Постанова

від 10.10.2017 по справі 909/1051/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Справа № 909/1051/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім по Вовчинецькій" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі№ 909/1051/16 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомДержавного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім по Вовчинецькій" простягнення заборгованості в сумі 229449, 44 грн.

за участю представників: позивачаБіян Б.Р. - предст., дов. від 07.08.2017 відповідачаШешорак В.М. - голова правління

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до об"єднання співвласників багатоквартирного Будинку "Дім по Вовчинецькій" про стягнення заборгованості у сумі 229449,44 грн., в тому числі: борг - 179326,05 грн., 3 % річних - 5473,48 грн., інфляційні збитки - 30760,51 грн., пеня - 13889,40 грн. Позов мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 191 від 23.11.2006 та обґрунтовано приписами статей 173, 193 Господарського та 530, 612, 625 Цивільного кодексів України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що розрахунки за отриману теплову енергію мають здійснюватись тільки за фактичну кількість отриманої теплової енергії згідно з показниками встановленого (прийнятого в експлуатацію) лічильника, натомість застосування двоставкого тарифу на теплопостачання суперечить Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та не передбачено договором.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім по Вовчинецькій" на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 179326,05 грн. основного боргу, 5473,48 грн. 3 % річних, 30760,51 грн. інфляційних втрат, 13889,40 грн. пені та 3441,74 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 (судді: Зварич О.В. - головуючий, Дубник О.П., Хабіб М.І.) перевірене судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім по Вовчинецькій" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що суди не взяли до уваги, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 285 від 08.04.2014, № 712 від 03.03.2015, № 943 від 09.06.2016 встановлено позивачу при здійснені нарахування за теплову енергію як одноставковий, так і двоставковий тариф; метою запровадження двоставкого тарифу є зменшення фінансового навантаження на споживачів в опалювальний сезон, однак сума, нарахована позивачем за двоставковим тарифом є значно вищою, аніж сплачував відповідач; застосування того чи іншого тарифу має бути погоджено сторонами при укладенні відповідного договору, чи шляхом внесення змін до укладеного договору.

Позивач у поясненнях на касаційну скаргу та у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив судові рішення у справі залишити без змін; зазначав, що позивач застосовував у вказаний період двоставковий тариф, затверджений органом державного регулювання, до усіх споживачів без винятку; при цьому відповідач здійснював оплату за теплову енергію не за одноставковим тарифом, а здійснював оплату двоставкового тарифу частково, за умовно-змінною частиною, яка є складовою двоставкового тарифу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 23.11.2006 сторони у справі уклали договір № 191 про постачання теплової енергії, вказавши, що при виконанні умов цього договору та при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, іншими законодавчими актами України, що регулюють правовідносини, передбачені цим договором. Договір укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами обох сторін за договором та скріплено печатками сторін. Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір укладається на термін до 31.12.2006 та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

За змістом пункту 1.1 договору виробник (позивач) зобов'язався постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач - своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. Енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного Договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води) (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2.2 договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Облік споживання енергії проводиться виключно за приладами. Плата за енергію справляється: а) за наявності приладів за їх показами згідно з пунктами 10-13 Правил послуг; б) за тарифами для населення - для розрахунків за опалення житлових приміщень та місць загально користування та підігрів води (постачання гарячої води) мешканцям; в) за тарифами для юридичних осіб - за опалення приміщень, що займають юридичні особи та за підігрів води (постачання гарячої води) юридичним особам (пункт 7.1 договору). У відповідності до пункту 7.2 договору розрахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно з тарифами, встановленими пунктом 7.1 договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з пунктом 7.4 договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: а) з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури; б) з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду. У разі несплати в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються умовами договору, вимогами Правил, в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ (пункт 7.5 договору).

Суди встановили, що відповідач за поставлену теплову енергію розраховувався не в повному обсязі, розмір заборгованості за договором № 191 про постачання теплової енергії перед позивачем за період з 01.07.2014 по 01.11.2016 складає 179326,05 грн., відмова відповідача сплатити суму заборгованості і стала підставою для звернення з даним позовом.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не погоджується з застосуванням щодо нього двоставкових тарифів та вважає, що має право здійснювати оплати лише за показами лічильника під час фактичного споживання теплової енергії.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що позивач правомірно застосовує двоставковий тариф на підставі постанов національного регулятора та рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, які є чинними, а тому доводи відповідача щодо безпідставності його застосування є неспроможними.

Переглядаючи справи за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погодився та зазначив, що встановлення та застосування для розрахунків з населенням двоставкових тарифів унормовано Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін договору та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до вимог чинного законодавства; за статтею 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Частиною 6 статті 276 Кодексу унормовано, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання. За змістом статті 1 вказаного Закону тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (стаття 20 Закону).

Механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначався Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

За змістом пункту 4 вказаного Порядку одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання з урахуванням планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу; структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи; умовно-змінна частина двоставкового тарифу - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку; умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" виробляє, транспортує та постачає теплову енергію згідно ліцензій, відтак, технічна, фінансова та тарифна політика регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка діє згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента від 10.09.2014 № 715/2014; до моменту створення зазначеної комісії діяла Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до Постанови № 285 від 08.04.2014 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Державному міському підприємству "Івано-Франківськтеплокомуненерго" при здійсненні нарахування за теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, що не знаходиться на абонентському обслуговуванні (управителів багатоквартирних будинків) з 01.07.2014 діяли такі тарифи: а) одноставковий тариф на теплову енергію - 306,27грн./Гкал (без ПДВ); б) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 189,77грн./Гкал (без ПДВ); в) умовна-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) - 18806,59грн./Гкал (без ПДВ).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 712 від 03.03.2015 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 1 квітня 2015 року для розрахунків зі споживачами застосовуються такі тарифи: а) одноставковий тариф на теплову енергію - 527,40грн./Гкал (без ПДВ); б) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 409,88 грн./Гкал (без ПДВ); в) умовна-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження) - 18970,15 грн./Гкал (без ПДВ).

Господарські суди повно та достовірно встановили, що позивач у правовідносинах з відповідачем визначав належний розмір оплати за послуги теплопостачання, керуючись обов'язковими для нього постановами національної комісії щодо тарифів, складових цих тарифів та суб'єктів застосування двоставкових тарифів, що є чинним та не оспорювались у встановленому порядку, доказів про зворотне відповідач не надав.

Доводи відповідача щодо відсутності у договорі з позивачем домовленості про здійснення оплати теплової енергії за двоставковим тарифом спростовуються умовами договору, за яким сторони зобов'язуються керуватися Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, іншими законодавчими актами України, що регулюють правовідносини, передбачені цим договором; при цьому відповідач не довів здійснення ним з моменту укладення договору та протягом спірного періоду розрахунків з позивачем на основі затвердженого одноставкового тарифу, про що також вказав у своїх поясненнях позивач.

Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунків за договором про постачання теплової енергії за затвердженими тарифами.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи наведені норми права та передбачену умовами пункту 7.5. договору відповідальність у вигляді нарахування пені за прострочення здійснення платежів за договором, суди також правомірно задовольнили вимогу позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім по Вовчинецькій" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 у справі № 909/1051/16 Господарського суду Івано-Франківської області та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2017 у даній справі залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова