Рішення

від 10.10.2017 по справі 914/1598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017р. Справа № 914/1598/17

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія 1 , Львівська обл., м. Золочів, до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Шпиколоси, про:заборона вчинення дій Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Гелеш Г.М. Представники сторін: від позивача:Ленько Р.І. - представник (довіреність №1 від 16.08.2017р.); від відповідача:не з'явився.

Учасникам судового розгляду роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія 1 (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про заборону вчинення дій.

Ухвалою суду від 04.08.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.08.2017р. Ухвалою суду від 17.08.2017р. розгляд справи відкладався на 04.09.2017р. У судовому засіданні 04.09.2017р. оголошувалася перерва до 25.09.2017р.

Ухвалою суду від 25.09.2017р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів і її розгляд відкладено на 10.10.2017р.

Представник позивача в судове засідання 10.10.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

В засіданні зазначив, що позивачу на праві власності належить будівля столярного цеху з надвірними господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Постачання електроенергії до вказаного промислового об'єкту здійснюється повітряною лінією електропередачі ПЛ-0,4 кВ Л4, яка частково проходить через суміжну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу. 24.06.2017р. позивач отримав листа від відповідача в якому останній звернувся з вимогою винести вказану повітряну лінію електропередачі за межі земельної ділянки відповідача. При цьому, відповідач вказав, що у випадку якщо позивач у місячний строк не прибере лінію електропередачі, через яку підприємство отримує електроенергію або не надасть інформацію про власника лінії, то він її демонтує або винесе за межі своєї ділянки з вимогою фінансової компенсації витрати за демонтаж лінії.

Як зазначив представник, у випадку якщо відповідачем буде демонтовано вказану повітряну лінію електропередачі, то промисловий об'єкт позивача - столярний цех залишиться без електричної енергії, а отже не зможе функціонувати за призначенням. Таким чином, позивач буде обмежений у праві користування даним об'єктом права власності. На думку представника, такий демонтаж чи перенесення лінії електропередач є незаконним, оскільки відповідач отримав у власність земельну ділянку, на якій уже знаходилася повітряна лінія електропередачі, про що відповідач не міг не знати. Відповідно, набуваючи право власності на землю відповідач погодився і з майбутніми незручностями у використанні цієї земельної ділянки та відповідними обмеженнями. Враховуючи, що є реальні підстави можливого порушення права власності позивача на нерухоме майно - столярний цех, а саме: обмеження у користуванні своєю власністю, шляхом вчинення неправомірних дій зі сторони відповідача, позивач в силу вимог ч.2 ст.386 ЦК України, просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії по демонтажу повітряної лінії електропередачі, яка проходить через земельну ділянку відповідача, а також заборонити будь-яке інше втручання, яке може призвести до порушення нормальної роботи цієї повітряної лінії електропередач.

Відповідач в судове засідання 10.10.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки ніяких дій по демонтажу ЛЕП не проводив і залишати без електроенергії позивача не мав наміру. У відзиві зазначає, що здійснює підприємницьку діяльність по ремонту вантажних автомобілів та надає послуги вантажних перевезень. Для розвитку діяльності відповідачу потрібно побудувати приміщення СТО та перешкодою цьому спірна повітряна лінія електропередач. Проводи вказаної лінії неодноразово обривалися чим створюють постійну загрозу відповідачу і його працівникам та клієнтам, а опори лінії обмежують повноцінне користування земельною ділянкою. Відповідач неодноразово звертався до позивача з проханням перенести ЛЕП за межі земельної ділянки, а також пропонував позивачу за свої кошти перенести ЛЕП, проте останній відмовився. Після цього, відповідач звертався до Золочівського РЕМ з проханням винести ЛЕП за межі його земельної ділянки, у відповідь на що отримав лист останнього де зазначено, що для виконання робіт по винесенню лінії, йому необхідно укласти відповідний договір та здійснити оплати за надані послуги.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.05.2004р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 являється власником земельної ділянки площею 0,5554га. за адресою: АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка надана позивачу для обслуговування виробничих приміщень.

На даній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме будівля столярного цеху з надвірними господарськими будівлями загальною площею 804,9 кв.м., який належить позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.02.2004р. Вказане право власності зареєстроване за позивачем в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою №92823720 від 25.07.2017р.

Як встановлено судом, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_1, загальною площею 0,1911га зареєстрована на праві власності за відповідачем, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №75968189 від 15.12.2016р. До цього, вказана земельна ділянка з 28.01.2008р. перебувала у власності ТОВ Авант , власником котрого являвся відповідач. Цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №75968189 від 15.12.2016р. також свідчить, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться приміщення складу загальною площею 648 кв.м., яке належить на праві власності відповідачу.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, постачання електроенергії до столярного цеху позивача здійснюється повітряною лінією електропередачі ПЛ- 0,4 кВ Л4, яка частково проходить через земельну ділянку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2017р. відповідач направив позивачу лист в якому просив останнього винести повітряну лінію електропередач за межі земельної ділянки, яка належить відповідачу тому, що лінія неодноразово обривалася і проводи її створюють постійну загрозу відповідачу і його працівникам. Крім цього, опори лінії обмежують повноцінне користування відповідачем його земельною ділянкою. У вказаному листі відповідач також зазначив, що якщо позивач у місячний термін не прибере лінію електропередач через котру отримує електроенергію, відповідач змушений буде демонтувати або винести лінію електропередач за межі своєї земельної ділянки з подальшою вимогою фінансової компенсації від позивача йому витрат за демонтаж лінії.

Вказаний лист слугував підставою для звернення із даним позовом. Як вбачається із позову, позивач просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії по демонтажу повітряної лінії електропередачі, яка проходить через земельну ділянку відповідача, а також заборонити будь-яке інше втручання, яке може призвести до порушення нормальної роботи цієї повітряної лінії електропередач.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Так, у статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться й у статті 319 ЦК України.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

При цьому, в силу вимог ст. 33 ГПК України, на власника покладається обов'язок довести належними доказами наявність підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє, що у випадку якщо відповідачем буде демонтовано спірну повітряну лінію електропередачі, то промисловий об'єкт позивача - столярний цех залишиться без електричної енергії, а отже не зможе функціонувати за призначенням. Таким чином, позивач буде обмежений у праві користування даним об'єктом права власності. Як на доказ можливого порушення своїх прав позивач покликається на лист відповідача від 22.06.2017р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач та не заперечується представником позивача, спірна лінія електропередач була збудована в 1980-х роках для освітлення території Золочівської Райспоживспілки. Водночас, в матеріалах справи відсутні дозвільні документи на встановлення вказаної лінії електропередач, а тому суд позбавлений можливості дослідити правомірність встановлення такої. В подальшому, як об'єкти нерухомого майна райспоживспілки, так і земельні ділянки під ними було продано різним фізичним та юридичним особам. Внаслідок цього склалася ситуація, що лінія електропередач по котрій постачається електроенергія до столярного цеху позивача стала проходити по земельній ділянці відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Технічної документації на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка передається у власність шляхом викупу ТОВ Авант для обслуговування складських приміщень по вул. Промисловій, 16б в м. Золочів (в подальшому ТОВ Авант було ліквідовано і його майно відійшло у власність відповідачу як засновнику цього товариства), земельна ділянка, яку набув у власність відповідач не містила жодних сервітутів чи обмежень на її використання, у зв'язку із проходженням через неї лінії електропередач. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для обслуговування складських приміщень.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним покликання позивача на положення ЗУ Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів , оскільки положення вказаного закону не поширюються на спірні правовідносини, так як земельна ділянка позивача не відноситься до земель енергетики і в технічній документації на земельну ділянку позивача не зазначено про жодні спеціальні зони об'єктів енергетики.

Судом також встановлено, що після продажу об'єктів нерухомості та земельних ділянок Золочівської Райспоживспілки, спірна лінія електропередач не відійшла нікому у власність і не перебуває як на балансі ПрАТ Львівобленерго (лист Золочівського РЕМ №211-0372 від 08.06.2017р.), так і на балансі позивача. Протягом розгляду справи, позивач не надав суду балансу підприємства з котрого вбачалося б, що вказана лінія електропередач знаходиться в нього на балансі, а також інших належних доказів перебування спірної лінії в нього у власності. Не заслуговують на увагу покликання позивача на Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (Додаток №11 до Договору електропостачання №09475 від 24.04.2012р.), оскільки вказаний акт не є належним доказом, який свідчить про перебування спірної лінії електропередач на балансі позивача.

Відповідно до п.2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910) акт розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін є лише документом в якому фіксуються межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок.

Враховуючи ту обставину, що спірна лінія електропередач не перебуває у власності позивача, її демонтаж не може порушувати право власності позивача.

В позовній заяві позивач зазначає, що демонтаж спірної лінії порушує його права як власника столярного цеху, так як цех залишиться без електричної енергії, а отже не зможе функціонувати за призначенням.

Разом з тим, суд зазначає, що права позивача як власника столярного цеху можуть бути порушені лише у випадку позбавлення позивача електроенергії у зв'язку із демонтажем лінії електропередач. Водночас відповідач, як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні зазначав, що ніяких дій по демонтажу лінії електропередач не проводив, і залишати без електроенергії позивача не має наміру. Відповідач бажає лише винести лінію електропередач за межі своєї земельної ділянки, оскільки така створює небезпеку як для нього, так і для його працівників, а також обмежує його у праві користування земельною ділянкою.

Твердження відповідача, що його дії спрямовані не на позбавлення позивача електроенергії, а лише на винесення лінії за межі земельної ділянки із подальшим постачанням позивачу електроенергії доводиться як змістом листа від 22.06.2017р. на котрий покликається позивач, як на підставу своїх вимог, так і листом Золочівського РЕМ №211-0372 від 08.06.2017р. в котрому останній повідомляє відповідачу, які дії той повинен вчинити для виконання робіт по винесенню ліній електропередач . Про намір відповідача винести лінію електропередач за межі своєї земельної ділянки, а не позбавити позивача електроенергії також свідчить і лист відповідача від 31.08.2017р. адресований міському голові м. Золочів.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ст.19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач, як власник земельної ділянки загальною площею 0,1911га., що знаходиться за адресою: м. Золочів, вул. Промислова, 16б та приміщення складу загальною площею 648 кв.м., котрий знаходиться на цій земельній ділянці має право на самозахист шляхом винесення спірної лінії електропередач за межі своєї земельної ділянки у разі, якщо вона створює небезпеку як для нього, так і для його працівників, а також обмежує його у праві користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач в порушення ст.33 ГПК України не довів належними доказами намір відповідача позбавити позивача електропостачання до столярного цеху, тобто не довів можливість порушення його прав як власника столярного цеху зі сторони відповідача. Відтак, його позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2017р.

Суддя Крупник Р.В.