Постанова

від 12.10.2017 по справі 5023/3711/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2017 р. Справа № 5023/3711/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І. В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Кладько А.С.

за участю представників:

ПАТ "Дельта Банк" - Липатов О.В. (дов. від 31.08.2017)

ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія" - Сєтов М.О. (дов. від 23.11.2016)

ліквідатор Онищенко К.С. (свідоцтво №357 від 27.02.2013)

розглянувши у відкритому у судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх. № 2783 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі № 5023/3711/11

за заявою фізичної особи- підприємця ОСОБА_4

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі №5023/3711/11 (суддя Усатий В.О.) відмовлено ліквідатору ФОП ОСОБА_5 у задоволенні заяви (вх. №37042 від 04.11.2016р.) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

ПАТ "Дельта Банк" з вказаною ухвалою суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі №5023/3711/11 повністю. Прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора Онищенка К.С. про витребування майна у добросовісного набувача по справі №5023/3711/11 у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.) від 18.09.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 02.10.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.10.2017 у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Тарасова І.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

02.10.2017 від ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія" надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№10069).

02.10.2017 від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10075).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 відкладено розгляд справи на 12.10.2017. Витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/3711/11 у повному обсязі.

06.10.2017 до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.10.2017 у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шутенко І.А., суддя Тарасова І.В. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

12.10.2017 від ліквідатора надійшли додаткові пояснення щодо апеляційної скарги (вх.№10424).

У судовому засіданні представник ПАТ "Дельта Банк" та ліквідатор підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія" проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі № 5023/3711/11 - без змін.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2011 за заявою ФОП ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 18.07.2011 визнано ФОП ОСОБА_5 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2012 призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Онищенко К.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2016 задоволено заяву ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу частково. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ФОП ОСОБА_5 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівеа" (код 37700590), посвідчений 21.06.2012 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043. В решті вимог відмовлено.

04.11.2016 ліквідатор ФОП ОСОБА_5 арбітражний керуючий Оніщенко К.С. звернувся з заявою про витребування з чужого незаконного володіння у ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія" (далі - ТОВ "ББЦБ") належне банкруту нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в літ А загальною площею 277,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року у справі 5023/3711/11 відмовлено ліквідатору ФОП ОСОБА_5 у задоволенні заяви про витребування майна з незаконного володіння.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 року у справі № 5023/3711/11 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2016 року у справі № 5023/3711/11 залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Бухгалтерське бюро "Центральна бухгалтерія" задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2016 у справі №5023/3711/11 скасовано в частині розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_5 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівеа" (код 37700590), посвідченого 21.06.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ФОП ОСОБА_5 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівеа" (код 37700590), посвідченого 21.06.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за №1043. В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2016 у справі № 5023/3711/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017 касаційну скаргу ліквідатора ФОП ОСОБА_5 арбітражного керуючого Оніщенка К.С. задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі №5023/3711/11 скасовано (в частині щодо розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між ФОП ОСОБА_5 в особі ліквідатора Ткаченко О.А. та ТзОВ "Лівеа", посвідченого 21.06.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрований за № 1043). Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.10.2016 у справі № 5023/3711/11 (в частині розірвання Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 21.06.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., зареєстрованого за № 1043) залишено в силі. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі №5023/3711/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2016 у справі №5023/3711/11 скасовано. Справу №5023/3711/11 передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 31.08.2017 та відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_5 втратив право власності на нерухоме майно на законодавчо визначених підставах (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу), а отже не є власником такого майна. В той же час, ТОВ "ББЦБ" не є в даному випадку недобросовісним набувачем, оскільки володіє нерухомим майном на законній підставі (відплатному договорі купівлі-продажу). Отже ТОВ ББЦБ є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, що виключає застосування ст. 387 Цивільного кодексу України. В свою чергу, ліквідатором не доведено, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ст. 388 Цивільного кодексу України), оскільки лише сам факт розірвання договору купівлі-продажу, що був укладений в процедурі банкрутства в зв'язку з його неоплатністю, не свідчить про вибуття спірного майна поза волею власника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції від 22.12.2011р. №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.2013р., положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом (окрім положень, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство та ліквідаційну процедуру, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури).

Враховуючи, що провадження у даній справі порушено 16.05.2011, постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 18.07.2011, а продаж майна банкрута відбувся до набрання чинності нової редакції Закону про банкрутство, застосуванню підлягають положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до набрання чинності Законом від 22.12.2011 №4212-VІ.

Положення ст. 25 Закону про банкрутство передбачають, що ліквідатор, разом з іншими покладеними на нього обов'язками приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом тощо. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя (ст. 26 Закону про банкрутство). Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України (ст. 30 Закону про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що на дату відкриття ліквідаційної процедури банкруту на праві власності належали, зокрема, нежитлові приміщення в літ. А загальною площею 275,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане майно перебувало в іпотеці ВАТ "Кредитпромбанк" на підставі іпотечного договору №33/307/І307/07-НВС від 26.04.2007, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №49.35/307/07-НВС від 26.04.2007.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2013 здійснено заміну кредитора ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк".

11.05.2012 між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" укладено угоду №б/н на організацію та проведення 15.06.2012 аукціону з продажу спірного майна.

15.06.2012 було проведено аукціон по продажу спірного майна. Згідно протоколу проведення аукціону №1 від 15.06.2012 спірне майно придбано ТОВ Лівеа за ціною 1550000,00грн. Згідно протоколу проведення аукціону кошти вносяться переможцем на депозитний рахунок нотаріуса на протязі 30 календарних днів з моменту підписання протоколу.

21.06.2012 між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ткаченко О.А. (продавець) та ТОВ Лівеа (покупець) укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 1550000, 00 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І.Е 21.06.2012, за реєстровим №1043. Державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ Лівеа відбулась 21.06.2012.

21.09.2012 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано за ПП Команда служби безпеки на підставі договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 28.08.2012, укладеного між ТОВ "Лівеа" та ПП Команда служби безпеки .

24.07.2013 право приватної власності на спірне майно зареєстровано за ТОВ Сервісний центр трейдінг на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 1453, виданого 24.07.2013.

13.08.2013 право приватної власності на спірне майно зареєстровано за ТОВ Сієста-корпорейшн на підставі договору купівлі-продажу від 13.08.2013, укладеного між ТОВ Сервісний центр трейдінг та ТОВ Сієста-корпорейшн , зареєстрованого в реєстрі за № 626.

03.12.2014 право приватної власності на спірне майно зареєстровано за ТОВ Пєульфай на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2014, укладеного між ТОВ Сієста-корпорейшн та ТОВ Пєульфай , зареєстрованого в реєстрі за № 1994.

02.06.2015 право приватної власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.04.2015 у справі №619/1075/15-ц.

28.08.2015 право приватної власності на спірне майно зареєстровано за ТОВ ББЦБ на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.08.2015.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України в постанові від 18.05.2017 зазначив, що судами не було надано належної правової оцінки (відповідно до норм законодавства що регулюють продаж майна банкрута, що діяли на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.06.2012 року) фактичним обставинам справи у сукупності, доводам ПАТ "Дельта Банк" щодо підстав розірвання договору купівлі-продажу від 21.06.2012. Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено правомірності набуття права власності ТОВ "Лівеа" за спірним договором купівлі-продажу (враховуючи приписи ст. 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які повинні застосовуватися до спірних правовідносин як такі, що визначають момент переходу права власності до набувача майна з аукціону), не досліджено правомірності вибуття спірного майна з власності ТОВ "Лівеа" та, відповідно, добросовісність ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія", як набувача цього майна.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у поставові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Досліджуючи обставини набуття права власності ТОВ "Лівеа" за договором купівлі-продажу спірного майна, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до положень ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Таким чином, нормами Закону про банкрутство визначено, що положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" застосовуються при визначенні порядку проведення конкурсу (аукціону) під час продажу майна банкрута.

Вказаний порядок визначено в окремому розділі IV Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні, за конкурсом вказаного Закону.

Зокрема, стаття 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає порядок укладання угод на проведення аукціону та їх умови, встановлює порядок проведення аукціону, дії осіб, що безпосередньо проводять аукціон та приймають у ньому участь, порядок ведення протоколу, та інше.

Таким чином, виключно саме вказані норми розділу IV (зокрема, статті 17) Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які визначають порядок проведення конкурсу (аукціону), підлягають застосуванню при продажу майна банкрута.

Що стосується інших положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", то колегія суддів зазначає, що відповідно до його преамбули цей Закон встановлює правовий механізм приватизації шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу, тобто його норми мають спеціальний характер.

Зокрема, ч. 1 ст. 22 вказаного Закону передбачає, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Вказана норма розміщена в окремому розділі V цього Закону, який встановлює порядок вступу у права власності і порядок розрахунків за придбане майно (об'єкт приватизації), та не стосується безпосередньо порядку проведення конкурсу (аукціону), а тому не може застосовуватися до правовідносин, що пов'язані з продажем майна банкрута.

Отже, до спірних правовідносин щодо порядку набуття покупцем права власності на майно банкрута, що реалізується в ліквідаційній процедурі, підлягають застосуванню загальні норми, зокрема, передбачені Цивільним кодексом України про купівлю - продаж.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вже зазначалось, 21.06.2012р. між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ткаченко О.А. (продавець) та ТОВ Лівеа (покупець) за наслідками проведеного аукціону було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами п. 2.1 вказаного договору, продаж нежитлових приміщень згідно протоколу №1 проведення аукціону від 15.06.2012 вчиняється за 1550000,00грн. Покупець зобов'язаний внести 775000,00 грн. за продані нежитлові приміщення протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Термін оплати решти грошової суми може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50% від ціни продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 4.11 договору, сторони встановили, що право власності на нежитлові приміщення переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ліпінською І.Е 21.06.2012 року, за реєстровим №1043. Державна реєстрація права власності на спірне майно за ТОВ Лівеа відбулась 21.06.2012 р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до ТОВ Лівеа з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору, тобто 21.06.2012.

Необхідно також зазначити, що ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2013 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.06.2012 нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівея, зобов'язано ТОВ "Лівея" повернути нежитлові приміщення в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_5 арбітражному керуючому Онищенко К.А. повернути грошові кошти ТОВ "Лівея" у розмірі 1550000 грн., що були сплачені товариством за придбання нерухомого майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 апеляційну скаргу ТОВ "Лівеа" задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року по справі №5023/3711/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого Онищенко К.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.06.2012 нежитлових приміщень в літ "А", загальною площею 277 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що був укладений між колишнім ліквідатором арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та ТОВ "Лівея" - відмовлено.

Харківський апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 встановив, що покупець здійснив оплату придбаного на аукціоні майна у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (платіжне доручення №1 від 02.08.2012р., №3 від 27.09.2012р. та листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е., в якому зазначено, що на депозитному рахунку нотаріуса дійсно знаходяться грошові кошти у сумі 1550000,00 грн., отримані від продажу нежитлових приміщень в літ.А, загальною площею 277 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.).

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, колегія суддів враховує, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 порушено в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом .

За обставин надходження коштів від продажу заставного майна банкрута на депозитний рахунок нотаріуса та не розподілення їх судом відповідно до положень ст. 48 Закону про банкрутство (що, в свою чергу, стало причиною ненадходження коштів від продажу заставного майна забезпеченому кредитору), не може свідчити про невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Таким чином, з огляду на матеріали справи та враховуючи обставини встановлені Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 29.05.2013, колегія суддів зазначає, що сторонами договору виконано у повному обсязі його умови, зокрема щодо передачі майна та сплати коштів.

Проте, як свідчать матеріали справи, 07.05.2013 приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Ліпінською І.Е. за заявою ТОВ Лівеа на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 24.03.2013 кошти в сумі 1550000,00 грн., які були оплачені за спірне майно та зберігались на депозитному рахунку, було повернуто ТОВ Лівеа .

Як вже зазначалось, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013р. зазначену ухвалу господарського суду Харківської області від 23.04.2013 скасовано.

Враховуючи, що судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

А тому, повернення коштів в розмірі 1550000,00 грн., які зберігались на депозитному рахунку нотаріуса, на користь ТОВ Лівеа відбулося безпідставно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2016 розірвано договір купівлі-продажу від 21.06.2012 р. При цьому, суд дійшов висновку що ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Ткаченко О.А. (а в подальшому і новий ліквідатор) був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, отримання коштів внаслідок продажу майна з метою подальшого погашення вимог кредиторів.

Враховуючи обставини розірвання договору ліквідатор звернувся з заявою про витребування спірного майна з незаконного володіння останнього набувача майна -ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія".

За змістом положень статей 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положення частини другої ст. 328 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно. Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

За приписами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном, тобто не власника, про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Недобросовісним набувачем є особа, яка на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знала або могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь-якому випадку.

Для застосування приписів статей 387, 388 ЦК України необхідною умовою є доведення заявником насамперед того факту, що він є власником майна (титульним володільцем). Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного, так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Звертаючись з заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння ліквідатор зазначав, що нежитлова приміщення загальною площею 277,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були реалізовані в порядку, передбаченому для реалізації майна у процедурі банкрутства, тобто у примусовому порядку без волі власника майна. А тому, враховуючи положення ст.ст. 388, 694, 695 ЦК України, з урахуванням того факту, що договір, за яким майно було передано, передбачав розстрочення платежу, у зв'язку з невиконанням покупцем обов'язку щодо оплати придбаного товару розірвано, спірні приміщення, на думку ліквідатора, підлягають витребуванню у останнього набувача - ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія".

Правовою підставою для застосування ст. 387 Цивільного кодексу України є доведення заявником недобросовісності набувача, тобто обставин того, що особа, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знала або могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ББЦБ набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.08.2015, укладеного з ОСОБА_11 (продавець). Згідно п. 1.2 вказаного договору нежитлові приміщення, що відчужуються за цим договором, належать продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.04.2015, справа № 619/1075/15-ц, провадження 2/619/762/15.

Так, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10.04.2015, справа № 619/1075/15-ц за позовом ОСОБА_11 до ТОВ Пєульфай , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 про звернення стягнення, позов задоволено повністю. В рахунок виконання основного зобов'язання за договором позики від 26.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 98, укладеним між ТОВ Пєульфай та ОСОБА_11, в сумі 2930000 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14 за реєстровим номером 99, укладеного між ТОВ Пєульфай та ОСОБА_11, а саме: звернуто стягнення, в тому числі, на нежитлові приміщення (в літері А ) загальною площею 277,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_11 право власності на вказане нежитлове приміщення.

Згідно п. 1.4 договору купівлі-продажу від 28.08.2015 продавець (ОСОБА_11.) свідчить, що нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, на момент його укладення нікому іншому не продані, не подаровані, не відчужені іншим способом, в спорі і під забороною (арештом), заставою (у тому числі податковою), в іпотеці - не перебувають, прихованих недоліків чи дефектів, а також обтяжень та будь - яких прав щодо відчужуваних нежитлових приміщень у третіх осіб - не має. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП від 28.08.2015 інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно вищезазначеного нерухомо майна - відсутня. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП від 28.08.2015 інформація про обтяження стосовно продавця відсутня. Відсутність податкової застави та інших застав перевірено згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28.08.2015. (п. 1.6 договору). Продаж нежитлових приміщень проводиться продавцем за згодою дружини (п. 1.7 договору). Продаж майна, що є дійсним наміром сторін, вчинено за 490000,00 грн. (п. 2.1 договору).

ТОВ ББЦБ були повністю проведені розрахунки з продавцем за договором, про що свідчать платіжні доручення №№226, 227, 228, 230, 231, 232, 244, 245, 246, 252, 253, 254.

Отже, під час придбання спірних приміщень, у ТОВ ББЦБ були відсутні будь-які підстави сумніватись у добросовісності такого надбання, оскільки приміщення придбавались у повноважного, належним чином зареєстрованого власника (ОСОБА_11.), якому вони належали на праві власності на підставі чинного рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Проте, з матеріалів справи не вбачається недобросовісності набувача, а ліквідатором не спростовані доводи ТОВ ББЦБ про його добросовісність. Отже, оскільки ТОВ "ББЦБ" володіє нерухомим майном на законній підставі (відплатному договорі купівлі-продажу), воно є його добросовісним набувачем, що виключає можливість виникнення у нього зобов'язань з повернення майна відповідно до ст. 387 ЦК України.

Як вже зазначалося, від добросовісного набувача власник майна може його витребувати лише в передбачених законом випадках (ст. 388 Цивільного кодексу України).

Якщо відчуження майна мало місце два і більше разів, це майно може бути витребувано від останнього набувача шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Відповідно до зазначеної норми набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Колегія суддів зазначає, що у разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1 - 3 зазначеної норми). Вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Як вже зазначалося, на дату відкриття ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_5 на праві власності належали, зокрема, нежитлові приміщення загальною площею 275,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Спірне майно яке є предметом спору було реалізовано в процедурі банкрутства безпосередньо на виконання постанови господарського суду, оскільки продаж майна боржника в ліквідаційній процедурі здійснюється виключно на виконання судового акту (постанови), що має на меті задоволення грошових вимог кредиторів.

За наслідками проведення аукціону на Товарній біржі Всеукраїнський торгівельний центр , 21.06.2012 між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Ткаченко О.А. та переможцем аукціону ТОВ Лівеа укладено договір купівлі продажу спірних нежитлових приміщень за ціною 1550000,00 грн.

Ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

В постанові від 29.05.2013р. (тобто станом на момент, коли ТОВ Лівеа вже було відчужене спірне майно, а також нотаріусом повернуто кошти з депозитного рахунку) Харківський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 21.06.2012 був укладений відповідно до вимог чинного законодавства та відмовив у визнанні його недійсним.

Таким чином, ні результати аукціону, ні договір купівлі-продажу, укладений за наслідками його проведення, не визнані недійсними в установленому законом порядку.

Тобто, в даному випадку воля власника підтверджується його свідомим рішенням щодо реалізації в установленому Законом про банкрутство порядку належного йому нерухомого майна шляхом проведення конкурсу (аукціону), результати якого в судовому порядку недійсними визнано не було.

Розірвання в подальшому судом договору купівлі - продажу від 21.06.2012 не свідчить про те, що вищевказана нерухомість вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння (ліквідатору), не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили .

Тобто, при розірванні договору дія договору у часі не скасовується, зобов`язання за договором припиняються з моменту набрання чинності судовим рішенням. При цьому, при розірванні договору в судовому порядку предметом доказування є не порушення чинного законодавства при укладенні договору, або не відповідність його умов вимогам чинного законодавства, а невиконання або порушення сторонами дійсного договору його умов.

Колегія суддів звертає увагу, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватися висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015р. у справі № 6-348цс15, щодо тлумачення положень ст. ст. 387, 388 ЦК України про витребування майна у зв'язку з розірванням договору у судовому порядку, оскільки у вказаній справі йдеться про випадок, коли умовами укладеного договору купівлі-продажу було передбачено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту повної сплати його вартості, при цьому вказані умови договору покупцем не виконані, внаслідок чого він не набув права власності на спірне майно та, відповідно, не мав права на наступне його відчуження.

Проте, як свідчать обставини даної справи та вже встановлено судом, ТОВ Лівеа набуло право власності на спірне майно з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу незалежно від своєчасності проведення розрахунків за нього в наступному.

Щодо можливості застосування до даних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Враховуючи викладене, до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, оскільки ТОВ ББЦБ набуло спірне майно на підставі укладеного з ОСОБА_11 договору купівлі - продажу за власний рахунок і за наявності правової підстави, а враховуючи недоведеність недобросовісних дій з боку набувача майна, вказане унеможливлює витребування у нього майна на підставі ст.ст. 387, 1212 ЦК України.

У постанові від 08.06.2016р. у справі 6-3089цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що норми ст.ст. 388 та 1212 ЦК України можуть застосовуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. Підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу.

Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням ст. 388 ЦК України.

Проте, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Судом встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника на підставі договору купівлі - продажу від 21.06.2012, укладеного за наслідками проведення аукціону в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене, в даному випадку не підлягає застосуванню і конструкція спільного застосування ст.ст. 388, 1212 ЦК України як підстави витребування майна.

Таким чином, в даному випадку заявником не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України його право (титульного власника) на спірне майно - нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що відповідно виключає можливість задоволення його заяви про витребування майна у ТОВ "Бухгалтерське бюро "Централізована бухгалтерія" в порядку ст.ст. 387, 388, 1212 ЦК України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі № 5023/3711/11 - без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 31.08.2017 у справі №5023/3711/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.10.17

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Шутенко І.А.