Постанова

від 11.10.2017 по справі 812/856/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

6.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/856/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання: Ждановій Г.Є.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Фоменко М.Д. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в якому позивач з урахуванням уточненого позовних вимог просив суд зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення у власність для особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.04.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з клопотанням щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області. Головне управління Держгеокадастру у Луганській області листом від 10.05.2017 у задоволенні заяви відмовило, з посиланням на те, що згідно інформації відділу у Новоайдарському районі Головного управління Держгеокадастру Луганській області зазначена земельна ділянка загальною площею 2,0000 га перебуває в оренді юридичної особи.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в наданих запереченнях зазначив, що дії відповідача є правомірними з огляду на те, що графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, які були додані до заяви позивачем, знаходяться в межа земельної ділянки, загальною площею 68,9 га, яка передана в оренду ПСП "Левада" відповідно до договору оренди землі від 18.07.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області Приз С.В. строком на 25 років.

Міркування позивача стосовно того, що земельна ділянка в розмірі 35,2579 га вільна, є помилковими, оскільки згідно даних Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка з контуром №580,878 має загальну площу 42,4579 га з кадастровим номером НОМЕР_2 перебуває в оренді іншого громадянина та зареєстроване відповідно до вимог чинного законодавства.

Земельна ділянка з контуром №583,883, загальною площею 68,9 га, перебуває в оренді ПСП "Левада" відповідно до договору оренди землі від 18.07.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області Приз С.В., строком на 25 років.

Таким чином земельні ділянки перебувають у вказаних осіб, а вільна площа на даних контурах відсутня.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлені наступні категорії земель за основним цільовим призначенням:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до частини 2 цієї статті зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 20 земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із частиною 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до частини 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Таким чином, законодавець встановив обов'язкові вимоги до документів, які надаються заявником до клопотання: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином Земельний кодекс визначає чіткий порядок розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

Судом встановлено та підтверджено належними доказами наступні обставини.

Заявою від 10.04.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області. Бажане місце розташування земельної ділянки на контурі 583,883 (а.с. 8).

Листом від 10.05.2017 за № І-809/0-623/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, з посиланням на те, що згідно інформації відділу у Новоайдарському районі Головного управління Держгеокадастру Луганській області зазначена земельна ділянка перебуває в оренді у юридичної особи, у зв'язку з чим щодо оформлення права власності не має правових підстав (а.с. 13).

Позивач просив надати дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні юридичної особи ПСП "Левада", відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Чабанівською сільською радою від 31.05.2000 (а.с. 95-96).

Таким чином, позивач звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, яка вже перебуває у користуванні юридичної особи ПСП Левада , не надав погодження землекористувача, як то вимагає частина 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Вимоги Земельного кодексу України визначають вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а саме, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України слідує, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Після розробки відповідного проекту щодо відведення земельної ділянки погоджується, останній погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу. В подальшому, на підставі погодженого проекту, відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Тому посилання відповідача у листі від 10.05.2017 № І-809/0-623/6-17 на частину 5 статті 116 Земельного кодексу України, яка передбачає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, як на відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, є протиправним.

Тобто право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є гарантованим чинним законодавством.

Позивач в уточненому позові просив суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, у власність для особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В пункті 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, однією з умов захисту в адміністративному суді прав, свобод, законних інтересів фізичних (юридичних) осіб є наявність факту порушень, вчинених або допущених органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами. При цьому, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Частиною 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

З аналізу зазначених норм слідує, що вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки для безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення є виклюно компітенцією та повноваженнями Держгеокадастру, наданами чинним законодавством Украни, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до частини 3 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З метою повною захисту прав та інтересів позивача, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 640,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39771244, 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 17, корпус 2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 93653, АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 320,00 грн (триста двадцять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року.

Суддя Є.О. Кисельова