Постанова

від 20.09.2017 по справі 826/6296/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2017 року № 826/6296/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, провизнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь,

за участю представників сторін:

від позивача - Карпов С.Б.,

від відповідача - Щуренко Ю.С.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмережа (далі - позивач, ТОВ Фудмережа ) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року № 0001584201, №0001574201, №0001594201 та від 16.06.2017 року № 0005844201, №0005844201 та № 0005854201, видані Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, яке складене на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки на час проведення перевірки первинна документація на підтвердження господарських операцій була вилучена відповідно до запиту Національної поліції, а відтак висновки акту перевірки не містять факту порушення позивачем податкового законодавства. Крім того позивач зазначає, що вся документа

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначив суду, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник відповідача зазначив, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено безпідставне формування позивачем податкового обліку за рахунок його контрагента, проведеною перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій, , наявність відкритого кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента, а лише встановлено документування зазначених операцій та формування господарських операцій із відображенням їх в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини справи свідчать, що на підставі направлень від 12.12.2016 року №912-913, наказу Офісу великих платників податків ДФС віл 12.12.16 року, у зв'язку з отриманням ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі №756/14748/16-к, Офісом великих платників податків ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фудмережа з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Перший Бізнес- Центр (надалі - Контрагент ) за період з 01.01.2015 по 14.11.2016, за результатами якої складено Акт від 03.03.2017 року № 403/28-10-42-01/36387249, яким встановлено наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2015 рік на суму 7 200 588,00 грн.;

- п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за звітний період вересень 2015 року на загальну суму 6 667 211,00 грн.;

- пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок чого посадовим (службовим) особам контролюючих органів не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Вподальшому, на підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001584201 від 28.03.2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 7 200 588,00 грн.;

- № 0001574201 від 28.03.2017 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 000 817,00 грн. із яких 6 667 211,00 грн. - податкові зобов'язання, а 3 333 606,00 грн. - штрафні санкції;

- № 0001594201 від 28.03.2017 року, яким Товариству визначені штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 020,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі направлень від 04.04.2016 №355. від 04.04.2016 №356, від 04.04.2016 №357, від 11.05.2017 №324, наказу від 31.03.2016 №215 п.п.20.1.4 н.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та н.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Фудмережа з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. по операціям із Товариством з обмеженою відповідальністю Арктік Девелопер (код ЄДРІІОУ 39606613), Товариством відповідальністю Карбоніка (код ЄДРПОУ 39717255), Товариством з обмеженою відповідальністю Перший Бізнес-центр (код ЄДРПОУ 39869609) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудінновації ; код ЄДРПОУ 39543027) (далі - ТОВ Укрбудінновації ), за результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт №1177/28-10-42-01/36387249 та встановлені порушення:

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ. в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 2 531 378 грн.;

2) п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п.201.10сг. 201 ІІКУ. в результаті чого занижено с додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в т.ч.:

- за звітний період червень 2015 року на загальну суму 402 452 гри.;

- за звітний період серпень 2015 року на загальну суму 2 410 190 грн.;

3) п. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20. п. 85.2 ст. 85 ІІКУ. внаслідок чого посадовим (службовими) особами контролюючих органів не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з об'єктом перевірки предметом перевірки.

На підставі висновків Акта перевірки Офісом винесені наступні податкові рішення від 16.06.2017 року:

№0005854201 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 531 378 грн,

№0005844201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 812 642 грн. (у т. ч. 1 406 321 грн. штрафних санкцій).

№0005834201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 121.1 ПКУ на загальну суму 1 020 грн.

Позивач, вважаючи висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 28.03.2017 року № 0001594201 та податкового повідомлення-рішення від 16.06.2017 року №0005834201, необхідно зазначити, що 09 лютого 2016 року Товариством було отримано запит (вих. 1804/125/23/6-16) ГУ Національної поліції у місті Києві про надання інформації та документів, зокрема, щодо надання документів по взаємовідносинам із Контрагентами.

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 09.02.2016 року оригінали документів по взаємовідносинам із Контрагентами, а саме - договори від 15.12.2015 № 15/12-15 та від 10.12.2015 № 10/12-15 з ТОВ УКРТРЕЙДТОП , видаткові накладні №2801/213 від 28.01.2016 на суму 996 177,00 грн., №2801/216 від 28.01.2016на суму 986 266.00 грн, №2801/212 від 28 01 2016 на суму 970042,30 грн, №2801/201 від 28 01.2016 на суму 967 813.60 грн, №2801/202 від 28.01.2016 на суму 972 942.50 грн. , №2801/203 від 28.01.2016 на суму 636 000.00 грн., №2801/161 від 28.01.2016 на суму 983 972,20 грн., №2801/208 від 28.01.2016 на суму 396 270,00 грн. №2801/221 від 28.01.2016 на суму 421 214.50 грн, №2801/206 від 28.01.2016 на суму 421 214,50 грн. №2801/214 від 28 01.2016 на суму 983 227,00 грн., №2901/107 від 29.01.2016 на суму 979316.70 грн., №2901/106 від 29.01.2016 на суму 979 316,70 грн., №2901/113 від 29.01.2016 на суму 989 929.50 грн., №2901/108 від 29.01.2016 на суму 949 651,60 грн., №2801/207 від 29.01 2016 на суму 989 929,50 грн., №2901/105 від 29.01.2016 на суму 977 600,00 грн. , №2801/213 від 28.01.2016 на суму 951 654,40 грн., №2901/117 від 29.01.2016 на суму 954 000,00 грн.,№2801/212 від 28.01.2016 на суму 951 654,40 грн., №2901/109 від 29.01.2016 на суму 964 825.60№2801/205 від 28.01.2016 на суму 111 048.00 грн., №2801/220 від 28.01.2016 на суму 111 048.00 грн.,№2801/219 від 28.01 2016 на суму 444 192,00 грн., №2801/118 від 29.01.2016 на суму 931 611,00 грн.,№2901/119 від 29 01.2016 на суму 929 070.00 грн., №2901/120 від 29.01.2016 на суму 998 880.00 грн., №2901/121 від 29.01.2016 на суму 982 560.00 грн., №2901/122 від 29.01.2016 на суму 971 055,00 грн., №2901/123 від 29.01 2016 на суму 971 712,00 грн., №2901/12 від 29.01.2016 на суму 981 648,00 грн., №2901/12 від 29.01 2016 на суму 974 892,00 грн., №2801/222 від 2901.2016 на суму 980 316,00 грн., №2901/126 від 29.01.2016 на суму 960 780,00 грн., №2901/127 від 29.01 2016 на суму 956 307,00, №2901/128 від 29.01.2016 на суму 965 670.00 грн., №2901/129 від 2901.2016 на суму 965 670,00 грн., №2901/130 від 29.01.2016 на суму 953 940,00 грн., №2901/131 від 29.01.2016 на суму 752 711,00 грн., №2901/132 від 29.01.2016 на суму 848 760.00 грн., №2801/204 від 28.01.2016 на суму 444 192.00 грн. та ТТН у кількості 43 шт. за період з 28.01.2016 по 29.01.2016 року, договори поставки з ТОВ Перший Бізнес-Центр №07/09-15 від 07.09. 2015 року та №04/09-2015 від 04.09.2015 року, договір про переведення боргу від 30.10.2015 року №3010ПБС, видаткові накладні по господарським операціям з ТОВ Перший Бізнес-Центр №2909/40 від 29.09.2015 на суму 952 316.00 грн., №2909/41 від 29.09.2015 на суму 996 177,00 грн., №2909/42 від 29.09.2015 на суму 988 027,10 грн., №2909/43 від 29.09.2015 на суму 988 078,60 грн., №2909/44 від 29 09 2015 на суму 972 942.50 грн.,№2909/45 від 29.09.2015 на суму 988 227,70 грн., №2909/46 від 29.09.2015 на суму 998 562.00 грн.,№2909/47 від 29.09 2015 на суму 999 781,50 грн., №2909/48 від '29.09.2015 на суму 999 445.00 грн.,№2909/22 від 29.09.2015 на суму 983 364.00 грн., №2909/23 від 29.09.2015 на суму 981 393,60 грн., №2909/24 від 29.09.2015 на суму 972 942,50 грн., №2909/25 від 29.09.2015 на суму 994 976,40 грн., №2909/26 від 29.092015 на суму 989 929.50 грн., №2909/27 від 29.09.2015 на суму 977 600,00, №2909/28 від 29.09 2015 на суму 967 365,50 грн., №3009/948 від 30.092015 на суму 951 552,00 грн., №3009/949 від 30 09.2015 на суму 936 570,00 грн., №3009/950 від 30.092015 на суму 998 880.00 грн., №3009/951 від 30.09 2015 на суму 955 950.00 грн., №3009/952 від 30.09.2015 на суму 993 174,00 грн., №3009/954 від 30.09.2015 на суму 752 109,00 грн.№3009/955 від 30.09 2015 на суму 745 176,00 грн., №3009/956 від 30.09.2015 на суму 654 432,00 грн.,№3009/957 від 30.09.2015 на суму 846 160,00 грн.,№3009/958 від 30.09.2015 на суму 995 526.00 грн.,№3009/959 від 30.09.2015 на суму 984 867,00 грн.,№3009/960 від 30.09.2015 на суму 990 036,00 грн., №3009/961 від 30.09.2015 на суму 984 705,00 грн.,№3009/962 від 30.09.2015 на суму 985 770,00 грн., №3009/963 від 30.09.2015 на суму 971 628.00 грн., №3009/964 від 30.09.2015 на суму 990 282,00 грн., №3009/965 від 30.09.2015 на суму 971 712.00 грн., №3009/966 від 30.09.2015 на суму 981 648.00 грн., №3009/967 30 від 09.2015 на суму 930 892,00 грн., №3009/968 від 30.09.2015 на суму 985 170,00 грн. були передані до правоохоронних органів.

Крім того, слідчим управлінням ГУ МВС України в місті Києві було направлено позивачу запит про надання інформації та документів (вих. № 12/6-4271 від 21.08.2015 року), яким ТОВ ФУДМЕРЕЖА зобов'язано надати оригінали фінансово-господарських документів на підставі здійснювалися операції з його контрагентами, в тому числі, із ТОВ Карбоніка та ТОВ Арктік Девелопер .

На виконання вказаної вимоги, витребувані документи були надані Товариством до охоронних органів, що підтверджується наявною у справі копією акту приймання-передачі документів від 02.09.2015 року, відповідно до якого первинні документи за операціями із Контрагентами, а саме: договір купівлі-продажу між позивачем та ТОВ Карбоніка №03/06-15 від 03.06.2015 року, видаткові накладні №2506/35 від 25.06.2015 року на суму 725 427,55 грн., №2506/36 від 25.06.2015 на суму 873 810,00 грн., № 2506/34 від 25.08.2015 року на суму 815 474, 00 грн., договір купівлі-продажу укладений між позивачем та ТОВ Арктік девелопер №м 20/05-15 від 20.08.2015 року та виписані відповідно до договору видаткові накладні від 31.08.2015 року № 3108/462, 3108/463, 3108/464, 3108/477, 3108/478, 3108/479, 3108/481, 3108/465, 3108/475, 3108/476, 3108/478, 3108/482, 3108/485, 3108/487, 3108/488 були передані слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві О.В. Піддубняку.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Так, судом в ході судового розгляду було встановлено, що на момент проведення перевірки зазначені документи не були повернуті, а отже Товариство об'єктивно не мало можливості надати Контролюючому органу запитувані документи. Зазначене також підтверджується в акті перевірки 03.03.2017 року № 403/28-10-42-01/36387249.

Крім того, суд зазначає, що до платника податків протягом року вже було застосовано штраф за ті самі дії. При цьому, на підставі Акту від 06.10.2016 року № 1585/28-10-42-01/36387249 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року, яким Товариству визначено штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному ПК України для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Податкове повідомлення-рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року було оскаржено Товариством у судовому порядку. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене, штраф застосований до позивача згідно податкового повідомлення-рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року, є неузгодженим, а отже у Контролюючого органу відсутні правові підстави для застосування штрафу відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Так, податковим повідомленням-рішенням № 0001584201 від 28.03.2017 року, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств

30 грудня 2015 року між Контрагентом, ТОВ Самсел та Товариством укладено договір № 3012ПБС про відступлення права вимоги.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до вказаного Договору Контрагент (первісний кредитор) уступив ТОВ Самсел права вимог до Товариства (боржника) за Договорами поставки на загальну суму 40 003 266,00 грн.

Відступлення права вимоги як для цілей бухгалтерського обліку, так і в розумінні цивільного законодавства є заміною кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України).

Договори поставки, укладені між Контрагентом (постачальником) і Товариством (покупцем) є двосторонніми (ч. З ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 712 ЦК України), тобто такими, в яких правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Враховуючи те, що Контрагент виконав поставку товарів відповідно до Договорів поставки, а Товариство на момент відступлення права вимоги поставлені товари не оплатило, то зміст зобов'язання на момент відступлення права вимоги становив обов'язок Товариства (боржника) сплатити вартість поставлених товарів у розмірі 40 003 266,00 грн. і право Контрагента (кредитора) вимагати сплату грошових коштів у вищезазначеному розмірі.

При цьому Актом перевірки від 03.03.2017 року № 403/28-10-42-01/36387249 підтверджується, що: ..... ТОВ Фудмережа не сплачувало грошові кошти ТОВ Перший бізнес-Центр , платіжні документи щодо погашення боргу та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості відсутні .

Таким чином, судом встановлено, що у нового кредитора - ТОВ Самсел виникло право вимоги в тому самому обсязі і на тих самих умовах, що існували на момент переходу такого права. Відповідно, наслідком переходу права вимоги до ТОВ Самсел є збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного складу зобов'язання.

При цьому жодних розрахунків щодо виконання грошових зобов'язань за Договорами поставки Товариство на користь ТОВ Самсел не здійснювало, про що свідчить відсутність будь-яких платіжних документів щодо таких розрахунків та підтверджується Актом перевірки від 03.03.2017 року № 403/28-10-42-01/36387249 у якому вказується, що банківські документи щодо розрахунків з ТОВ Самсел до перевірки не надано .

З аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що зобов'язання Позивача за спірними операціями не є погашеними, а тому сума таких зобов'язань не підлягає включенню до складу доходу.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган також посилається на наявність протоколу допиту свідка - керівника та головного бухгалтера Контрагента ОСОБА_3, у якому заперечується будь-яка її причетність до Контрагента та його діяльності.

При цьому, Вищий адміністративний суд України в ухвалі К/800/39402/14 від 27.11.2014 року по справі № 826/11373/13-а вказує, що: Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Поруч з цим, протоколи допиту свідків не є допустимими та беззаперечними доказами, які є безумовною та достатньою підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів та для позбавлення покупця права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (робіт, послуг) у спірних постачальників.

Навіть за наявності вироку суду у кримінальній справі не виключається можливість здійснення позивачем з контрагентами реальних господарських операцій, і він також потребує оцінки судом в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Окрім того Вищий адміністративний суд України в своїй практиці виходить з того, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю (ухвала ВАСУ К/800/11712/15 від 02.03.2016 року по справі № 826/16865/14).

Таким чином, суд приходить до висновку, що покази посадових осіб Контрагента не можуть розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до Акту перевірки вбачається, що протокол допиту свідка датований 27 травня 2016 року, в той час як кримінальне провадження № 32016100050000055, на яке посилається Контролюючий орган відкрито 30 червня 2016 року, відтак зазначені протоколи допиту не можуть бути належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети юридичних осіб, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту .

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

Стосовно заниження позивачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкових повідомлень рішень від 28.03.2017 №0001574201 та від 16.06.2017 року №0005844201, суд зазначає наступне.

Так, контролюючий орган обґрунтовує неможливістю використання податкових накладних, зареєстрованих Контрагентом, для формування даних податкового обліку в силу їх підписання особою ОСОБА_3 яка заперечує цей факт , як вбачається з акту перевірки від 03.03.2017 року № 403/28-10-42-01/36387249.

Так, відповідно до п. 201.1 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.п. 6, 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 року (надалі - Порядок) після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає її засобами телекомунікаційного зв'язку до ДФС, яка здійснює розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводить її реєстрацію.

Згідно з пп. 5 п. 9 вказаного Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є порушення вимог, установлених п. 201.1 ст. 201 ПК України, тобто, зокрема і вимог щодо електронного підпису уповноваженою платником особою.

Пунктом 1 Порядку, встановлено, що Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Подання податкової накладної ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме - Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 року (надалі - Інструкція).

Згідно із п. 5.1 розділу III Інструкції, платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб підприємства, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатки підприємства. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці.

Відповідно до Інструкції платник податку може надіслати до органу доходів і зборів засобами телекомунікаційного зв'язку податкові документи в електронному вигляді, після того як з органом доходів і зборів укладено договір про визнання електронних документів, а також органу доходів і зборів надано посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів.

Однак, суд зазначає, що особа, яка заперечує свою причетність до діяльності юридичної особи, може мати особисту зацікавленість у неподанні відомостей, необхідних для податкового контролю.

Зазначена позиція також викладена в ухвалі ВАСУ К/800/11712/15 від 02.03.2016 року по справі № 826/16865/14.

Крім того, оскільки такі накладні були зареєстровані, що зазначено в акті перевірки та не заперечується сторонами, вказане свідчить про виконання директором Контрагента необхідних для цього дій, зокрема, підписання таких накладних та підписання договору із податковим органом.

Посилання відповідача, щодо відсутності необхідних умов у контрагентів для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та факту придбання (виготовлення) товарів, суд зазначає наступне.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Під час розгляду справи, Судом зроблено висновки, що висновки Контролюючого органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, ураховуючи, що обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 КАСУ покладається на відповідача.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є "джерелом права".

Пунктом 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків".

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності Позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків від 28.03.2017 року № 0001584201, №0001574201, №0001594201 та від 16.06.2017 року № 0005844201, №0005844201 та № 0005854201, видані Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2017 року № 0001584201, №0001574201, №0001594201 та від 16.06.2017 року № 0005844201, №0005844201 та № 0005854201, видані Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби сплачений позивачем судовий збір у розмірі 359 306, 80 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч триста шість гривень 80 коп.) гривень.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур