Рішення

від 27.07.2010 по справі 2-3523/10

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3523/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Носова Г.С.,

при секретарі - Болбот Т.Ю.,

позивач - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 надії Іларіонівни до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

30.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить зобов'язати УПФУ в Балаклійському районі провести перерахунок підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , починаючи з 01 січня 2008 року по 31.12.2009 року, встановивши підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що він належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 01 січня 2008 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не здійснив йому нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. 01 червня 2010 року вона зверталась до відповідача щодо перерахунку підвищення до пенсії, але 09 червня 2010 року їй було надано негативну відповідь.

В судове засідання позивачка не з'явилася, згідно клопотання, просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, згідно заперечень просив розглянути справу без участі повноважного представника.

В своїх письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивача є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не відносяться. Вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Посилався на про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.257 ЦК України.

Враховуючи наявність відповідних заяв від позивача та відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 17 липня 1937 року (а.с.5), має статус дитини війни (а.с.7), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області та отримує пенсію за віком.

Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень відповідача встановлено, що з 01.01.2008 року позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитина війни в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року - 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року - 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. щомісячно.

При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, а з 22.05.2008 року - на підставі Постанови КМУ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян №530 від 28.05.2008 року.

З 01.01.2009 року позивачу встановлено підвищення в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Нарахування зазначеного підвищення в 2009 році здійснювалось на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян № 530 від 28.05.2008 року.

Згідно ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів .

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Між тим, з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення ку до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав здійснювати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин суд вважає за необхідне прийняти рішення щодо зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Враховуючи те, що в 2009 році залишались діючими норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , якими передбачено виплату особам, які мають статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за таких обставин позовні вимоги щодо здійснення позивачці перерахунку та виплати підвищення до пенсії підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Песійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсіного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України Про соціальний захист дітей війни , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 92, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 4,10, 11, 15, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 08 (вісім) грн. 50 коп. судового збору, та з УПФУ в Балаклійському районі Харківської області 37 (тридцять сім) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: