Ухвала

від 12.10.2017 по справі 804/2695/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2017 рокусправа № 804/2695/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Шлай А.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року по справі

за позовом Приватного підприємства Мішел до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство Мішел (далі - ПП Мішел ) 26.04.2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем 10.03.2017 року податкове повідомлення - рішення №0001831203, яким до позивача за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 89 678,45 грн. застосовану штрафну санкцію 10 % в розмірі 8 967,85 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 року позовні вимоги задоволено, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 1 600 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ГУ ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ПП Мішел , з питання порушення термінів сплати (перерахування) орендної плати за землю з юридичних осіб за періоди травень-червень 2016 року, вересень 2016 року, листопад-грудень 2016 року, за результатами якої складено акт № 891/04-63-12-03/30982801 від 08.02.2017 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 287.3 ст. 287 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за податковою декларацією з орендної плати за землю з юридичних осіб у 2016 році, а саме: за травень - 1 день, червень - 2 дні, вересень 1 день, листопад 5 днів, грудень - 1 день.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.03.2017 року винесено податкове повідомлення - рішення №0001831203, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 89 678,45 грн. до ПП Мішел застосовану штрафну санкцію 10 % в розмірі 8 967,85 грн., яке оскаржено позивачем в судовому порядку.

Приписами п.49.2 ст.49, п. 54.1 ст. 54, ст. 126, п. 285.1 ст.285, п.286.2 ст. 286, п.287.3 ст.287 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Сума грошового зобов'язання, самостійно обчислена платником та зазначена у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені строки, вважається узгодженою.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП Мішел через ПАТ КБ Приватбанк сплачені суми грошових зобов'язань з орендної плати у 2016 році, а саме:

за травень 2016 року - грошове зобов'язання 10 184,17 грн., фактично сплачено в розмірі 10 190,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.576167434.1, дата оплати 30.06.2017 року;

за червень 2016 року - грошове зобов'язання в розмірі 13 973,98 грн., фактично сплачено в розмірі 13 980 грн. відповідно до квитанції №0.0.5926318281.1, дата оплати 29.07.2016 року;

за вересень 2016 року - грошове зобов'язання в розмірі 31 000 грн., сплачено відповідно до квитанції №0.0.642758297.1, дата оплати 28.10.2016 року та за грошовим зобов'язанням в розмірі 14 933,41 грн., фактично сплачено 15 000 грн. відповідно до платіжного доручення №56 від 28.10.2016 року, одержання банком 31.10.2016 року;

за листопад 2016 року - грошове зобов'язання в розмірі 4 694,03 грн., фактично сплачено в розмірі 4 801,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.679843741.1, дата оплати 30.12.2016 року;

за грудень 2016 року - грошове зобов'язання в розмірі 14 892,86 грн., фактично сплачено в розмірі 15 000 грн. відповідно до квитанції №0.0.697377391.1, дата оплати 30.01.2017 року ( а.с.36 - 41).

Приписами п 8.1 ст.8, п. 22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні № 2346-III від 05.04.2001 року (далі - Закон № 2346-III) визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Пунктами 6, 7 ст.129 ПК України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом № 2346-III, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

В силу викладеного є вірним висновок суду першої інстанції, що факт подання до установи банку розрахункового документа є припиненням обов'язку позивача щодо сплати податкових зобов'язань, що свідчить про безпідставність висновку податкового органу про порушення ПП Мішел термінів сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за перевірений період часу відповідно до винесеного 10.03.2017 року податкового повідомлення - рішення №0001831203.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий