Постанова

від 04.09.2018 по справі 826/842/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №826/842/16

адміністративне провадження №К/9901/49198/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханова Р.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017

у справі №826/842/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укренергопроект

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укренергопроект звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2015 №00243715001, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на прибуток в сумі 30 247, 70 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що днем узгодження податкового зобов'язання є день отримання довідки, складеної за результатами проведення документальної позапланової перевірки, яку позивач отримав 31.03.2015, отже, граничний строк сплати податкових зобов'язань, визначених позивачем в уточнюючих розрахунках, спливає 10.04.2015. Таким чином, позивачем своєчасно виконано та перераховано податкові зобов'язання, визначені в поданих ним уточнюючих розрахунках, до бюджету та у встановлений пунктом 5 Підрозділу 9-2 термін, а відтак суди вважали безпідставними твердження відповідача про те, що позивачем порушено положення пункту 57.1 статті 57 ПК України, оскільки загальні правила, встановлені статтею 57 ПК України щодо строків сплати податкового зобов'язання, не можуть застосуватись у даному випадку, оскільки процедура податкового компромісу має свої особливості.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, контролюючий орган звернувся із касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Скаржник зазначив про порушення судами норм матеріального та процесуального права у формі незастосування пункту 57.1 статті 57 ПК України, у зв'язку із чим правомірно нарахований штраф на підстав пункту 126.1 статті 126 ПК України.

29 травня 2018 року Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та вважає доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними та необґрунтованими.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, у відповідності до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, скориставшись правом на процедуру податкового компромісу, 04.03.2015 подав до податкового органу відповідну заяву про намір досягнення податкового компромісу.

На підставі заяви позивача та відповідно до пункту 3 Підрозділу 9-2 Розділу ХХ ПК України, наказом відповідача від 23.03.2015 №180 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укргенпроект , за результатами якої складено довідку від 31.03.2015 №75/26-55-22-02/37100757, згідно якої підтверджено, що платником податків правомірно визначено дані в уточнюючих розрахунках.

Довідка від 31.03.2015 №75/26-55-22-02/37100757 отримана платником податків 31.03.2015.

03.04.2015 контролюючим органом прийнято рішення щодо погодження застосування податкового компромісу.

ТОВ Укргенпроект з метою завершення процедури досягнення податкового компромісу сплатив платіжними дорученнями:

- від 31.03.2015 №0.0.367960735.1 податок на додану вартість в сумі 563 050 грн.;

- від 31.03.2015 №0.0.368059876.1 податок на прибуток в сумі 230 000 грн.;

- від 01.04.2015 №0.0.368370031.1 податок на прибуток в сумі 302 502 грн.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати платежу уточнюючої звітності щодо податкового компромісу, за результатами якої складено акт від 09.12.2015 №2210/2655-15-01.

Згідно висновків акту камеральної перевірки платником податків порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 302 502 грн., передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України

22.12.2015 на підставі висновків акту камеральної перевірки та статті 126 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0024371501, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, у сумі 30 247, 70 грн.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Суд виходить із того, що особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу врегульовані Підрозділом 9-2 Розділу ХХ Перехідні Положення ПК України.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми статті 50 цього Кодексу.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

Якщо контролюючий орган повідомив платника податків про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, сума задекларованих зобов'язань вважається узгодженою.

У разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки контролюючий орган проводить таку перевірку та за її результатами:

1) приймає податкове повідомлення-рішення у разі виявлення порушень платником податків вимог податкового законодавства, сплата грошового зобов'язання за яким здійснюється у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу;

2) складає довідку у разі відсутності таких порушень, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Доводи касаційної скарги про порушення платником податків пункту 57.1 статті 57 ПК України, Суд вважає необґрунтованими.

Так, вказаною нормою встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що процедура податкового компромісу має свої особливості, у тому числі щодо строків узгоджених грошових зобов'язань та їх сплати, оскільки ПК України встановлені особливості строків сплати сум податкових зобов'язань, у тому числі статтями 50 та Підрозділом 9-2 Підрозділу ХХ Перехідні Положення ПК України.

Згідно з пунктом 5 Підрозділу 9-2 Розділу ХХ Перехідні Положення ПК України платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що в розглянутому спорі днем узгодження податкових зобов'язань, визначених уточнюючими розрахунками в межах процедури податкового компромісу, є день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, є вірними.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, Суд застосовує практику ЄСПЧ, зокрема, правову позицію, висловлену у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова