Рішення

від 17.10.2017 по справі 904/8577/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2017 Справа № 904/8577/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект", м. Бердянськ Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення 31201,75 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04 жовтня 2017 року, представник

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість у розмірі 31 201,75 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 25 050,00 грн.;

- пеня у розмірі 3 431,51 грн.;

- 3 % річних у розмірі 485,90 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 2 234,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 291/61/13 від 22 листопада 2013 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 18.11.2016 по 11.07.2017 у сумі 485,90 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2016 року по червень 2017 року.

На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати поставленого товару у розмірі 3 431,51 грн. за загальний період з 18.11.2016 по 17.05.2017.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) №4903809989776 міститься в матеріалах справи).

13 жовтня 2017 року до господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання уповноваженого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення даної справи, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У відповідності до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 17 жовтня 2017 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (покупець) був укладений договір поставки №291/61-13, відповідно до умов якого (п.1.1), за цим договором, постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції (п. 1.2 договору).

Загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформленим специфікаціям і накладним (п.1.3 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, але у будь -якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік (п. п. 11.1, 11.2 договору).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 до договору поставки №291/61-13 від 22.11.2013 сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2017.

Згідно пункту 2.1 загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору.

Ціни на продукцію, що постачається за даним договором, можуть бути змінені за погодженням сторін. Постачальник повинен погоджувати нову ціну з покупцем за 3 дні до постачання. Ціна на сплачену або узгоджену до поставки партію продукції не змінюється (п. п. 2.2, 2.3 договору).

01 листопада 2016 року до договору поставки №291/61-13 від 22.11.2013 сторонами підписано Специфікацію №9 (а.с.39) на поставку СТРОП 4СЦ-31, 5-3500, в кількості 1 шт. - ціна без ПДВ 18 000,00 грн. та СТРОП 2СЦ-40,0-3500, в кількості 1 шт. - ціна без ПДВ 28 750,00 грн. Загальна сума за специфікацією становить 46 750,00 грн. без ПДВ, і ПДВ-9 350,00 грн., разом з ПДВ - 56 100,00 грн.

Умови розрахунків: 50%- передплата. Доплата до 100% протягом 10 календарних днів після поставки продукції на склад покупця (п. 2 специфікації).

Строк поставки: не пізніше 2 банківських днів з дати перерахування передплати (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору поставки №291/61-13 від 22.11.2013 та Специфікації №9 до нього від 01.11.2016 відповідач 02 листопада 2016 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача авансовий платіж 50% у розмірі 28 050,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" поставило Публічному акціонерному товариству "Дніпроважмаш" продукцію на загальну суму 56 100,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №2489 від 07.11.2016 (а.с. 40).

Позивач неодноразово надсилав на адресу відповідача листи з вимогами щодо оплати заборгованості у розмірі 28 050,00 грн. 22 грудня 2016 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 3 000,00 грн. Залишок несплаченої суми становить 25 050,00грн. (28 050,00грн. - 3000,00грн.).

Позивач посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати продукції, поставленої позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеною вище накладною, є таким, що настав 17.11.2016, прострочка виконання зобов'язання виникає з 18.11.2017.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 25 050,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена пунктом 7.1 договору. Так, за невчасну оплату продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми продукції, що не була сплачена в строк, за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 3431,51 грн. за загальний період прострочки з 18.11.2016 по 17.05.2017.

Здійсненою господарським судом перевіркою правильності нарахування позивачем пені встановлено, що розмір пені у заявленому періоді складає 3 429,20 грн. У зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у сумі 3 429,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.11.2016 по 11.07.2017 у сумі 485,90 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по червень 2017 року у розмірі 2 234,34 грн.

Здійсненою господарським судом перевіркою правильності нарахування позивачем 3% річних встановлено, що розмір 3% річних у заявленому періоді складає 485,65 грн. У зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 485,65 грн.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., втрати від інфляції складають 2 234,34 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 31 199,19 грн., з яких: 25 050,00 грн. - основна заборгованість, 3 429,20 грн. - пеня, 485,65 грн. - 3% річних, 2 234,34 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 1 599,87 грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 77-Г, ідентифікаційний код 31190143) заборгованість у сумі 25 050 (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню у сумі 3 429 (три тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 485 (чотириста вісімдесят п'ять) грн. 65 коп., втрати від інфляції у сумі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 34 коп., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 87 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.10.2017

Суддя Н.М.Євстигнеєва