Ухвала

від 05.10.2017 по справі 826/842/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/842/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргенпроект" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Укргенпроект" з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2015 №00243715001 про застосування штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток в сумі 30 247,70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Укргенпроект" зареєстроване у статусі юридичної особи (код ЄДРПОУ 37100757), перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податку на прибуток.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати платежу уточнюючої звітності щодо податкового компромісу, за результатами якої складено акт від 09.12.2015 №2210/2655-15-01 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення платником податків термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, передбачених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України у розмірі 302 502,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки та статті 126 Податкового кодексу України відповідачем 22.12.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0024371501, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, а саме у розмірі 30 247,70 грн.

Вважаючи те, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушеннями норм податкового законодавства, що призвело до порушення його прав та інтересів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною 2 статті 71 КАС України, не доведено суду обставин, які б зумовлювали застосування до позивача штрафу, передбаченого п.126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а відтак відповідачем не доведено обґрунтованості свого податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача такого штрафу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу розділ ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу .

Відповідно до частини першої підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу . Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Відповідно до пункту 3 Підрозділу 9-2 процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами: приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу; складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку.

Згідно із пунктом 7 Підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Матеріали справи свідчать про те, що 04 березня 2015 року позивачем було подано до канцелярії відповідача заяву про застосування податкового компромісу. Разом із заявою позивачем було подано уточнюючі розрахунки та уточнюючі декларації за відповідні періоди.

За результатом розгляду вказаної заяви відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства про проведенні господарських відносин з контрагентами ТОВ Тіваз , ТОВ Салкон-2012 , ТОВ Мега-Лін , ТОВ ТрейдЛайн М , ТОВ Буд Альянс , ТОВ Евелін-А за періоди з 01.10.2012 по 31.01.2014.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було видано довідку №75/26-55-22-02/37/100757 від 31.03.2015 року, відповідно до якої перевіркою підтверджено дані уточнюючих декларацій позивача з податку на прибуток підприємства за 2012, 2013, 2014 роки, яку позивач отримав 31.03.2015 року.

Підрозділом 9-2 ПКУ визначено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Позивачем з метою завершення процедури досягнення податкового компромісу та сплати 5 відсотків від суми здійснило перерахування грошових коштів в рахунок сплати податкового компромісу, що підтверджується платіжними дорученнями: від 31.03.2015 №0.0.367960735.1 з податку на додану вартість в сумі 563 050,00 грн.; від 31.03.2015 №0.0.368059876.1 з податку на прибуток в сумі 230 000,00 грн., від 01.04.2015 №0.0.368370031.1 з податку на прибуток в сумі 302 502,00 грн.

Факт належного та своєчасного виконання позивачем податкових зобов'язань підтверджується рішенням відповідача №22217/10/26-55-22-02 від 03.04.2015 року Про застосування податкового компромісу , де чітко зазначено про сплату позивачем визначених податкових зобов'язань та зазначено підтверджуючі вказаний факт документи.

Пунктом 5 Підрозділу 9-2 ПКУ визначено, що платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, то підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те, що враховуючи викладені норми у відповідності з встановленими обставинами, беручи до уваги те, що, у даному випадку, днем узгодження є день отримання довідки, складеної за результатами проведення документальної позапланової перевірки, яку позивач отримав 31.03.2015, граничний строк сплати податкових зобов'язань, визначених позивачем в уточнюючих розрахунках, спливає 10.04.2015.

Таким чином, є безпідставними твердження відповідача про те, що граничним терміном сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 302 502,00 грн. є 31.03.2015 року та те, що позивачем порушено положення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, оскільки статтею 57 Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 57.1 якої передбачено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним саме у податковій декларації, та протягом строку, передбаченого цим Кодексом для подання саме податкових декларацій, а не уточнюючих розрахунків в межах процедури податкового компромісу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.10.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.