Ухвала

від 10.10.2017 по справі 815/855/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/855/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Гошуренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Комодітіз до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання противоправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд Комодітіз (далі - ТОВ Конкорд Комодітіз , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. № 0001051401 про накладання адміністративного штрафу в розмірі 510 грн., № 0001041401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3072716 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 94273 грн., № 0001031401 про зменшення суми від'ємного значення фінансового результату податку на прибуток в розмірі 572446 грн., № 0001021401 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 5278 грн.

В обґрунтування позивних вимог ТОВ Конкорд Комодітіз зазначило, що висновки в акті перевірки від 13.01.2017 № 11/15-32-14-01/38963016, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини, а, отже, є неправомірними і підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року адміністративний позов ТОВ Конкорд Комодітіз задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 27.01.2017 №№0001051401, 0001041401, 0001031401.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

В перевіряємому періоді ТОВ Конкорд Комодітіз було відвантажено на експорт товар (насіння ріпаку, горох жовтий продовольчий, просо червоне, просо жовте, овес продовольчий, пшениця, сорго, насіння льону, коріандр), який було придбано у вітчизняних виробників: ТОВ Імперія ЮГ , ТОВ Укрекспосервіс , ТОВ Форт Вест , ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології , ТОВ Укрзерно-Д .

Так, 21.08.2015 року ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 196/15 із ТОВ Імперія ЮГ щодо купівлі-продажу просо врожаю 2015 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар просо жовте на суму 1329250,45 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 21.10.2015 року № 428, від 15.09.2015 року № 223, від 14.09.2015 № 205, від 12.09.2015 року № 204, № 203, від 28.08.2015 року № 162, від 25.08.2015 року від 155, від 23.08.2015 року № 152, від 22.08.2015 року № 151.

Також 30.10.2015 року ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 236/15 із ТОВ Укрзерно-Д щодо купівлі-продажу ріпака врожаю 2015 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2015 на суму 669392 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 04.11.2015 року № 4110/01, від 31.10.2015 року № 31101/01.

Крім того, 16.04.2015 року ТОВ Конкорд Комодітіз укладено договір № 106/15 із ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології щодо купівлі-продажу ріпака врожаю 2014 року, на виконання якого постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2014 року на суму 165873,35 грн., про що складені видаткова накладна та податкова накладна від 17.04.2015 року № 19.

Також ТОВ Конкорд Комодітіз були укладені договори із ТОВ Форт Вест від 26.06.2015 року № 142/15 про поставку пшениці, від 08.07.2015 року № 156/15 про поставку ріпака врожаю 2015 року, на виконання яких постачальником було поставлено товар ріпак врожаю 2015 та пшениця врожаю 2014 на суму 763780,58 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 09.07.2015 року №№ 397, 398, 399, від 29.06.2015 року № 361.

Крім того, ТОВ Конкорд Комодітіз були укладені договори із Укреспосервіс від 09.09.2015 року № 209/15 про поставку просо врожаю 2015 року, від 12.03.2015 року № 84/15 про поставку просо врожаю 2014 року, від 03.11.2015 року № 244/15 про поставку овсу врожаю 2015 року, від 29.05.2015 року № 126/15 про поставку пшениці, від 17.07.2015 № 178/15 про поставку ріпака врожаю 2015 року, на виконання яких постачальником було поставлено товар на загальну суму 3612119,71 грн., про що складені видаткові накладні та податкові накладні від 03.11.2015 року № 3700, від 11.09.2015 року № 2514, від 10.09.2015 року № 2494, від 20.07.2015 року № 1650, від 04.07.2015 року № 1405, від 02.07.2015 року № 1381, від 23.06.2015 року № 1275, від 19.06.2015 року № 1229, від 02.06.2015 року № 961, від 30.05.2015 року № 960, від 24.04.2015 року № 528, від 23.04.2015 року № 604, від 15.04.2015 року № 529, 528, від 13.04.2015 року № 512, від 25.03.2015 року № 373, № 374, від 19.03.2015 року № 350, від 17.03.2015 року № 339, № 341, від 13.03.2015 року № 312, № 313.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі і заборгованість (рах. № 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ) по взаємовідносинах із постачальниками на кінець перевіряємого періоду у ТОВ Конкорд Комодітіз відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про те, що ТОВ Конкорд Комодітіз не могло придбати у постачальників ТОВ Імперія ЮГ , ТОВ Укрекспосервіс , ТОВ Форт Вест , ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології , ТОВ Укрзерно-Д обумовлений договорами товар на загальну суму 8653422 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в ході перевірки перевіряючими на підставі пп.16.1.5 п.16.1 ст.16,пп.20.1.6, 20.1.14, 20.1.43,20.1.44 п.20.1 ст.20,пп.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, пп.86.24 ст.85 ПК України було надано запит від 26.12.2016, згідно з яким керівнику Товариства ОСОБА_1 було запропоновано надати в електронному вигляді та належним чином засвідчені підписом на паперових носіях первинні документи.

У відповідь на запит Товариством не було надано первинних документів в повному обсязі, про що складено акт про ненадання копій документів від 10.01.2017 року № 3/15-53-14-01/38963016.

Отже перевіряючі дійшли висновку про те, що фактично вищевказаних поставок товарів не було, а послідуюча реалізація товару, здійснена на експорт згідно ВМД на адресу нерезидента Trigon Gulf FZCO (Обєднані Арабські Емірати), - виконана відносно товару невідомого походження (ймовірно, одержаного від його необлікованого виробництва), введеного Товариством в обіг завдяки оформленню продавцями недостовірних документів.

На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку, що товари були придбані у невстановлених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безоплатне отримання товару в кількості 1627,24 тони у невстановлений спосіб на загальну суму 8653422 грн., чим в порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України занижено показник у рядку 2000 форми № 2 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати за період з 01.01.2015 по 30.09.2016 в загальній сумі 8653422 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 №№ 0001051401, 0001041401, 0001031401 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, але, оскільки позивач не обґрунтував належними доказами неправомірність податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 року № 0001021401 у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктами 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перевіряючими не було враховано первинні документи по операціям постачання с/г продукції на користь ТОВ Конкорд Комодітіз . При цьому в ході перевірки також не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Згідно п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необєктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Натомість, в акті перевірки присутні висновки, які побудовані на підставі припущень співробітників податкового органу щодо відносин, повязаних із вирощуванням с/г продукції, які потребують спеціальних знань, належної освіти та досвіду роботи в агрономії. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно ігнорують надані Товариством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій із постачання с/г продукції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Згідно з п. 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

При цьому вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поряд з цим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон N 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу викладених правових норм слідує, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи реальність господарських операцій позивача по прибутку с/г продукції у названих контрагентів підтверджується договорами купівлі-продажу з постачальниками, специфікаціями до договорів, рахунками-фактури, видатковими накладними від постачальників, зареєстровані в ЄРПН згідно ст. 201 ПК України податкові накладні, товарно-транспортними накладними, довідками про походження товару від постачальників, митними деклараціями, реєстрами визначення якості на прийняте зерно, складськими квитанціями на бланках суворої звітності, картками аналізу зерна за формою 47 від зернового складу.

Вказані документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що з наданих позивачем доказів убачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

З матеріалів справи також убачається, що позивачем надано документи якими повністю підтверджується транспортування товару згідно ТТН до складів ТОВ АТС УСПІХ та ПрАТ Складовське ХПП , з якими Товариством укладені договори складського зберігання, що також було встановлено в ході перевірки, проте без будь-якого обґрунтування не взято до уваги перевіряючими.

Колегія суддів також зазначає, що сертифікатів або інших документів відповідності вимогам ДСТУ, необхідність яких вимагає податковий орган не передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, про що помилково зазначає представник відповідача у запереченнях проти адміністративного позову, оскільки карантинний сертифікат це документ, який засвідчує фітосанітарний стан регульованих шкідливих організмів в будь-яких рослинах, продуктах рослинного походження, упаковці, ґрунті та будь-яких інших організмах, обєктах або матеріалах, здатних переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

Так, сільськогосподарська продукція, яка поставлялася постачальниками на адресу Товариства, не включена до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року N 28.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що 09 квітня 2014 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру (набрав чинності 26.04.2014 р.) яким скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна; необхідності погодження на ввезення на територію України кожної партії засобів захисту рослин, сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів та агрохімікатів; проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин дозволяє усунути надмірне державне регулювання, що направлено на забезпечення прозорих умов для функціонування аграрного ринку, стимулювати інвестиції.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 42 Деякі питання дерегуляції господарської діяльності скасовано карантинний сертифікат на зерно та олійні продукти.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за законодавством ЄС послуги із зберігання зерна є діяльністю із низьким ступенем ризику. У зв'язку з цим сфера надання послуг із зберігання не потребує сертифікації, проходження процедур оцінки відповідності та іншого додаткового державного регулювання.

З огляду на вищевикладене, колегія суду апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції що доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості сільськогосподарської продукції, як підстави для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними є безпідставними.

Тому, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по операціям постачання с/г продукції на користь ТОВ Конкорд Комодітіз , відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перевіряючими жодним чином не було обґрунтовано мотиви неврахування первинних документів. Та в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

З наведеного вбачається, що податковий орган діяв в порушення чинного національного фіскального законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, які були складені внаслідок помилкових висновків, є незаконними.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, а також не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 0001051401, 0001041401, 0001031401.

Колегія суддів приймає до уваги докази наданні позивачем 05.10.2017 року під час апеляційного розгляду справи, копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних по взаємовідносинах із контрагентами позивача, витяги з реєстру платників податку на додану вартість з яких убачається, що позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Факт реєстрації контрагентів на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання відомостей, які могли б вказувати на будь-які порушення законодавства з боку контрагентів, а він сам діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операції з ТОВ Імперія ЮГ , ТОВ Укрекспосервіс , ТОВ Форт Вест , ТОВ Науково-Технічний Центр Сервіс та Технології , ТОВ Укрзерно-Д , а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, та про недоведеність висновків відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Отже, позивачем як до перевірки, так і до суду першої та апеляційної інстанції надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання с/г товарів від контрагентів.

При цьому відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 №№ 0001051401, 0001041401, 0001031401.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищерозглянуті висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, реальність операцій з постачання с/г культур на користь ТОВ Конкорд Комодітіз , у зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 №№ 0001051401, 0001041401, 0001031401 є вірним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2017 №№ №№0001051401, 0001041401, 0001031401 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 № 0001021401 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 5278 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що при проведенні перевірки повноти декларування сум податку на додану вартість та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України по ТОВ Конкорд Комодітіз встановлено, що податкові накладні № 42 дата списики 11.08.2015 року (зареєстрована в ЄРПН 15.10.2015) та № 43 дата виписки 31.08.2015 року (зареєстрована в ЄРПН 19.10.2015) включено до складу податкового кредиту в вересні 2015 року.

Згідно ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, право на віднесення сум до податкового кредиту за податковими накладними № 42 дата виписки 11.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 15.10.2015) та № 43 дата виписки 31.08.2015 (зареєстрована в ЄРПН 19.10.2015) у позивача виникло б за умови виконання ним приписів ст.201 ПК України, а саме в результаті його звернення протягом 365 календарних днів із скаргою на продавця та заявою із відповідними додатками, засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товару.

З матеріалів справи убачається, що позивачем допущення вказаного порушення (віднесення по податкового кредиту сум за податковими накладними, які зареєстровані з порушенням порядку реєстрації в ЄРПН) фактично не заперечувалося та не було надано підтвердження виконання Товариством положень ст.201 ПК України, які б дозволяли відображення сум за вказаними податковими накладними в податковому кредиті.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 №0001021401, оскільки позивач не навів будь-яких аргументів, які б свідчили про неправомірність податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв