Постанова

від 11.10.2017 по справі 916/1285/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р.Справа № 916/1285/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Лашина В.В., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Безпалюк А.В.

за участю:

від Татарбунрської районної ради - ОСОБА_1, довіреність № 13р-2 від 03.01.2017;

від Комунального закладу Татарбунарська центральна районна лікарня - ОСОБА_2І, довіреність б/н від 07.10.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства Медфармгруп

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2017

по справі № 916/1285/17

за позовом Комунального закладу Татарбунарська центральна районна лікарня

до відповідача ОСОБА_3 підприємства Медфармгруп

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Татарбунарська районна рада Одеської області

про виселення шляхом звільнення та повернення орендованого майна

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад Татарбунарська центральна районна лікарня (далі - КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня ), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 підприємства Медфармгруп (далі - ПП Медфармгруп ) про примусове виселення шляхом звільнення та повернення орендованого майна, а саме: не житлове приміщення на базі головного лікувального корпусу загальною площею 20 кв. м., балансовою вартістю 16730,00 грн., яке знаходиться за адресою: 68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Московська,8.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем договору оренди № 2 від 26.07.2011 термін якого закінчився 26.07.2016, рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2016 у справі 916/3069/16 відмовлено ПП Медфармгруп у поновленні зазначеного договору, проте відповідач незаконно продовжує використовувати зазначене майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2017 залучено до участі у справі Татарбунарську районну раду Одеської області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.07.2017 задоволено позов КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня до ПП Медфармгруп про виселення шляхом звільнення та повернення орендованого майна.

Виселено ПП Медфармгруп з нежитлового приміщення на базі головного лікувального корпусу - майна спільної власності територіальних громад, сіл та міста Татарбунарського району, яке перебуває в управлінні Татарбунарської районної ради і знаходиться на балансі Орендодавця за адресою: 68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Московська, буд. 8, загальною площею 20 кв. м. та передано вказане майно КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня , стягнуто з ПП Медфармгруп на користь позивача 1600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП Медфармгруп звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2017 у справі № 916/1285/17, у задоволені позовних вимог КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня відмовити.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства і, як наслідок, підлягає скасуванню з огляду на те, що станом на 26 серпня 2016 року, жодних заяв з боку Орендодавця щодо припинення або зміни умов Договору скаржник не отримував. Згодом, із оголошення про проведення конкурсу, яке було розміщено у газеті Татарбунарский вестник № 35 від 03 вересня 2016 року Апелянт дізнався про намір КЗ Татарбунарська ЦРЛ провести конкурс, на меті якого було передати в оренду вищезазначене приміщення (об'єкт № 1 в оголошенні), що свідчать про заперечення щодо продовження користування приміщенням з богу Позивача.

Станом на 26 серпня 2016 року, апелянт не отримував заперечень щодо продовження користування вищезазначеним приміщенням, а тому, на думку Апелянта, Договір є поновленим на той самий строк на тих же самих умовах.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лашин В.В., Богатир К.В.) від 31.08.2017 апеляційну скаргу ПП Медфармгруп прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2017 о 10:30.

В судовому засіданні 05.04.2017 представник Татарбунарська районна рада Одеської області та КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня надали пояснення та вважають, що оскаржуване рішення винесено на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник ПП Медфармгруп у судове засідання не з'явився, 10.10.2017 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку тим, що директор підприємства перебуває на лікарняному, колегією суддів дане клопотання відхилено, відповідно до наступного.

Відповідно до положень ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Також, господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі свого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пункту другого прийнятого Татарбунарською районною радою Одеської області Рішення від 28.07.2011 № 105-VI Про затвердження результатів конкурсної комісії районної ради з питань оренди майна спільної власності територіальних громад, сіл та міста Татарбунарського району 26.08.2011 між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір оренди № 2 предметом якого є не житлове приміщення на базі головного лікувального корпусу - майна спільної власності територіальних громад, сіл та міста Татарбунарського району, що перебуває в управлінні Татарбунарської районної ради і знаходяться на балансі Орендодавця за адресою: 68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Московська,8.

За актом приймання-передачі від 26.08.2011 відповідач прийняв в оренду не житлове приміщення площею 20кв.м., яке знаходиться за адресою: 68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Московська,8.

Відповідно до п.5.1.1 Договору ,позивач згідно акту приймання-передачі від 26.08.2011 передав, а відповідач прийняв в оренду не житлове приміщення площею 20 кв.м. з метою використання його для розміщення аптечного пункту.

Згідно п.7.1, 7.4 Договору термін дії Договору починається за згодою сторін з 26.08.2011 та закінчується 26.08.2012. Договір може бути пролонговано, за умови письмового звернення Орендаря.

Додатковою угодою від 26.07.2013 строк дії договори оренди продовжено до 26.07.2016.

26.07.2016 термін дії договору оренди майна закінчився, проте відповідач продовжує використовувати зазначене майно.

04.11.2016 Приватне підприємство Медфармгруп (відповідач у даній справі) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального закладу Татарбунарська центральна районна лікарня (позивач у даній справі) про визнання договору оренди майна №2 від 26.08.2011 поновленим.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2016 у справі № 916/3069/16 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 916/3069/16 та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2017 рішення залишено без змін.

03.04.2017 та 23.05.2017 позивач направляв на адресу відповідача листи з вимогою звільнити орендоване приміщення та повернути його Орендодавцю шляхом складання Акту приймання-передачі майна. Проте вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення.

ПП Медфармгруп орендовані приміщення позивачу у встановленому договором порядку не повернув та не звільнив, що й зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, оскільки строк дії договору оренди припинився, що тягне за собою повернення орендарем майна орендодавцеві, колегія апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, відповідно до наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня та ПП Медфармгруп договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно з приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Листом від 29.07.2016р за №238 позивач, направив на адресу ПП Медфармгруп , відповідь на звернення орендаря від 24.06.2016 щодо продовження терміну дії договору №2 від 26.08.2011, та повідомлено про те, що буде оголошено конкурс щодо надання в оренду приміщень для організації аптечних пунктів, запропоновано орендарю прийняти участь у даному конкурсі та зобов'язано ПП Медфармгруп повернути орендоване майно КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня .

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 22.03.2017 у справі №916/3039/16, з матеріалів справи вбачається, що до закінчення дії оскаржуваного договору Татарбунарська районна рада надіслала позивачу листа від 11.07.2016 за №10р-78-493 з повідомленням про проведення конкурсу щодо надання оренду відповідного комунального майна та про необхідність повернути орендоване приміщення. Водночас, орендарю було запропоновано прийняти участь у даному конкурсі.

03.09.2016 Татарбунарською районною радою в газеті Татарбунарский вестник (№ 35 від 03.09. 2016р.) розміщено оголошення про проведення конкурсу на передачу в оренду приміщень комунального майна, серед яких виставлений на конкурс об'єкт № 1 в оголошенні - приміщення, що є предметом договору оренди від 26.08.2011 №2.

ПП Медфармгруп , як орендар нерухомого майна брав участь у конкурсі на передачу в оренду приміщень для розміщення аптечних пунктів, серед яких був об'єкт № 1 - приміщення, що є предметом договору оренди від 26.08.2011 № 2, однак у конкурсі не переміг; доказів визнання недійсними результатів конкурсу матеріали справи не містять.

Таким чином, ПП Медфармгруп у межах спірних правовідносин вдався до реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди комунального майна відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статті 777 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про подальше автоматичне поновлення договору оренди є безпідставним.

Крім того, будь-яке документальне підтвердження факту вчинення заяви про розірвання договору на адресу контрагента припиняє договір оренди незалежно від того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення про припинення договору, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин

Згідно з ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.4.1.5 Договору повернення орендованого не житлового приміщення (будівлі) орендодавцеві здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.

Підписання акту приймання-передачі підтверджує факт звільнення (повернення) майна з оренди.

Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору оренди товариство належним чином не виконало зобов'язання зі звільнення та повернення позивачу орендованого приміщення за актом приймання-передачі, продовжуючи користуватися об'єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Таким чином, апеляційної інстанцією встановлено відсутність автоматичної пролонгації договору оренди, на підставі положення ст.ст.764,785 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України та ч.2 ст.17, ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , виходячи з системного аналізу змісту яких автоматична пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди, а у випадку наявності відповідної заяви орендодавця договір оренди припиняється та орендоване майно підлягає поверненню орендодавцю.

Оскільки відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а договір оренди від 26.08.2011 №2 припинився, то у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування у займаному приміщенні, яке має бути ним звільнено.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2017 по справі № 916/1285/17 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 підприємства Медфармгруп суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2017 у справі № 916/1285/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства Медфармгруп - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя К.В. Богатир