ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2017 року Справа № 912/4669/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А. суддівАлєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Гідросила Груп" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 912/4669/16 Господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ладок Плюс" доПриватного акціонерного товариства "Гідросила Груп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Акустика" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Кіровоградська міська рада, 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогідромаш", 3.Приватне акціонерне товариство "Піраміс" проусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивачане з'явились - відповідачане з'явились - третьої особи (позивача)не з'явились - третіх осіб (відповідача)не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладок Плюс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гідросила Груп", в якому просило усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3510100000:20:165:0028, площею 0,9847 га, яка розташована за адресою: м.Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, шляхом демонтажу самочинно збудованого металевого паркану та покласти сплачений судовий збір на відповідача.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем на частині земельної ділянки позивача самочинно зведено металевий паркан, яким відповідач відгородив 300 квадратних метрів цієї земельної ділянки, яка необхідна позивачу для обслуговування адміністративної будівлі, а тому порушує його права як власника будівлі та землекористувача.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2017 (суддя Макаренко Т.В.) у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з відсутності у матеріалах справи доказів того, що засновником позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок", в установленому чинним законодавством порядку оформлено та зареєстровано право власності чи право користування на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді: Пархоменко Н.В., Парусніков Ю.Б.), рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з обставин встановлення права позивача на користування спірною земельною ділянкою та встановлення факту порушення відповідачем його прав як землекористувача.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
У зв'язку з відпусткою судді Сибіги О.М., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. (протокол від 25.09.2017).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладок Плюс", Публічне акціонерне товариство "Акустика", Кіровоградська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрогідромаш", Приватне акціонерне товариство "Піраміс" не скористалось правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Також сторони та треті особи у справі та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 11.10.2017, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Державного акта на право користування землею від 25.05.1999 Відкритому акціонерному товариству "Акустика" (наразі - Публічне акціонерне товариство "Акустика") відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 15.04.1999 №237 надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,9850 гектарів в межах згідно з планом землекористування по вул. Орджонікідзе, 5 в м. Кіровоград для розміщення підприємства (т.1 а.с.176-177).
Межі земельної ділянки визначені та передані землекористувачу відповідно до наявної у справі технічної документації та акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 10.11.2014 (т.1 а.с.125-131).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: м.Кіровоград, вул. Ельворті, 5, її кадастровий номер - 35101100000:20:165:0028, площа 0,9847 га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена 01.12.2014 (т.1 а.с.19).
Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 24.02.2014 №2881 вул. Орджонікідзе в м. Кіровоград перейменовано в вул. Ельворті (т.1 а.с.24).
Судами встановлено, що 25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Акустика" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі з розстроченням платежу.
За змістом пункту 1.1. цього договору продавець продав, а покупець купив об'єкт нежитлової будівлі, загальною площею 11 748,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Ельворті (стара назва вул. Орджонікідзе) будинок 5, на земельній ділянці кадастровий № 35101100000:20:165:0028, площею 0,9847 га, підстава для надання права постійного користування земельною ділянкою - рішення органу місцевого самоврядування: Рішення сесії Кіровоградської міської ради 15.04.1999 № 237, документ, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою - Державний акт на право постійного користування землею від 25.05.1999 I-КР № 000134 (т.1 а.с. 56-61).
Згідно з витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 3169014 від 25.12.2014, право власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 9258435101 за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вулиця Орджонікідзе, 5 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок", код ЄДРПОУ 32686598 (т.1 а.с.62-63).
Судами також встановлено, що 10.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладок" створило нову юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ладок Плюс", в якому сформувало статутний капітал за рахунок належного йому майна - об'єкта нерухомого майна (комплекс будівель, який знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Ельворті, 5), яке належало на той час Товариству з обмеженою відповідальністю "Ладок" на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі з розстроченням платежу від 25.12.2014.
Про вказане свідчить статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладок Плюс", протокол №2 від 09.02.2015, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії СТА 116027 від 12.03.2015 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 34829724 від 12.03.2015 (т.1 а.с.11-12, 68-80).
Посилаючись на норми статті 120, частини 2 статті 152, частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, пункту 3 частини 2 статті 16, статей 317, 319, частини 1 статті 321, частини 1 статті 391 Цивільного кодексу України, позивач в обґрунтування своєї вимоги зазначав, що відповідачем на частині земельної ділянки позивача самочинно зведено металевий паркан, яким відповідач відгородив 300 квадратних метрів цієї земельної ділянки, яка необхідна позивачу для обслуговування адміністративної будівлі, а тому порушує його права як власника будівлі та землекористувача.
Виходячи із змісту статті 181 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) будівля, як об'єкт цивільних прав пов'язується із земельною ділянкою, так як є неможливим переміщення будівлі без її знецінення.
Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок") у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України (в редакції станом на дату реєстрації права власності на об'єкти нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок") до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Тобто, нормами ЦК України передбачено виникнення у нового власника об'єктів нерухомості права на оформлення землекористування з метою охорони його права власності.
Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених правових норм зазначив, що вони закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. (див. постанови Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі 6-253цс16, від 11.02.2015 у справі №6-2цс15).
Тобто, набуття земельної ділянки відповідачем обумовлюється набуттям права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці, без якої існування будівель та їх використання є неможливим.
Таким чином, до особи, яка набула право власності на нерухоме майно (нежитлові будівлі) це майно переходить разом із земельною ділянкою, на якій воно розташоване, оскільки з нею нерозривно пов'язане, тобто, в даному випадку відбувається фактичне набуття земельної ділянки новим власником, розташованого на ній нерухомого майна.
При цьому відповідно до приписів статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на дату набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ладок" права користування земельною ділянкою) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Судами встановлено, та не заперечувалось відповідачем факт зведення металевого паркану на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:20:165:0028, яка розташована за адресою: м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5.
Відповідач посилався не те, що таке зведення проведено за погодженням з попереднім власником будівлі по вул. Орджонікідзе, 5. На доказ такого погодження відповідач надав суду копію технічного плану, який містить графічне зображення спірного металевого паркану та підписи погодження, в тому числі голови правління Відкритого акціонерного товариства "Акустика" (т. 1 а.с.51).
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що частиною земельної ділянки, землекористувачем якої є позивач, та яка схематично вказана у зазначеному технічному плані, що містить графічне зображення спірного металевого паркану, а також яка зазначена схематично і в додатку до акта про визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 27.08.2015, користується відповідач уданій справі (т. 1 а.с.16).
Встановлений ним металевий паркан складається із зйомних металічних секцій та розташований на відстані 15,20 м. від будівлі офісу позивача літера А-5 впродовж неї довжиною 66,04 м. та впродовж будівлі позивача літера Б-1 довжиною секцій 8,95 м., 9,13 м., 20,15 м. (т.1 а.с. 16, 51).
Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано місцевим господарським судом, правові підстави користування частиною земельної ділянки для своїх господарських потреб (як стверджував відповідач - для обслуговування теплотраси) у відповідача відсутні.
Згідно з пунктом "г" та пунктом "е" частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 16 ЦК України випливає, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
На підставі частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння.
Водночас за змістом наведеної норми позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.
Отже, задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та спорудами прямо залежить від доведеності позивачем факту порушення його права власності чи законного володіння або в разі реальної наявності такої небезпеки.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судом апеляційної інстанції правомірно задоволено вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу самочинно збудованого металевого паркану.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування постанови, відсутні.
В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 912/4669/16 залишити без змін.
Головуючий суддя В. А. Корсак
С у д д і І. В. Алєєва
М. В. Данилова
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2017 |
Оприлюднено | 18.10.2017 |
Номер документу | 69579150 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Корсак B.A.
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Верхогляд Тетяна Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні