Ухвала

від 12.10.2017 по справі 758/9750/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2

на рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 червня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний Банк (далі ПАТ "ПУМБ") третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київський іпотечний центр про визнання зобов'язання припиненим ,-

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 21.06.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку наявних у справі доказів. Вважає, що суд неправильно витлумачив зміст додаткових угод, на момент підписання яких ОСОБА_2 вже сплатила 265 258.19 євро, решта боргу їй була прощена, а відтак зобов'язання є припиненим.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача Борисов О.С. просив апеляційну скаргу відхилити. Зазначив, що ніякого прощення боргу не було, додаткова угода від 17.09.2008 року є нікчемною, оскільки підписана від імені банку особою, яка була прийнята на роботу лише у 2015 році, обидві додаткові угоди містять печать, яка була введена також лише у 2015 році, досудове слідство по факту підробки документів триває. Крім того, здійснення позивачкою платежів по сплаті кредиту та відсотків після начебто укладання додаткових угод свідчить про те, що ніяких змін процентної ставки та заборгованості по тілу кредиту не відбувалося.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином (а.с 77 т.2). Виходячи з положень ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_2 посилалася на те, що укладанням Додаткової угоди № 2 від 05.07.2012 р. до Кредитного договору згідно із ст. 605 ЦК України, відбулося фактичне прощення відповідачем її боргу у розмірі 283 734, 85 Євро .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав заявлені позовні вимоги безпідставними.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується і вважає їх вірними.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 16.09.2008 року між позивачкою та ЗАТ ПУМБ , правонаступником якого є ПАТ ПУМБ було укладено кредитний договір № 6813583.

Відповідно до п. 1.1., 1.3., 1.4. даного договору Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 500 000,0 Євро, зі сплатою 13,15% річних, терміном до 16.09.2015 року.

Факт отримання позивачкою кредитних коштів у сумі 500 000, 00 Євро нею не заперечується.

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 16.09.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ ПУМБ укладено договір іпотеки №6814002, посвідчений ПН КМНО Ковальчуком С.П. в реєстрі за № 10408, з додатковими угодами до нього: договір про внесення змін та доповнень № 6814022/20110802 від 02.08.2011 року, договір про внесення змін та доповнень № 6814022/2 від 05.07.2012 року.

Крім того, 16.09.2008 року між Ковальчуком С.П. та відповідачем укладено договір поруки №6911798, з додатковими угодами до нього: № 6911798/20110802 від 02.08.2011 року, №2 від 05.07.2012 року.

Позивач двічі зверталася до Банку з заявами про надання їй кредитних канікул строком на 4 місяці.

Так, 02.08.2011 року між нею та відповідачем укладено додаткову угоду № 12222609, відповідно до умов якої ОСОБА_2 було встановлено новий графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (надано кредитні канікули на 4 місяці щодо сплати кредиту).

05.07.2012 року між ПАТ ПУМБ та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2, згідно якої окрім фіксування суми залишку заборгованості позивача за кредитним договором, сторони погодили новий графік погашення заборгованості, що залишилася, шляхом викладення у новій редакції додатку №1 Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (п. 1.5 Додаткової угоди №2 від 05.07.2012 р.).

Згідно встановленого нового графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позивачу були надані кредитні канікули строком на 3 місяці (з 03.07.2012 р. по 02.10.2012 р.), в той же час залишок суми заборгованості підлягав сплаті щомісячними платежами у термін з 03.10.2012 р. по 16.09.2015 р.

З даним графіком позивач погодилася, про що свідчить її підпис на додатковій угоді №2 від 05.07.2012 року .

Зазначене свідчить про обізнаність позивачки про несплачену суму кредиту, обов'язок його погасити та сплатити проценти у встановленому договором розмірі за виключенням днів кредитних канікул.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Додаткова угода №TR INIT до Кредитного договору від 19.09.2008 року, начебто укладена на другий день після укладення між сторонами кредитного договору та отримання кредиту під 13.5 % річних, відповідно до якої процентна ставка за п. 1.3. Кредитного договору була встановлена у розмірі 0,00% річних є нікчемною, виходячи з того , що повноважною особою на укладення договорів від імені банку на той час була ОСОБА_6,яка обіймала посаду керуючої відділенням №5 ЗАТ ПУМБ в м.Києві з 19.06.2006 року до 10 06.2011 року ( т.1 а.с.123-124), а не ОСОБА_7, прийнятий на посаду керуючого відділенням №5 ЗАТ ПУМБ в м. Києві лише 06.03.2014 року та звільнений з роботи 31.03.2015 року, який не міг вчиняти будь-яких дій від імені банку не будучи його працівником та повноважним представником.

Зміст Додаткової угоди №2 від 05.07.2012 року до Кредитного договору й зокрема п.1.1 не дає підстав вважати, що відбулося прощення боргу ОСОБА_2, а доводи апеляційної скарги про неправильне тлумачення цього пункту угоди колегія суддів вважає безпідставними.

Навпаки, той факт, що у лютому 2015 року ПАТ ПУМБ звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до позивачки та її поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки свідчить про те, що банк не вважає зобов'язання позивачки припиненими й згоди на прощення боргу не надавав.

Крім того, після укладення додаткової угоди №2 від 05.07.2012 року позивач продовжувала виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, сплачувала протягом року , а саме до червня 2013 року як тіло кредиту, так і відсотки за користування кредитом у розмірі 13,15 % річних, про що свідчать виписки по рахунку, приєднані до матеріалів справи. При цьому останній платіж було здійснено нею 13.05.2013 р. у сумі 5 730, Євро, що також підтверджує відсутність угоди про прощення боргу.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язанадовести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншим особами,які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів про визнання банком факту припинення зобов'язань, укладення договору про припинення зобов'язання чи про прощення боргу, а відтак суд підставно вважав позовні вимоги недоведеними.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м.Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 758/9750/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8839/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.