить про повне ігнорування судом доречних аргументів сторони - позивача. Натомість, оскаржуване рішення ґрунтується виключно на доводах та аргументах про відсутність сертифіката як доказу наявності форс-мажорних обставин. Крім того, апелянт зазначає, що через не врахування при постановленні оскаржуваного рішення та неналежного дослідження судом першої інстанції доказів по даній справі №906/917/16, а саме: існування рішення по справі №806/1411/16, яке свідчить про відсутність вини ДП "Городницьке лісове господарство" у затримці вагонів та як наслідок фактичного підтвердження існування форс-мажорних обставин, а отже відсутності права у ПАТ "Українська залізниця" на отримання оплати за простій вагонів чим було порушено норми матеріального та процесуального права, передбаченого статтею 33 ГПК України. Лише за відсутності сертифікату про форс-мажорні обставини та як наслідок відмова Господарським судом Житомирської області в отриманні такого доказу, шляхом покладення обов'язку на Житомирську торгово-промислову палату видати такий, а також не врахування судом, що останнім порушені норми Закону України "Про торгово-промислові палати України", що є свідченням порушення норм Закону і призвело до постановлення незаконного оскаржуваного рішення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року у справі №906/917/16 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 06 вересня 2017 року.

Від відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ДП "Городницьке лісове господарство" проігноровано умови щодо порядку здійснення оплати та засвідчення форс-мажорних обставин за договором, не враховано, що відсутність вини вантажовідправника не впливає на обов'язок сплачувати вартість наданих залізницею послуг при проведенні митного контролю. Крім того, такий спосіб захисту як визнання відсутності права не може бути застосований позивачем, оскільки відносини, які склалися між ПАТ "Укрзалізниця" та ДП "Городницьке лісове господарство" регулюються умовами укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2017 року у справі №906/917/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги позивача на 12 жовтня 2017 року.

04 жовтня 2017 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду від представника ПАТ "Укрзалізниця" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з господарським судом міста Києва.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2017 року у справі №906/917/16, у зв'язку із відсутністю технічної можливості для забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Укрзалізниця".

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12 жовтня 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/917/16 - ОСОБА_3 у період з 12 жовтня 2017 року по 24 жовтня 2017 року включно та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Демянчук Ю.Г..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року у справі №906/917/16 апеляційну скаргу ДП "Городницьке лісове господарство" було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

12 жовтня 2017 року від Житомирської торгово-промислової палати надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Від відповідача 1 - Житомирської торгово-промислової палати надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у відповідності до вимог Закону, органом, який наділений повноваженнями видавати сертифікат про форс-мажорні обставини є Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Позивачем по справі суду не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що відповідач по справі - Житомирська торгово-промислова палата є суб'єктом видачі відповідних сертифікатів, уповноважена на це Торгово-промисловою палатою України та має відповідних уповноважених осіб. Відповідач навпаки надав відомості про те, що він не уповноважений вчиняти такі дії, а відповідно і приймати заяви для встановлення форс-мажорних обставин та реагувати на них, згідно регламенту. Крім того, в Регламенті чітко прописана сама процедура звернення із відповідною заявою щодо встановлення форс-мажорних обставин, проте позивач по справі вказаної процедури не дотримався, тому його заява про підтвердження форс-мажорних обставин від 27 липня 2016 року №990 не може вважатися такою заявою та не підлягає під норми вказаного Регламенту.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідачів повністю підтримали вимоги і доводи викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно договору №2220/1310-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року ПАТ "Українська залізниця" організовувала перевезення деревини за замовленням Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" у вагонах №№ 60021797, 60597606, 65741688, 60334950, 60544657, 65487985, 66713983, 66490376, 65399479, 68717610, 68746841, 68804558.

Водночас, Закарпатською обласною державною адміністрацією було прийняте розпорядження від 13 травня 2016 року за №236 "Про митне оформлення експорту деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) у Закарпатської області" /т.1, а.с.21/, згідно якого доручено Закарпатській митниці ДФС України, Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства під час оформлення документів на експорт деревини паливної керуватися вимогами державних стандартів ДСТУ - 3243-88 та ДСТУ 3071-95. а саме: "Розміри дров обмежені довжиною 1 метр з максимальним відхиленням по довжині від 0,5 до +0,10 м, можуть бути в корі, так і без кори. Дрова довжиною 1 м і менше за товщиною від 16 до 26 см повинні бути розколоті на дві частини, товщиною від 28 до 40 см - на чотири частини, товщиною 42 см і більше - на кількість частин, при якому найбільша лінія розколу по торцю любої частини не має перевищувати 22 см.".

Як стверджує ДП "Городницьке лісове господарство", на підставі розпорядження Закарпатської ОДА №236 від 13 травня 2016 року, як свідчать листи: Закарпатської митниці ДФС від 20 травня 2016 року, ДФС України від 03 червня 2016 року та Державного агентства лісових ресурсів України від 17 червня 2016 року /т.1, а.с.22-27/, була здійснена Закарпатською митницею ДФС затримка рухомого складу залізниці з експортною деревиною (дрова) вагонів позивача, що підтверджується митними деклараціями №№101040000/2016/004203 від 13 травня 2016 року, 101040000/2016/004257 від 14 травня 2016 року, 101040000/2016/004258 від 14 травня 2016 року, 101040000/2016/004274 від 16 травня 2016 року, 101040000/2016/004394 від 18 травня 2016 року, 101040000/2016/004417 від 19 травня 2016 року, 101040000/2016/004396 від 18 травня 2016 року, 101040000/2016/004418 від 19 травня 2016 року, 101040000/2016/004457 від 20 травня 2016 року, 101040000/2016/004529 від 23 травня 2016 року, 101040000/2016/004530 від 23 травня 2016 року, 101040000/2016/004571 від 23 травня 2016 року відносно вагонів №60021797 залізнична накладна №493890 від 14 травня 2016 року, №60597606 залізнична накладна №494013 від 15 травня 2016 року, №65741688 залізнична накладна №494021 від 15 травня 2016 року, №60334950 залізнична накладна №495101 від 16 травня 2016 року, №60544657 залізнична накладна №497412 від 18 травня 2016 року, №65487985 залізнична накладна №497438 від 19 травня 2016 року, №66713983 залізнична накладна №497933 від 19 травня 2016 року, №66490376 залізнична накладна №497917 від 19 травня 2016 року, №65399497 залізнична накладна №499186 від 20 травня 2016 року, №68717610 залізнична накладна №401083 від 23 травня 2016 року, №68746841 залізнична накладна №401091 від 23 травня 2016 року, №68804558 залізнична накладна №401356 від 23 травня 2016 року на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС.

З заявою від 27 липня 2016 року /т.1, а.с.12/ Державне підприємство "Городницьке лісове господарство" звернулось до Житомирської торгово-промислової палати. Вказаною заявою ДП "Городницьке лісове господарство" просило відповідача-1 підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що діють при виконанні зобов'язань за укладеним з Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна Залізниця" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця") договором №2220/1310-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 28 грудня 2012 року.

Житомирська торгово-промислова палата, в свою чергу, зазначену заяву залишила без реагування, що стало підставою для звернення ДП "Городницьке лісове господарства" з позовною заявою до господарського суду Житомирської області.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року за №44(5).

Згідно з пунктом 6.3 Регламенту заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки 1, 2, 3 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням - довіреною особою. У заяві, зокрема, вказуються, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін, та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За приписом частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Підпунктом 3.1 Регламенту визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Також пунктами 8.1, 8.2 передбачено, що уповноважена особа несе одноособово відповідальність за рішення щодо засвідчення форс-мажорних обставин/відмови у його видачі. Керівник ТПП України, регіональної ТПП, що підписав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) несе разом з уповноваженою особою відповідальність за дотримання РЕГЛАМЕНТУ і належне оформлення сертифікатів (висновків) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Координацію щодо виконання цього Регламенту в системі ТПП України, ведення Реєстру сертифікатів та Реєстру уповноважених осіб, організація навчання, стажування, підвищення кваліфікації, проведення семінарів для уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин здійснює директор департаменту юридичного забезпечення Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить частина 2 статті 20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.

Державне підприємство "Городницьке лісове господарство" звернулося до суду з позовом про визнання дій незаконними, зобов'язання відповідача вчинити дії (зобов'язати відповідача видати позивачеві сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором №2220/1310-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 28 грудня 2012 року).

Проте, відповідно до статті 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Висновок ТПП не є актом державного органу, такий висновок лише одним із видів доказів, який не має наперед визначеної сили.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, позивач фактично вимагає підмінити зазначений орган, що є неприпустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду.

Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав як оскарження дій відповідача щодо відмови у видачі певного доказу та зобов'язання видати такий доказ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/14673/15 від 26 листопада 2015 року, №910/11826/15 від 17 лютого 2016 року.

За таких обставин, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено в позові про зобов'язання Житомирської торгово-промислової палати видати позивачеві сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин.

Щодо вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2220/1310-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2012 і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторона яка не може виконувати зобов'язання за цим договором через форс-мажорні обставини, зазначені в пункті 5.1 договору, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх настання повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце обставини непереборної сили.

Тобто, з договору випливає, що у разі відсутності підтвердження Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, залізниця не позбавлена права стягувати належні їй платежі передбачені договором.

Відповідно до статті 908 ЦК України, частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами вноситься плата з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що право на отримання оплати прямо передбачено як законом так і договором. тому в задоволенні вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2220/1310-2012 від 28 грудня 2012 року правомірно було відмовлено.

Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених статтею 104 ГПК України, не вбачається.

Також враховуючи подане клопотання відповідача 1 - Житомирської торгово-промислової палати про відшкодування витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу.

За приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Так, пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

04 вересня 2017 року між відповідачем 1 Житомирською торгово-промисловою палатою (клієнт), та адвокатським бюро "ОСОБА_4 та Партнери" було укладено Договір №31 про надання правової допомоги, згідно пункту 1.1. якого предметом договору є надання правової допомоги з питань надання консультацій та здійсненню дій по представництву інтересів та захисту прав клієнта в судах по справі №906/917/16 за позовом ДП "Городницьке лісове господарство" до Житомирської торгово-промислової палати та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання вчинити дії та визнання відсутнім права.

Відповідачем 1 на виконання умов договору було сплачено Адвокатському бюро "ОСОБА_4 та Партнери" 2500 грн. згідно рахунку-фактури №21 від 05 вересня 2017 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку, яка долучена до клопотання.

Також представником відповідача 1 надано суду належним чином засвідчену копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копію посвідчення адвоката та ордер серії ЖТ №36285 на надання правової допомоги.

Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 у справі №1-4/2013, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення оплати послуг адвоката за умовами договору про надання правової допомоги, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником, підтверджений належними доказами, що є визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати покладають на апелянта - ДП "Городницьке лісове господарство".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.17 року у справі №906/917/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" - без задоволення.

Стягнути з Державного підприємства "Городницьке лісове господарство" (11740, Житомирська область, Новоград-Волинський район, смт.Городниця, вул.13-річння Жовтня, 5, код ЄДРПОУ 13552379) на користь Житомирської торгово-промислової палати (10002, м.Житомир, вул.Гагаріна, 24, код ЄДРПОУ 02944685) 2500 грн. судових витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/917/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Саврій В.А.