Постанова

від 03.10.2017 по справі 911/1654/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1654/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.10.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017 року

по справі № 911/1654/17 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс

про виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.07.2017 року у справі № 911/1654/17 позовні вимоги задоволено. Виселено товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс з будівлі конюшні, загальною площею 1 243 кв. м., розташованої за адресою: Київська обл., Бориспільський р н, с. Чубинське, вул. Липнева, 1 та передано відповідне приміщення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області (10032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, ідентифікаційний код 19028107). Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс на користь прокуратури Київської області 1 600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи № 911/1654/17 на 12.09.2017 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року справу № 911/1654/17 прийнято до провадження у визначену складі суду.

У відзивах на апеляційну скаргу керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області вважають подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ Наталія-Альянс надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі. Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Прокурор та представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області у судових засіданнях апеляційного господарського суду також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзивах на скаргу, вважають скаргу необґрунтованою та безпідставною. Просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 30.04.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі-орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Магнат-М , яке в подальшому було перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс , (далі-орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1015 (далі-договір оренди).

Пунктами 1.1, 2.1, 2.2 та 10.1 договору оренди передбачено, що орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно будівля конюшні (надалі - майно), реєстровий номер 5407976.51.ААББВЖ 421, загальною площею 1243,44 кв. м., що розташоване за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Липнева, 1, перебуває на балансі ВАТ Племзавод Олександрівка , вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2009 року і становить за незалежною оцінкою 957 573,00 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.05.2010 року до 31.03.2013 року.

Пунктом 10.4 договору оренди, визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Так, як вбачається з акту приймання-передачі державного майна від 30.04.2010 року, що підписаний та скріплений печатками сторін, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду державне майно загальною площею 1243,44 кв. м., яке знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Липнева, 1.

Задовольняючи позов про виселення відповідача з орендованого майна, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому, враховуючи відсутність укладеного між сторонами додаткового договору про продовження строку відповідного правочину, у відповідача в силу законодавчих положень виник обов'язок по поверненню спірного майна. Разом з цим, суд першої інстанції враховуючи приписи ст. 35 ГПК України послався на обставини припинення договору оренди та відсутності додаткових угод щодо його пролонгації, встановлені, зокрема, рішенням господарського суду м. Києва від 25.06.2013 у справі №910/6574/13 та рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2015 у справі №910/21570/15, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може та вважає, що договір оренди від 30.04.2010 року між сторонами пролонгований. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Наталія-Альянс продовжує користуватися орендованим майном та належним чином здійснює оплату за користування предметом оренди, яка у свою чергу приймається позивачем та не повертається.

Щодо листів від 17.09.2013 року за №11-14-4914, від 30.10.2014 року № 10-14-556 та листа-заяви про внесення змін до договору та про здійснення перерахунку орендної плати від 23.04.2015 року з яких вбачається, що орендодавець звертався до орендаря з повідомленням про припинення терміну дії договору оренди, вимогами сплати заборгованості з орендної плати та повернення об'єкта оренди, колегія суддів не приймає їх як належний доказ у даній справі щодо припинення дії договору та відноситься до них критично, оскільки їх направлено орендодавцем через 6 та, відповідно 11 місяців з моменту закінчення строку дії договору оренди, встановленого в договорі, що прямо суперечить вимогам ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

На переконання колегії суддів, вказані листи не можуть вважатись письмовим повідомленням відповідача про факт припинення даного договору оренди в силу закону, що свідчить про те, що жодна із сторін за Договором оренди не заявляла, протягом одного місяця після закінчення його терміну/строку, про припинення договору оренди, а отже, договір продовжив свою дію на строк, який був раніше встановлений.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2015 року позивач листом №10-14-1959 за наслідками розгляду листа ТОВ Наталія-Альянс щодо внесення змін до договору оренди повідомив відповідача, про відсутність правових підстав для внесення змін до договору оренди державного майна№1015 від 30.04.2010, який припинив чинність 31 березня 2013 року. При цьому, обґрунтовуючи підстави відмови пролонгації договору оренди, орендодавець зазначав про те, що з огляду на наявні факти невиконання орендарем договірних зобов'язань, що полягали у порушенні строків та неповноті здійснених орендних платежів, а також відсутності договору страхування об'єкта оренди, договір на новий строк не переукладався і втратив чинність.

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції несплата орендних платежів в повному обсязі була зумовлена наявністю судового спору по справі № 23/059-12 щодо визначення розміру сплати орендної плати у зв'язку із прийняттям постанови КМ України від 16.06.2010р. №440 Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009р. №316 , якою визначено, що з 1 липня 2010 року до 1 січня 2011р. для орендарів - суб'єктів малого підприємництва орендні ставки застосовуються у розмірі 45% встановленого обсягу.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року, якою рішення господарського суду Київської області від 04.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року у справі №23/059-12 залишено без змін, позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача ТОВ Магнат - М на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 82 136,37 грн. боргу з орендної плати та 7 957,54 грн. пені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане судове рішення виконане ТОВ Наталія-Альянс в добровільному порядку в повному обсязі. Отже, на переконання колегії судді, відповідач, не може вважатись таким, що порушив свої зобов'язання щодо сплати орендної плати у зв'язку із добровільним виконанням рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області стверджувало про те, що відповідач не сплачував орендну плату належним чином, чим порушив умови договору оренди, а тому останній втратив переважне право на укладення договору оренди на новий термін. При цьому, посилався на ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна за якою встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

Серед іншого, позивач зауважував і на тому, що незважаючи на його неодноразові звернення відповідач майно не повернув та продовжує ним користуватись по теперішній час.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти до висновку, що останні (норми) мають диспозитивний характер, оскільки не вказують на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду №12 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна регламентовано, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки, судом апеляційної інстанції було встановлено, що договір оренди було продовжено на той самий строк на який його було укладено, враховуючи відсутність саме на протязі одного місяця з боку орендодавця заперечень щодо продовження дії договору, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього чи укладення додаткової угоди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України при перегляді судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови від 22.03.2005 року у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 року у справі №36/237, від 27.12.2005 року у справі №3/84 та від 28.02.2006 року у справі №1/135-20/51).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскільки орендодавцем у строки встановлені ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 ЦК України не надсилалось орендарю жодних заперечень щодо пролонгації цього договору, та орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже, на переконання колегії суддів, даний договір вважається пролонгованим з 01.04.2013 року та діяв до 29.02.2016 року та оскільки, позивачем і протягом даного строку не надсилалось відповідачу жодних листів щодо заперечень проти пролонгації даного договору, то останній, в порядку встановленому ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна вважається пролонгованим з 01.03.2016 року та діє до 31.01.2019 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими посилання суду першої інстанції на рішенням господарського суду міста Києва у іншій справі №910/6574/13 від 25.06.2013 року та висновки про преюдиціальне значення у відповідності до ст. 35 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у рішенні суду по справі №910/6574/13 зазначено, що на час звернення ТОВ Наталія-Альянс до господарського суду міста Києва (04.04.2013 року) чинність договору № 1015 оренди нерухомого майна від 30.04.2010 року припинилася внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином проаналізувавши рішення суду у справі №910/6574/13, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вказане рішення не може бути преюдиціальним на підставі ст. 35 ГПК України у даній справі, оскільки у зазначеній справі лише вказувалось про припинення договору оренди на спірне нерухоме майно без дослідження обставин, на підставі чого та з яких мотивів суд прийшов до висновку про припинення даного договору. Судова колегія звертає увагу на те, що у справі №910/6574/13 предметом спору було внесення змін до договору № 1015 від 30.06.2010р. в частині розміру орендної плати та при розгляді вказаної справи судом не досліджувалось та не визнавалось право на пролонгацію договору, у зв'язку із не направленням позивачем листа про відмову від його пролонгації, тоді, як відповідачем спростовувалось належними та допустимими доказами факт припинення договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням здійснення відповідачем сплати орендної плати згідно договору оренди, прийняття орендодавцем зазначених платежів та відсутності заперечення щодо пролонгації договору оренди, колегія суддів вважає, що договір є пролонгованим та дійсним.

Натомість місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки зазначеним вище фактам, у зв'язку із чим судом першої інстанції було помилково прийнято рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017 року, прийняте після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017 року по справі № 911/1654/17 скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс на рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017 року по справі № 911/1654/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 04.07.2017 року по справі № 911/1654/17- скасувати.

3. Прийняти по справі № 911/1654/17 нове рішення суду, яким у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс про виселення з приміщення - відмовити.

4. Стягнути з прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Наталія-Альянс (08321, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Липнева, 1, ідентифікаційний код 24595297) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу по справі № 911/1654/17 доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/1654/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

С.А. Гончаров