Рішення

від 05.10.2017 по справі 908/1507/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/89/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2017 справа № 908/1507/17

за позовом військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя. вулиця Базарна, буд. 2) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач-1 Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6)

позивач-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вулиця Земського лікаря Лукашевича, буд. 4)

до відповідача-1 державного підприємства Дніпровське (69013, м. Запоріжжя, вулиця Незалежності, 13)

до відповідача-2 селянського (фермерського) господарства Чайкін (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Купріянівка, вул. Будівельників, 13)

про визнання недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 та зобов'язання державного підприємства Дніпровське повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області полігон «Близнюки» , військове містечко № 53

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін та учасники судового процесу:

за участю прокурора: Кришталевич В.М., посвідчення № 035731, видане 21.09.2015;

від позивача-1: ОСОБА_1, довіреність № 220/199/д від 11.04.2017;

від позивача-2: ОСОБА_2, довіреність № 288 від 25.01.2017; ОСОБА_3, довіреність № 2927 від 05.10.2017;

від ОСОБА_4, довіреність № 79 від 02.08.2017;

від відповідача-2: не з'явився

До господарського суду Запорізької області 21.07.2017 звернувся військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі позивача-1 Міністерства оборони України, позивача-2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до відповідача-1 державного підприємства «Дніпровське» , відповідача-2 селянського (фермерського) господарства «Чайкін» про визнання недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 та зобов'язання державного підприємства «Дніпровське» повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області полігон «Близнюки» , військове містечко № 53.

Ухвалою суду від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 908/1507/17, присвоєно справі номер провадження 18/89/17. Розгляд справи, призначений на 10.08.2017, відкладався на 27.09.2017, 05.10.2017. Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засідання 05.10.2017.

Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказував, що у квітні 2017 року при обстежені земельної ділянки військового містечка № 53 службовими особами КЕВ м. Запоріжжя виявлено ознаки сільськогосподарської обробки частини земельної ділянки військового полігону Близнюки сторонніми особами. За наслідками перевірки Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку Міністерства оборони України встановлено, що частину земель військового містечка № 53 самовільно захопило та незаконно використовує у власній господарській діяльності ДП Дніпровське , Так, 01.01.2017 ДП «Дніпровське» (підрядник) та СФГ Чайкін (замовник) укладено договір підряду № 1, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи із матеріалу замовника закінчений цикл сільськогосподарських робіт з вирощування однорічних зернових культур, підрядні роботи виконуються підрядником на власних земельних ділянках або земельних ділянках, що знаходяться у нього в користування загальною площею 77,2 га. Згідно з додатком № 2 до договору підряду земельна ділянка, на якій повинні здійснюватися ДП Дніпровське підрядні сільськогосподарські роботи, входить до складу земель полігону Близнюки . При цьому, ДП Дніпровське не є власником, землекористувачем земель військового містечка № 53, Міністерство оборони України не передавало землі полігону Близнюки у власність, користування вказаному державному підприємству, рішення про відмову від права власності та права постійного користування на спірну земельну ділянку Міністерством оборони України не приймалось. Міністерством оборони України відповідної згоди на вилучення земельних ділянок із земель військового полігону Близнюки (військове містечко № 53) та їх передачу у власність чи користування ДП Дніпровське не надавалось. Будь-які дозволи щодо передачі земельних ділянок військового полігону Близнюки суб'єктам господарювання, у тому числі і ДП Дніпровське , СФГ Чайкін , ані Міністерством оборони України, ані КЕВ м. Запоріжжя не надавались. У зв'язку з тим, що при укладанні договору підряду СФГ Чайкін та ДП Дніпровське порушено вимоги ст.ст. 77, 116, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони та ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України , вказаний договір підлягає визнанню недійсним. Земельна ділянка площею 77,2 га незаконно використовується ДП Дніпровське та СФГ Чайкін для здійснення сільськогосподарських робіт за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони. Прокурор з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 386, 388 ЦК України, ст.ст. 13, 18, 77, 92, 93, 116, 123, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 207, 208 ГК України просив визнати недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 та зобов'язати відповідача-1 повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області полігон «Близнюки» , військове містечко № 53.

Представники Міністерства оборони України (позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (позивач-2) підтримали позовні вимоги прокурора, викладені у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити, про що надали відповідні пояснення.

Державне підприємство Дніпровське (відповідач-1) заявлені позовні вимоги не визнав. У запереченнях на позов вказав, що відповідно до розпорядження КМУ № 883-р від 07.09.2011 цілісний майновий комплекс Військового радгоспу Дніпровський Міністерства оборони України передано зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України. ДП Дніпровське є правонаступником Військового радгоспу Дніпровський Міністерства оборони України, згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 323 від 13.08.2015. Земельна ділянка площею 77,2000 га входить до складу земельної ділянки загальною площею 800,2000 га військового містечка № 53 Близнюки (Запорізький район Нововолександрівська сільська рада) наданою ОСОБА_2 народних депутатів Запорізького району Запорізької області Квартирно-експлуатаційної частині м. Запоріжжя для будівництва військового містечка (Акт про право на постійне користування № 000056 від 19.01.1993). Земельна ділянка загальною площею 77,2000 га передана військовому радгоспу Дніпровський Міністерства оброни України 13.03.1993 на підставі Указів Президента України № 5 та № 23, Закону України Про Збройні Сили України та наказу начальника Генерального штабу ЗС України № 137 1/122 від 20.04.1992. Передача даної земельної ділянки військовому радгоспу Дніпровський оформлена відповідними, затвердженими актами приймання-передачі від 12.08.1993. Починаючи з 1993 року військовий радгосп Дніпровський МОУ використовував земельну ділянку площею 77,2000 га для вирощування сільськогосподарської продукції, відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затв. Наказом Міністра оборони № 483 від 22.12.1997. Відповідач-1 вважає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя, не є правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини м. Запоріжжя. Таким чином, Квартирно-експлуатаційна частина м. Запоріжжя, як структурний підрозділ Міністерства оборони України (без права юридичної особи) не була суб'єктом права постійного користування землею, визначеному у ст. 92 ЗК України. Відповідач-1 вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 прокурором не обґрунтовані, не наведені підстави його недійсності. Також, не надано докази і не доведено чим саме даний договір суперечить інтересам держави і суспільства. Посилання прокурора на те, що ДП Дніпровське самовільно використовує спірну земельну ділянку вважає безпідставними та необґрунтованими. Щодо вимоги про повернення земельної ділянки відповідач-1 заявив про сплив позовної давності. Відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову.

Селянське фермерське господарство Чайкін (відповідач-2) заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. Ухвалу від 24.07.2017 про порушення провадження у справі відповідач-2 отримав 27.07.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції, та мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи і обґрунтування своїх заперечень за їх наявності.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач-2 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 05.10.2017 за відсутності представників відповідача-2.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши прокурора та представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Селянським (фермерським) господарством Чайкін (відповідач-2 у справі, замовник) та Державним підприємством Дніпровське (відповідач-1 у справі, підрядник) 01.01.2017 укладено договір підряду № 2, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати із матеріалу замовника та засобами замовника закінчений цикл сільськогосподарських робіт з вирощування однорічних зернових культур, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що підрядні роботи виконуються підрядником на власних земельних ділянках або земельних ділянках, що знаходяться у нього в користуванні (постійному або тимчасовому), загальною площею 77,2000 га.

Прокурор при звернені до господарського суду з позовом у даній справі, зокрема, зазначає, що при укладанні договору № 2 від 01.01.2017 його сторонами порушено вимоги чинного законодавства України, зокрема, ст. ст. 77, 116, 123 ЗК України, ст. ст. 1, 4 Закону України Про використання земель оборони та ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України , оскільки Міністерством оборони України згоди на вилучення земельної ділянки із земель військового полігону Близнюки або дозволів щодо передачі вказаної земельної ділянки не надавалося.

З урахуванням викладеного, прокурор просить суд визнати недійсним договір № 2 від 01.01.2017, укладений ДП Дніпровське та СФГ Чайкін , та зобов'язати ДП Дніпровське повернути на користь Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Запоріжжя земельну ділянку площею 77,2 га

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Частина 3 вказаної постанови встановлює, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Прокурор зазначає, що укладений відповідачами договір № 2 від 01.01.2017 не відповідає вимогам Закону та порушує інтереси держави. Оскільки, ні Міністерством оборони України, ні Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя, будь-яких заходів реагування з цього приводу не вжито, зазначені обставини можуть бути підставами для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, як органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. ст. 1, 10 Закону України Про оборону України Міністерство оборони України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності територіальної цілісності України.

З огляду на викладене, при розгляді даної справи суд виходить з того, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді є підтвердженими.

Як встановлено, відповідно до державного акту №000056 на право користування землею від 19.01.1993 Запорізькій квартирно-експлуатаційній частині м. Запоріжжя в постійне користування надано земельну ділянку загальною площею 800,2 га, згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для будівництва військового містечка № 53 відповідно до рішення РМ УРСР ОСОБА_2 народних депутатів від 17.12.1948 № 01761. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 177.

Спірна земельна ділянка площею 77,20 га є складовою частиною земельної ділянки, наданої у користування Державним актом від 19.01.1993, що підтверджується наявними матеріалами справи (а.с. 179 -184 т. 1)

Директивою Міністерства оборони України від 30.03.2003 № Д-115/1/03 Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України визначено, що Квартирно-експлуатаційну частину Запорізького району (ідентифікаційний код 07809992) переформовано в Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 07809992) з 06.05.2003, що підтверджується витягом з наказу № 46 від 06.05.2013 (а.с. 155 т. 1).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя є правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини м. Запоріжжя.

Наказом міністерства аграрної політики та продовольства України № 323 від 13.08.2015 військовий радгосп Дніпровський перейменований у Державне підприємство Дніпровське та затверджено статут Державного підприємства Дніпровське , згідно п. 1.2 якого останнє є правонаступником військового радгоспу.

Відповідно до п. 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянках у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтею 3 Закону України Про правовий режим майна в Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України").

Пунктом 25 Положення про порядок надання в користування земель, земельних ділянок, для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483 передбачено, що облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель, земельних ділянок, в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.

Згідно з пунктами 23, 28 вказаного Положення відповідальність за цільове використання земель, наданих для потреб Збройних Сил України, покладається на безпосереднього землекористувача і органи квартирно-експлуатаційної служби та інженерне управління Військово-Морських Сил України. Відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.5 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. Облік земель складається з оформлення встановлених документів на право користування і здійснення правильних і своєчасних записів у книгах, картках, обліку, накопичувачах інформації в електронно-обчислювальних машинах, всіх операцій, пов'язаних з прийомом, передачею, зміною якісного стану і зняттям з обліку земельних ділянок. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться згідно з цим Керівництвом і даними, що включаються до земельно-кадастрової документації. Ведення обліку земель за іншими положеннями і формами документів забороняється.

Як свідчать матеріали справи, в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Запоріжжя на вищевказану земельну ділянку ведеться індивідуальна картка № 6 обліку земельної ділянки (форма 403), відповідно до якої земельна ділянка, яка розташована на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області, площею 800,2 га (Державний акт на право користування землею № 000056 від 19.01.1993) перебуває у постійному користуванні КЕВ м. Запоріжжя.

Згідно довідки № 8-0.18-160/177-17 від 07.04.2014 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) по Запорізькому району станом на 01.01.2016 земельна ділянка військового полігону Близнюки перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Запоріжжя, правовстановлюючим документом на землю є державний акт № 000056 від 19.01.1993 (арк.с. 18 - 19, том 1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка перебуває на обліку КЕВ м. Запоріжжя згідно відомостей наявності та використання земельних ділянок (форма 405А, а.с. 69-71, т. 1), тобто відноситься до категорії земель оборони та перебуває на відповідному обліку в органі квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, а саме: Квартирно-експлуатаційному відділі м. Запоріжжя.

Статтею 141 ЗК України (в редакції, яка діяла з 07.05.2011) передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з п. 5.6 наказу Міністра оборони України від 22.12.2011р. № 795 Про затвердження Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється лише за наявності згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача до власника земельної ділянки.

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України або Міноборони в залежності від виду військового майна.

Відповідно до п. 5 Порядку до прийняття Кабінетом Міністрів України чи Міністерства оборони України рішення, зазначеного у пункті 4 цього порядку, Міноборони проводить вилучення військового майна з оперативного управління військових частин. У разі прийняття рішення про вилучення військового майна воно знімається з обліку в порядку, що визначається Міноборони, і залишається на тимчасовому зберіганні та обслуговуванні цих військових частин.

Відповідно до Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010р. № 439, комісія з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності є постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України.

Основним завданням комісії є подання Кабінету Міністрів України пропозиції та рекомендації щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, інших центральних органів виконавчої влади.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Міністерства оборони України з поданням про відмову від земель оборони, що розташовані на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області; добровільної відмови від права користування цією ділянкою Міністерство не надавало і відповідних рішень Міністерством оборони України не приймалось. Також, рішення стосовно відчуження спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України в порядку, встановленому ст. 149 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", не приймалося.

В обґрунтування заперечень відповідач-1 посилається на передачу спірної земельної ділянки у складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства Дніпровське до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Як встановлено, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 № 883 Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства передано цілісний майновий комплекс Військового радгоспу Дніпровський зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 516 від 05.10.2011 Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України цілісні майнові комплекси державних підприємств, в т.ч. Військовий радгосп Дніпровський , прийнято зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України

Комісією, створеною відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.11.2011 № 516, виданого на виконання розпорядження КМУ від 07.09.2011 № 883-р, складено акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок від 30.03.2012, відповідно до якого комісія здійснила приймання-передачу цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок, закріплених за військовим радгоспом Дніпровський , згідно документів, що додаються. В акті зазначено, що технічна та бухгалтерська документація щодо спірної земельної ділянки під час передачі не досліджувалася членами комісії та за актом не передавалася.

Як вбачається, в переліку документів доданих до зазначеного акту міститься рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 15.09.1993 № 373 про вилучення земельної ділянку площею 64 га з земель аеродрому Мокроє (п. 1), зобов'язано аеродром Мокроє передати вище згадану земельну ділянку військовому радгоспу Дніпровський для сільськогосподарського використання (п. 2), зобов'язано Управління по земельним ресурсам м. Запоріжжя внести зміни до облікової документації м. Запоріжжя та видати Державний акт на право колективної власності військовому радгоспу Дніпровський .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 282 від 04.09.2003 скасовано п. 2 та п. 3 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 15.09.1993 № 373 Про передачу земельної ділянки військовому радгоспу Дніпровський .

Серед переліку документів, які додавалися до акту приймання-передачі від 30.03.2012, інші документи, які стосувалися б спірної земельної ділянки, відсутні. Інвентарні описи № 1, № 2, № 3 основних засобів (арк. с. 124-135 т. 1 ) також не містять даних щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу-1.

Також, наказом командуючого військ ордера Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 № 401 Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 років земельні ділянки полігонів, що тимчасово не використовуються і придатні для сінокосіння, випасу скота та посіву сільськогосподарських культур, передано у тимчасове користування військовими радгоспам Південного командування, зокрема, Військовому радгоспу Дніпровський з земель військової частини А1978 - 77,2 га.

Наказом командуючого військ ордера Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.09.2004 № 433 скасовано наказ від 11.08.2004 № 401 у зв'язку порушенням вимог чинного законодавства, що виникли у зв'язку виданням зазначеного наказу.

Крім того, резолюцією Першого віце-прем'єр міністра України від 31.01.2007 №4889/3/1-07 Міністерству оборони зупинено здійснення операцій з реалізації та передачі земель оборони (в тому числі під об'єктами нерухомості), крім безоплатної передачі в комунальну власність земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об'єктами, до прийняття окремого рішення.

З наведеного слідує, що на момент здійснення передачі цілісного майнового комплексу, майна та земельних ділянок Військовому радгоспу Дніпровський за актом приймання-передачі від 30.03.2012 у останнього були відсутні документи щодо закріплення за Військовим радгоспом Дніпровський спірної земельної ділянки. Відповідачем-1 не надано суду належних доказів на підтвердження припинення існування права користування позивачем-2 земельною ділянкою площею 77,2 га. Таким чином, передачі спірної земельної ділянки у користування військового радгоспу Дніпровський не відбулось.

Також, вказаний акт від 30.03.2012 не є належним доказом переходу спірної земельної ділянки площею 77,2 га до сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки не відбулося зміни цільового призначення земельної ділянки відповідно до визначеного діючими на той час нормативно-правовими актами порядку вилучення земель оборони на користь інших міністерств.

Крім того, відповідач-1 в обґрунтування обставин щодо закріплення за ним спірної земельної ділянки посилався на акти приймання-передачі території військового аеродрому (полігону) Близнюки в/ч 07861 військовому радгоспу Дніпровський від 12.08.1993. Зазначені акти (а.с. 181-184 т. 1) суд знаходить такими, що підтверджують обставини щодо передачі спірної земельної ділянки в тимчасове користування військовому радгоспу Дніпровський , та не спростовують встановлених обставин. Разом з тим в акті від 12.08.1993 (а.с. 184 т. 1) зазначено, що територія земельної ділянки площею 77,2 га знаходиться на обліку Запорізької КЕЧ району.

Таким чином, доводи відповідача-1 щодо належності йому спірної земельної ділянки площею 77,2 га не знайшли свого підтвердження та спростовані доданими до справи матеріалами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічні норми містяться і у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Прокурор зазначає, що укладений відповідачами договір № 2 від 01.01.2017 не відповідає вимогам Закону та порушує інтереси держави, тому спірний договір на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України є недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню розпоряднику земель.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України "Про використання земель оборони".

За приписами ч. 1 ст. 115 Земельного кодексу України передбачено, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.

За змістом статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Суд встановив, що на час укладення спірного договору таке рішення (погодження) було відсутнє.

Як встановлено, спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони відповідно до статті 77 Земельного кодексу України, що підтверджується доданими до матеріалів справи та дослідженими судом доказами, наданими сторонами у справі. За таких умов, спірний договір суперечить статті 77 ЗК України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про використання земель оборони .

Враховуючи наведенні вище норми права із врахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що зміст оскаржуваного правочину, укладеного відповідачами у справі, суперечить вимогам закону, відтак наявні підстави для визнання його недійсним в судовому порядку. Отже, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки військового містечка № 53, розташованої за адресою с. Новоолександрівка, Запорізький район, Запорізька область, складеного 04.04.2017 комісією, яка призначена наказом начальника КЕВ м. Запоріжжя від 15.12.2015 № 120, виявлено ознаки сільськогосподарської обробки сторонніми особами частини земельної ділянки орієнтовною площею 55 га.

Згідно з додатком № 2 до договору підряду № 2 від 01.01.2017 земельна ділянка, де повинні здійснюватися ДП Дніпровське підрядні сільськогосподарські роботи, входить до складу земель полігону Близнюки .

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За приписами ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки встановлено, що земельна ділянка віднесена до земель оборони, наявні підстави для повернення земельної ділянки від Державного підприємства «Дніпровське» до органу уповноваженого здійснювати управління землями державної власності на праві оперативного управління - Міністерства обори України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя.

За таких обставин, позовні вимоги в частині зобов'язання Державного підприємства «Дніпровське» повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, військове містечко № 53, підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача-1 про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову (за приписами п. 5.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» ).

Предметом даного позову є вимога прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах про відновлення порушеного права на вільне розпорядження і користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору підряду та зобов'язання повернути її належному землекористувачу. Наведене виключає можливість застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, відтак клопотання ДП «Дніпровське» не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та з'ясовані обставини, судом встановлено підстави для задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору підряду № 2 від 01.01.2017 та зобов'язання державного підприємства Дніпровське повернути Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області полігон «Близнюки» , військове містечко № 53

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір підряду № 2, укладений 01.01.2017 державним підприємством «Дніпровське» (69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, 13, ідентифікаційний код 22992166) та Селянським (фермерським) господарством «Чайкін» (70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Купріянівка, вул. Будівельників, 13, ідентифікаційний код 32551029).

3. Зобов'язати державне підприємство «Дніпровське» (69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, 13, ідентифікаційний код 22992166) повернути на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4, ідентифікаційний код 07809992) земельну ділянку загальною площею 77,2 га, розташовану на території Новоолександрівської селищної ради Запорізького району Запорізької області, полігон Близнюки , військове містечко № 53. Видати наказ.

4. Стягнути з державного підприємства «Дніпровське» (69013, м. Запоріжжя, вул. Незалежності, 13; ідентифікаційний код 22992166) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; ідентифікаційний код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ .

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Чайкін» ((70054, Запорізька область, Вільнянський район, с. Купріянівка, вул. Будівельників, 13, ідентифікаційний код 32551029) на користь Військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11; ідентифікаційний код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р 35216073082762) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 жовтня 2017 року.

Суддя В.В. Носівець