Постанова

від 12.10.2017 по справі 27/265-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року Справа № 27/265-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської обл.: ОСОБА_1, посвідчення № 047832 від 04.09.2017 р.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.05.2017 р.;

від позивача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 02.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 4 від 12.10.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Сім-Сім» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017р. у справі № 27/265-08

за позовом приватного підприємства «Сім-Сім» , м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

до комунального підприємства Новомосковське міжрайонне Бюро технічної інвентаризації, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

за участю Прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017р. у справі № 27/265-08 (суддя Татарчук В.О.) в позові відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами склад цивільного правопорушення в діях відповідача, тому підстави для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку апелянта, суд не взяв до уваги те, що на момент придбання магазину діяв Закон України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) від 06.03.1992р. згідно до якого об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А, також посилається на Закон України Про приватизацію майна від 04.03.1992р. Відповідно до Інвентаризаційної картки № 001996 цілісний майновий комплекс - павільйон по вул. 195 Стрілецької дивізії, складається із загальної корисної площі 199, 6 кв.м. та підвалу 36,6 кв.м. Згідно до ст. 131-132 ЦК України від 1963 року (який діяв на час приватизації) складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню. Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше. Вважає, що підвал є допоміжним приміщенням магазину і є його невід'ємною частиною, використання якого окремо від магазину неможливо, оскільки вхід до підвалу розташований на підлозі в приміщенні магазину. Крім того, підвал підведений до електроенергії, яка запитана з приміщенням магазину, тому за її користування весь час сплачує позивач. Таким чином, підвал є складовою частиною цілісного майнового комплексу магазину і не може бути використаний окремо. Відповідач, вказавши в технічному паспорті недостовірні дані, що підвал знаходиться у власності держави, призвів до реєстрації недостовірної інформації в Свідоцтві на нерухоме майно та у ОСОБА_4 з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином вважає, що цілісний майновий комплекс міг би принести дохід позивачу.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.142-145, т. 2) Прокуратура вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду законним і обґрунтованим.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. апеляційна скарга була прийнята та призначена до розгляду на 12.10.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні 12.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.1993, індивідуальне мале підприємство Сім-Сім (правонаступником якого є позивач) придбало приміщення магазину № 30 Тамара , загальною площею 199,6кв.м., що знаходиться у м. Новомосковську по вул. 195 Стрілецької дивізії, 16.

Згідно державного акту купівлі-продажу об'єкта приватизації, виданому індивідуальному малому підприємству Сім-Сім , підприємство придбало магазин № 30 Тамара .

В інвентарній картці № 001996 обліку основних коштів (для будівель та споруд) на павільйон П-69- А по вул. 195 Стрілецької дивізії зазначена загальна площа 199,6кв.м. та підвал 36,6кв.м.

31.03.1997 позивач звернувся до КП Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації із заявою про проведення інвентаризації магазину Сім-Сім . Після обстеження нерухомого майна техніком БТІ складено експлікацію, в якій вказані підвал та вбиральня.

29.09.1997 приватне підприємство Сім-Сім звернулося до КП Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації із заявою про проведення реєстрації поточних змін.

Позивачу було видано довідку-характеристику від 06.10.1997 № 2471, в якій в переліку відсутні підвал та вбиральня.

В технічному паспорті № 57.-1 від 29.09.1997 міститься план підвалу, в експлікації зазначено вхід в підвал та підвал - всього 47,0кв.м. та загальна площа з переліком приміщень всього 199,1кв.м.

27.12.2005 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено угоду про завдаток.

Згідно з п. 1 угоди ОСОБА_5 надав ОСОБА_6 задаток в сумі 104550грн (20500дорл. США) в рахунок належних з нього в загальній сумі 336000грн (66000 дол. США) за магазин на фундаменті з підвальним приміщенням і металевою огорожею на фундаменті по периметру орендованої ділянки 822кв.м., що знаходиться за адресою: площа Перемоги, 10, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

17.01.2006 ПП Сім-Сім звернулося до КП Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації із заявою про видачу витягу з реєстру прав на нерухоме майно. Позивачу було видано план земельної ділянки та експлікацію від 01.02.2006 з відміткою про знаходження підвалу та вбиральні у державній власності.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 145305 від 02.03.2006, виданого виконавчим комітетом Новомосковської міської ради, на праві приватної власності приватному підприємству Сім-Сім належить приміщення магазину № 30 Тамара , загальною площею 199,1кв.м.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9989563 від 02.03.2006, ПП Сім-Сім на підставі вказаного свідоцтва про право власності належить приміщення магазину № 30 Тамара , загальною площею 199,1кв.м.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно серії СВХ № 142717, номер витягу 9990986 від 02.03.2006, загальна площа приміщення магазину № 30 Тамара становить 246,1кв.м. та складається з приміщення магазину № 30 Тамара площею 199,1кв.м. та площі підвалу 47,0кв.м., який залишився у державній власності.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Приватне підприємство Сім-Сім звернулося з позовом до комунального підприємства Новомосковське міжрайонне Бюро технічної інвентаризації про стягнення втраченої вигоди у розмірі 231450грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідно до договору купівлі-продажу від 23.06.1993, індивідуальне мале підприємство Сім-Сім придбало приміщення магазину № 30 Тамара , загальною площею 199,6 кв. м., що знаходиться у м. Новомосковську по вул. 195 Стрілецької дивізії, 16;

- відповідач вказав недостовірні дані в технічному паспорті №9 від 27.01.2006 за яким позивач є власником не всього приміщення, а тільки частини, що стало перешкодою при укладанні договору купівлі-продажу між позивачем та ОСОБА_5 з вини відповідача;

- розмір втраченої вигоди складає 231450грн.

Також, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 23145грн.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на правомірність своїх дій при реєстрації за підприємством Сім-Сім права власності на приміщення магазину № 30 Тамара , що знаходиться у м. Новомосковську по вул. 195 Стрілецької дивізії, 16. Наведене виключає можливість стягнення упущеної вигоди.

Прокурор просить відмовити в задоволенні позову з посиланням на правомірність дій відповідача щодо зазначення у реєстраційних документах приміщення магазину № 30 Тамара , загальною площею 199,6кв.м. без підвалу та вбиральні. Позивачем не доведені обставини, що можуть бути підставами для стягнення упущеної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Водночас обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків; протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків; вина. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12).

Для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Таким чином, для задоволення позовних вимог про стягнення упущеної вигоди ПП Сім-Сім мало довести наявність всіх складових частин цивільного правопорушення в діях КП Новомосковського МБТІ.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 у справі №2а/0470/5283/11 відмовлено в задоволенні позову ПП Сім-Сім до КП Новомосковського МБТІ про визнання нечинним рішення відповідача про внесення відомостей до державного реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно наявності державної власності (підвал, площею 47кв.м. та вбиральня) в цілісному майновому комплексі магазину за адресою: м. Новомосковськ, вул.195 Стрілецької Дивізії, 16.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 та Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015. постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 у справі №2а/0470/5283/11 залишена в силі.

По вказаній справі судом встановлено, що наданими позивачем документами для вчинення реєстраційної дії підтверджується набуття у власність приміщення магазину загальною площею 199,1кв.м., тоді як інших документів, які відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень свідчать про перехід права власності на інші приміщення як підстава для вчинення реєстраційної дії, надано не було.

Судами досліджено як єдині докази переходу права власності на нерухоме майно договір купівлі-продажу від 23.06.1993 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА № 145305 від 02.03.2006, відповідно до яких ПП Сім-Сім придбало у власність лише приміщення магазину № 30 Тамара та встановлено відсутність підтвердження переходу права власності на підвал та вбиральню до ПП Сім-Сім .

За відсутності наведених в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно право встановлювальних документів, комунальне підприємство Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації не мало підстав для реєстрації права власності на підвал площею 47,0кв.м. за приватним підприємством Сім-Сім .

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 № К/800/7447/13 зазначено, що суді дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки встановили, що наданими позивачем документами для вчинення реєстраційної дії підтверджується набуття у власність приміщення магазину загальною площею 199,1кв.м., тоді як інших документів, які відповідно до закону свідчать про перехід права власності на інші приміщення як підстава для вчинення реєстраційної дії, надано не було.

Враховуючи викладене, рішеннями судів по вказаній справі встановлена правомірність дій КП Новомосковське МБТІ при здійсненні реєстрації права власності за позивачем на відповідний об'єкт.

Враховуючи вищевикладеного, колегія суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності дій відповідача при здійсненні ним реєстрації права власності на приміщення магазину, які встановлені у справі №2а/0470/5283/11, які, відповідно, враховуються при вирішені даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

У зв'язку з недоведеністю позивачем наявності в діях КП Новомосковського МБТІ всіх складових частин цивільного правопорушення місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, відповідно без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Сім-Сім» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017р. у справі № 27/265-08- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2017р. у справі № 27/265-08 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 17.10.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов