Рішення

від 13.10.2017 по справі 388/879/16-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/879/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

13.10.2017 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представника ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання заповітів недійсними, визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка була його матір'ю.

На момент смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається, зокрема із земельної ділянки площею 9,24 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки площею 9,39 га кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

У березні 2016 року з метою оформлення права власності на спадщину ОСОБА_2 звернувся до Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом.

Державним нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 з тих підстав, що спадкодавець залишила заповіти посвідчені 23 вересня 2008 року та 19 листопада 2009 року секретарем Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Грицовець З.С., зареєстровані у реєстрі за № 96 та відповідно за № 20, згідно яких обидві спірні земельні ділянки заповіла на користь ОСОБА_3

ОСОБА_3 у встановлений шестимісячний строк спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняв.

Позивач ОСОБА_2 зазначає, що підписи на спірних заповітах не належать його матері ОСОБА_4, а тому ці заповіти мають бути визнані недійсними.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Представник Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Оскільки відповідач та представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причину неявки не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не надіслали, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї цивільної справи, представник позивача не заперечував проти винесення заочного рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області померла ОСОБА_4 (а. с. 7).

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спірне спадкове майно, зокрема земельна ділянка площею 9,24 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельна ділянка площею 9,39 га кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 5, 6).

Згідно довідки Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 407/2-13115 від 8 серпня 2016 року, ОСОБА_4 на момент смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_2, його співмешканкою ОСОБА_6, а також дітьми співмешканки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 На момент смерті ОСОБА_4 не мала малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб спадкоємців, а також спадкоємців цивільна дієздатність яких обмежена (а. с. 41).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 за законом першої черги, оскільки є сином спадкодавця (а. с. 52).

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області № 719/2015 від 11 листопада 2015 року видно, що 11 листопада 2015 року до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 (а. с. 45).

9 березня 2016 року державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Деркачем Я.В., ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 1-369 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 68).

Також із матеріалів цієї ж спадкової справи № 719/2015 від 11 листопада 2015 року видно, що 6 червня 2017 року до Шостої криворізької державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернувся спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 (а. с. 70).

Оскільки ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини із пропуском установленого строку для вчинення такої дії, державним нотаріусом Деркачем Я.В. постановою від 22 червня 2016 року з цих підстав відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а. с. 74).

Таким чином, позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, за відсутності інших спадкоємців, зокрема за заповітом, які прийняли спадщину.

Згідно заповіту посвідченого 23 вересня 2008 року секретарем Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Грицовець З., зареєстрованого у реєстрі за № 96, ОСОБА_4 на випадок смерті заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,24 га кадастровий номер НОМЕР_2 (а. с. 73).

За змістом заповіту посвідченого 19 листопада 2009 року секретарем Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області Грицовець З., зареєстрованого у реєстрі за № 20, ОСОБА_4 на випадок смерті заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,39 га, що знаходиться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належить їй згідно державного акта на право приватної власності на землю серії РІ № 347223, виданий 23 грудня 2002 року Пишненською сільською радою Долинського району Кіровоградської області (а. с. 72).

Вищезазначені правочини є спірними, оскільки позивач ОСОБА_2 зазначає, що підписи на них не належать його матері ОСОБА_4, а тому вважає ці заповіти мають бути визнані недійсними.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Отже, окрім загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, щодо заповіту також передбачено додаткові вимоги.

Згідно ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Беручи до уваги той факт, що позивачем не надано суду жодного доказу з приводу того, що підпис на заповіті не належить спадкодавцю, враховуючи, що факт виникнення, зміни або припинення заповіту може бути підтверджено виключно письмовими доказами, зважаючи на те, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, суд уважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання правочину недійсними є необґрунтованими в задоволенні яких слід відмовити.

Постановою державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Деркача Я.В. від 15 березня 2016 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 9,24 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки площею 9,39 га кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а. с. 8).

Згідно абзацу 3 пункту 23 ПОСТАНОВИ Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_2 єдиний спадкоємець за законом першої черги спірних земельних ділянок, який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4, враховуючи те, що відсутні інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а також те, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно позов у частині визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що оскільки відповідач ОСОБА_3 не реалізував право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, тобто не набув конкретних прав та обов'язків спадкодавця у зв'язку із прийняттям спадщини, а відтак визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки жодним чином не порушує прав та обов'язків такого спадкоємця за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки спірне майно щодо якого суд вирішував питання про визнання права власності знаходиться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, відповідно саме цей орган місцевого самоврядування повинен відповідати за позовом, а відтак зобов'язаний нести судові витрати у разі задоволення позову.

Отже, зважаючи на те, що суд задовольнив вимоги майнового характеру повністю, відповідно з Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (виключно майнового характеру) на користь ОСОБА_2 2312,91 грн понесених та документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 204, 215, 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1233, 1234, 1247, 1257, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 15, 57-62, 64, 208, 209, 212-215, 224-2288, 218, 224-228, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, Валівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання заповітів недійсними, визнання права власності на спадкове майно.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 9,24 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 9,39 га кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться на території Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області та належали спадкодавцю ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Валове Криворізького району Дніпропетровської області.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Пишненської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (ідентифікаційний код 23223300) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2312,91 (дві тисячі триста дванадцять гривень 91 копійку) понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2017 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський