Ухвала

від 17.10.2017 по справі 915/11/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2017 року Справа № 915/11/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р.

у справі №915/11/17 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації

про стягнення 27 365 303,33 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Подана Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. у справі №915/11/17 не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

При зверненні з касаційною скаргою заявником не надано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом ст.19 Конституції України суди діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У справі "Трух проти України" від 14.10.2003р. Європейський суд з прав людини надав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито та направити звернення до конкретного суду. У цій справі Європейський суд з прав людини не виявив жодних підстав вважати, що застосування таких процесуальних обмежень було невиправданим.

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. касаційну скаргу) заявнику.

Скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на те, що Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації фінансується з Державного бюджету України. Станом на кінець ІІ кварталу 2017 року передбачені кошторисом управління видатки на сплату судового збору повністю використані.

У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", визначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Розглянувши подане клопотання, судова колегія зазначає, що ст. 129 Конституції України закріплено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі державних органів влади, а тому фінансування організації або установи за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього коштів не може бути безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, скаржником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення його від сплати судового збору.

З огляду на наведене, подане Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно п. 4 ч.1 ст.111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України та підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

2.Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. у справі №915/11/17 повернути скаржнику.

Головуючий суддя(доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Т.Б. Дроботова

Суддя Л.І. Рогач