Рішення

від 12.10.2017 по справі 637/749/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.10.2017 637/749/17

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2017 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого - Тордія Е.Н.

за участю секретаря - Сергієнко В.С.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні с.м.т.Шевченкове Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом ,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 21 липня 2017 року звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_6, померлої 29 січня 2002 року.

В судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі довіреності, просив позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 24 січня 2002 року помер брат позивача - ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина до складу , якої входить земельна частка (пай) в розмірі 9.33 в умовних кадастрових гектарах, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) . Спадкоємцем після його смерті була їх мати ОСОБА_6, яка спадщину прийняла фактично, бо була зареєстрована разом зі спадкодавцем. Інших спадкоємців після смерті брата не виявлено. 29 січня 2011 року їх мати померла. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7.5444 га, яка , розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області, та належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Спадкодавці та позивач були зареєстровані та проживали разом. Після смерті ОСОБА_7, мати спадщину прийняла фактично але оформити не встигла бо померла. Заповіту спадкодавці не залишили. Після смерті матері спадкоємцем першої черги були позивач та бабуся позивача - ОСОБА_8, яка написала відмову від прийняття спадщини, а згодом, 18 лютого 2016 року померла. Після поховання брата та матері позивач є особою який прийняв спадщину, відповідно до положень ст . 1268 Цивільного кодексу України . Окрім того він має багатодітню родину. Після поховання матері усі турботи щодо утримання дітей та паралізованої бабусі лягли на нього. Ані мати ані бабуся, в силу своїх захворювань ніколи не розповідали,що мають земельні ділянки. Дізнавшись про існування спадкового майна ,в червні 2017 року він звернувся до нотаріальної контори але отримав відмову, враховуючи не відповідність у правовстановлюючих документах, так нотаріусом було з'ясовано, що в сертифікаті на право на земельну частку (пай) , ім'я брата записане як ОСОБА_9, тоді як в інших правовстановлюючих документах (в свідоцтві про смерть) ім'я записане ОСОБА_7. В адміністративному порядку виправити розбіжності в зазначеному правовстановлюючому документі немає можливо. Тому він змушений звернувся до суду та просить встановити факт належності правовстановлюючого документу та визнати за ним право власності на земельну частку (пай), розміром 9.33 в умовних кадастрових гектарах та земельну ділянку, площею 7.5444 га, в порядку спадкування за законом, після смерті матреі ОСОБА_6, померлої 29 січня 2011 року.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області не з'явився, надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності , проти задоволення позову ОСОБА_2 не заперечує.

Відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися надали письмові заяви ,посвідчені секретарем Безм'ятежненської сільської ради Шевченківського району Харківської області, в яких прохають справу розглядати за їх відсутності та проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечують.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.

З свідоцтва про народження (ІІ-ВЛ №277645, виданого ОСОБА_3 сільською радою Харківської області від 18 жовтня 1977 року) вбачається, що 25 лютого 1959 року народилася мати позивача - ОСОБА_10, її батьками відповідно вказані: ОСОБА_11, ОСОБА_8

Відповідно до витягу з Державного реєстру громадян про шлюб, 09 березня 1977 року ОСОБА_10 одружилася та набула прізвища - ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про народження (серія ІІ-ВЛ № 373535 виданого ОСОБА_3 сільською радою Шевченківскього району Харківської області від 6 квітня 1979 року) 28 березня 1979 року народився ОСОБА_2, його батьками вказані: батько -ОСОБА_12, мати - ОСОБА_6.

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження сформованого 07 березня 2017 року, засвідчено той факт, що 05 травня 1978 року народився ОСОБА_9, його батьками вказані: ОСОБА_12, ОСОБА_6.

13 вересня 1995 року ,батьки позивача ОСОБА_12 та ОСОБА_6 розлучилися, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (серія І-ВЛ № 025104 яке видане Шевченківським райвідділом реєстрації актів громадського стану Харківської області від 13 вересня 1995 року).

Відповідно до свідоцтв про смерть (серія 1-ВЛ № 316095 від 26 січня 2002 року, серія 1-ВЛ № 304105 від 02 лютого 2011 року, серія І-ВЛ № 536369, виданих ОСОБА_3 сільською радою Шевченківського району Харківської області), брат позивача - ОСОБА_7, помер 24 січня 2002 року, мати - ОСОБА_6, померла 29 січня 2011 року, бабуся позивача - ОСОБА_8, померла 18 лютого 2016 року.

Після смерті ОСОБА_7 фактично спадщину прийняла мати ОСОБА_6, яка на час смерті проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем.

Після смерті ОСОБА_6 , залишилося спадкове майно у вигляді: земельної частки (паю) в розмірі 9.33 в умовних кадастових гектарах відповідно до сертифікату (серія ХР № 0051136) ,зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №244, та земельної ділянки, площею 7,5444 га, кадастровий номером 6325781500:05:000:0039, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Безм'ятежнеської сільської ради Шевченківського району Харківської області (державний акт на право приватної власності на землю (серія ІІІ-ХР № 031857 від 6 лютого 2003 року).

Довідками №02-24/80, №02-24/81 виданими ОСОБА_3 сільською радою Шевченківського району Харківської області від 11 лютого 2015 року підтверджено той факт, що позивач за справою - ОСОБА_2 його брат - ОСОБА_9, померлий 24 січня 2002 року, їх мати - ОСОБА_6, померла 29 січня 2011 року та ОСОБА_8, померла 18 лютого 2016 року значилися зареєстровані та постійно проживали разом зі спадкоємцем до дня своєї смерті, який провів їх поховання.

За життя бабуся позивача - ОСОБА_8, склала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була посвідчена секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Шевченківскього району Харківської області та зареєстрована в реєстрі за № 122 від 9 вересня 2015 року.

Згідно довідок №228/01-16 Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області від 16 червня 2017 року вбачається, що позивачу відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 в зв'язку з розбіжностями прізвища брата в правовстановлюючих документах та рекомендовано звернутися для вирішення даного питання до суду.

Також з довідок №159/01-09, №158/01-09, №157/01-09 від 19 серпня 2017 року виданих вищевказаною державною нотаріальною конторою зазначено, що після смерті ОСОБА_8, померлої 18 лютого 2016 року було складено заповіти посвідчені ОСОБА_3 сільською радою Шевченківскього району Харківської області, нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №199/20 та було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом онукі - ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_7, померлого 24 січня 2002 року та ОСОБА_6, померлої 29 січня 2011 року заповітів не залишилось, спадкові справи не заводилися.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_13, ОСОБА_14, підтвердили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 є рідними братами, мешкали воні усі разом. Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла його мати , а після її смерті спадкоємцем залишився ОСОБА_2.

Виходячи з наданих суду доказів, пояснень свідків суд дійшов до висновку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9, є одна і таж сама особа, і документи відносно однієї особи стосуються іншої.

Відповідно до ст.234 ЦПК України суд в порядку непозовного цивільного судочинства може розглядати справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.6. ч.1 ст.256 ЦПК України , суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особи, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст.256 ЦПК України , зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Щодо вимог стосовно визнання права вланості в порядку спадкування суд дійшов наступного.

Відносини спадкування регулюються Цивільним кодексом України, який вступив у дію 01 січня 2004 року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємиців).

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилася внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив , та батьки.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

У відповідності до ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 отримала спадщину після смерті свого сина ОСОБА_7, фактично, заяви про відмови від спадщини не подавала ,таким чином на час своєї смерті мала необхідний об'єм прав та обов'язків щодо володіння спадковим майном.

За ч. 5 ст.1268 Цивільного кодексу України , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем першої черги, встановлення факту має для нього юридичне значення,оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку , також враховуючи ,що визнання за позивачем ним права власності не порушає нічиїх інтересів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є доведеними та підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 3 серпня 2017 року, задоволено клопотання позивача щодо вістрочки сплати судового збору до розгляду справи по суті.

Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України позивачем повинно бути сплачений судовій збір виходячі зі ставок передбачених п.1, 4 ст. 4 Закону України Про судовій збір .

Керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 234, 256 ЦПК України, ст. 328,1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1270, 1296 Цивільного кодексу України,ст. 41 Конституції України п.1, 4 ст. 4 Закону України Про судовій збір , суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Шевченківського району Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт того, що сертифікат на земельну частку (пай) (серія ХР № 0051136) розміром 9.33 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №244, виданого на ім'я ОСОБА_9, належить ОСОБА_7, померлому 24 січня 2002 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на на земельну частку (пай) в розмірі 9.33 в умовних кадастових гектарах на підставі сертифікату (серія ХР № 0051136) зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №244, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої 29 січня 2011 року.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності на земельну ділянк, площею 7,5444 га, кадастровий номером 6325781500:05:000:0039, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Безм'ятежнеської сільської ради Шевченківського району Харківської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , померлої 29 січня 2011 року.

Стягути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, в розмыры 960.00 грн . (за встановлення факту, що має юридичне значення 320.00 грн., за визнання права власності на майно в порядку спадкування в сумі - 640.00 грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ