Ухвала

від 11.10.2017 по справі 336/4199/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

11 жовтня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Євтушенко О.І., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Запорізької міської ради про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданоюпредставником ОСОБА_7 , на рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 8 грудня 2008 року між нею та відповідачем існують договірні правовідносини щодо оренди земельної ділянки площею 0,0033 га, яка розташована по АДРЕСА_1. 26 липня 2012 року договір оренди було переукладено строком ще на 3 роки. Земельна ділянка за вказаними договорами оренди була передана для розміщення кіоску, оскільки вона є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим в установленому законом порядку, і здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі.

У 2009 році Запорізька міська рада надала згоду на розміщення біля кіоску літнього майданчика. У 2013 році вона отримала згоду орендодавця в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на початок будівельних робіт для проведення реконструкції та розширення кіоску в межах існуючої земельної ділянки. У цьому ж році реконструкція була завершена, 2 серпня 2013 року був складений та затверджений акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію малих архітектурних форм (кіоску).

У травні 2014 року вона отримала дозвіл Запорізької міської ради в особі районної адміністрації по Шевченківському району на зміну статусу кіоску на торговельний павільйон з підключенням водопостачання. Реконструкція кіоску у стан торговельного павільйону здійснені відповідно до виготовленої та затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації на земельній ділянці, яка була надана їй міською радою на умовах оренди. Площа земельної ділянки 0,0033 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Технічним висновком про стан будівельних конструкцій торговельного павільйону з літнім кафе-майданчиком по АДРЕСА_1 з метою його подальшої безпечної експлуатації 12.05.15-00-ТЗ від 12 травня 2015 року, виконаним ПНВФ Стройіндустрія-Л , зазначено, що споруда відноситься до капітальної, переміщення її неможливе без її знецінення, вказаний об'єкт може використовуватися в якості торговельного павільйону з літнім кафе-майданчиком.

Однак відсутність визнання права власності на цей об'єкт, перешкоджає їй вільно розпоряджатися зазначеним павільйоном.

У зв'язку з цим ОСОБА_6 просила суд визнати об'єктом нерухомості торговельний павільйон, розташований по АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на нього.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на торговельний павільйон, розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 26 липня 2012 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 та Запорізькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 201307000100373, площею 0,0033 га, яка розташована по АДРЕСА_1, строком на три роки для розташування кіоску № НОМЕР_2. На земельній ділянці розташований кіоск. Земельна ділянка передається в оренду разом з кіоском орендаря (а. с. 5-7, т. 1).

3 червня 2009 року Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради була надана згода фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 на розміщення літнього майданчика біля кіоску АДРЕСА_2

У 2013 році фізична особа - підприємець ОСОБА_6 отримала згоду в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району на початок будівельних робіт для проведення реконструкції та розширення кіоску в межах існуючої земельної ділянки (а. с. 18, т. 1).

2 серпня 2013 року актом технічної комісії по прийняттю в експлуатацію малих архітектурних форм від 2 серпня 2013 року № 2, затвердженим заступником голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, була прийнято в експлуатацію тимчасова стаціонарна споруда приватного підприємця ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 (а. с. 20-21, т. 1).

У травні 2014 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 від районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було отримано дозвіл на зміну статусу кіоску на торговельний павільйон з підключенням водопостачання (а. с. 22, т. 1).

Згідно з технічним висновком від 12 травня 2015 року, виготовленим експертами ПНВФ Стройіндустрія-Л , встановлено, що торговельний павільйон, кафе з літнім кафе-майданчиком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до капітальної будівлі. У зв'язку з нормальним та задовільним станом конструкцій можлива експлуатація нежитлового приміщення будівлі торговельного павільйону за функціональним призначенням.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ Про основи містобудування передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд прийняв до уваги вищезазначене та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови ОСОБА_6 в задоволенні її позовних вимог про визнання за нею права власності на торговельний павільйон, оскільки останній є новоствореним майном не введеним в експлуатацію, а відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків суду не спростовують. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

О.М. Ситнік О.І. Євтушенко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак Головуючий Судді: