Постанова

від 10.01.2018 по справі 812/856/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року справа №812/856/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року по справі № 812/856/17 (суддя Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (з урахуванням уточнень) про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення у власність для особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області (а.с. 4-7, 28-31).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року адміністративний позов задовольнити частково. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 107-110).

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області з постановою суду першої інстанції не погодилось, подало апеляційну скаргу в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, наполягаючи на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач не мав права на надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, оскільки земельна ділянка орієнтованою площею 2,00000 га перебуває в оренді ПСП ЛЕВАДА (а.с. 120-125).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

В апеляційній скарзі апелянт просив розглянути справу у відсутність їх представника.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10 квітня 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Чабанівській сільській раді Новоайдарського району Луганської області. Бажане місце розташування земельної ділянки на контурі 583,883 (а.с. 8-10).

Позивач просив надати дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні юридичної особи ПСП «Левада» , відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Чабанівською сільською радою від 31 травня 2000 року (а.с. 95-96).

Листом від 10 травня 2017 року за № І-809/0-623/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, з посиланням на те, що згідно інформації відділу у Новоайдарському районі Головного управління Держгеокадастру Луганській області зазначена земельна ділянка перебуває в оренді у юридичної особи, у зв'язку з чим щодо оформлення права власності не має правових підстав (а.с. 13).

Не погодившись з відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є гарантованим чинним законодавством та вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

Статтею 19 ЗК України встановлені наступні категорії земель за основним цільовим призначенням:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ч. 1 ст. 22 ЗК України).

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара, для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином Земельний кодекс визначає чіткий порядок розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

З аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України слідує, що встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Після розробки відповідного проекту щодо відведення земельної ділянки погоджується, останній погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. В подальшому, на підставі погодженого проекту, відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є тотожнім з наданням земельної ділянки у власність, оскільки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вбачається з матеріалів справи, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, які були додані до заяви позивачем, знаходяться в межах земельної ділянки, загальною площею 68,9 га, яка передана в оренду ПСП «Левада» відповідно до договору оренди землі від 18 липня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоайдарського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 строком на 25 років (а.с. 38-40).

Міркування позивача стосовно того, що земельна ділянка в розмірі 35,2579 га вільна, є помилковими, оскільки згідно даних Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка з контуром №580,878 має загальну площу 42,4579 га з кадастровим номером 4423188000:15:004:0024 та земельна ділянка з контуром №№583,883 з загальною площею 68,9 га з кадастровим номером 4423188000:15:004:0036 відповідно до виготовленої технічної документації відповідно до витягу з Державного земельного кадастру ,перебувають в оренді іншого громадянина та юридичної особи, зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком відповідача щодо правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по спірній земельній ділянці, оскільки ця земельна ділянка знаходиться в оренді у юридичній особі до 2025 року, договір посвідчено нотаріально та доказів його розірвання в матеріалах справи не має.

Позивачем не доведено в суді, що запрошена ним земельна ділянка є вільною, та можливість вільної частини земельної ділянки є тільки його припущенням.

Надання дозволу на розробку цього проекту прямо порушували би право законного орендаря, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст. 77 КАС України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року по справі № 812/856/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 січня 2018 року.

Колегія суддів Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5