Рішення

від 11.10.2017 по справі 489/719/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

11.10.2017

Справа №489/719/17

Провадження №2/489/1059/17

РІШЕННЯ

іменем України

11 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Матяєвої С.І., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив :

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача нарахованої, але невиплаченої суми заробітної плати в розмірі 2996 грн. 71 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15248 грн. 57 коп . та компенсації за невикористану відпустку за 2013-2016 роки в сумі 5942,40 грн.

Позивач та її представник позов підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, оскільки відповідач в день звільнення відмовилась від отримання розрахунку та належну їй заробітну плату було задепоновано.

Відповідно до наказу №135 від 11.12.2012 року ОСОБА_1 прийнята на посаду касира в товариство з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ .

Наказом №229/2 від 15.12.2016 року ОСОБА_1 звільнена з посади касира за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України, при звільненні нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 24 календарних дні.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомістю за грудень 2016 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за грудень 2016 року в сумі 2996 грн. 71 коп., до виплати за місяць - 2412,35 грн., виплаті підлягає 1728,10 грн., що становить різницю між сумою коштів до виплати за місяць(2412,35 грн.) та авансом(684,25 грн.).

Згідно акта від 15.12.2016 року касиром було запропоновано ОСОБА_1 отримати остаточний розрахунок при звільненні у розмірі 1728,10 грн., однак позивач відмовилась від отримання розрахунку, мотивуючи це тим, що не згодна із сумою розрахунку. Викладені в акті обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суму належної ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 1728,10 грн. задепоновано 15.12.2016 року, що підтверджено відомістю про виплату грошей №88 за грудень 2016 року

Згідно із п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Відповідно до п. 3.9 вищевказаного Положення, після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис Депоновано ; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис Готівку за відомістю видав (підпис) ; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

07 лютого 2017 року позивач звернулася до директора товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ із заявами про видачу копій наказів за №135 від 11.12.2012 року та за №229/2 від 15.12.2016 року, довідки про заробітну плату та середньомісячну заробітну плату, а також про виплату заробітної плати за період з 01.12.2016 року по 15.12.2016 року та компенсації за невикористану відпустку за 2013-2016 роки.

Враховуючи, що доказів виплати позивачу авансу за грудень 2016 року в розмірі 684,25 грн. відповідачем не надано, а для отримання було запропоновано позивачу лише 1728,10 грн., що свідчить також про наявність спору про розміри належних звільненому працівникові сум та які станом на час розгляду справи ним не отримано, з відповідача підлягає стягненню нарахована сума заробітної в розмірі 2996,71 грн.

За змістом ст.6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Оскільки позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем протягом чотирьох років з 11.12.2012 року по 15.12.2016 року, за вказаний період набула право на 96 календарних днів щорічної відпустки, з яких було використано та отримано компенсацію загалом за 79 днів, що підтверджено наказами від 20.07.2014 року №94/1, від 03.12.2014 року №179/1, від 24.06.2016 року, від 15.12.2016 року №229/2, довідкою від 10.10.2017 року №549. Залишок невикористаної щорічної відпустки складає 17 календарних днів, за які компенсацію позивачу не було виплачено.

Згідно із довідкою про доходи від 14.09.2017 року №505 дохід ОСОБА_1 на посаді касира в ТОВ ГАДЖИЕВ за період з 01.12.2015 року по 30.11.2016 року склав 20596,16 грн., тому відповідно до пунктів 2,7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані відпустки в розмірі 983,45 грн.( 20596,16 грн. / 356 днів х 17 днів).

За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Верховний Суд України в постанові від 23 березня 2016 року в справі №6-365цс16 дійшов висновку, що за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Враховуючи те, що відповідач намагався здійснити розрахунок із позивачем при звільненні та виплатити не оспорювану суму в розмірі 1728,10 грн., а в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 983,45 грн., на підставі ч.2 ст. 117 Кодексу законів про працю України у зв'язку із частковим вирішенням спору на користь працівника розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з 15.12.2016 року по 11 жовтня 2017 року суд вважає за можливе визначити в сумі 2000 грн.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то на підставі ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 640,00 грн.

На підставі ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 60, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ , код ЄДРПОУ 37104353, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 2996 грн. 71 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 983 грн. 45 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000 грн. 00 коп., які визначені судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів .

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю ГАДЖИЕВ , код ЄДРПОУ 37104353, в дохід держави 640 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 2996 грн. 71 коп. заборгованості по заробітній платі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя