Постанова

від 28.11.2017 по справі 904/8577/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017 року Справа № 904/8577/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект",

м. Бердянськ Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш",

м. Дніпро

про стягнення 31 201,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість у розмірі 31 201,75 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 25 050,00 грн.; пеня у розмірі 3 431,51 грн.; 3 % річних у розмірі 485,90 грн.; інфляційні збитки у розмірі 2 234,34 грн.

Рішенням у господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) у справі № 904/8577/17 позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" заборгованість у сумі 25 050,00 грн., пеню у сумі 3 429,20 грн., 3 % річних у сумі 485,65 грн., втрати від інфляції у сумі 2 234,34 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 599,87 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" посилається на те, що суд першої інстанції порушив процесуальні права Відповідача, передбачені ст. 22 ГПК України, а саме: позбавив сторону у справі права на подання пояснень та заперечень на позов, подання доказів в обґрунтування своєї правової позиції, пред'явлення зустрічного позову для спільного розгляду з первісним. Так, клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з об'єктивною неможливістю участі представника в судовому засіданні було відхилено судом.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" просить розглядати апеляційну скаргу без участі його представника.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_1 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. у справі № 904/8577/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 28.11.2017 р.

У судове засідання 28.11.2017 р. представники сторін не з'явились. Про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, проте останні своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 . Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 28.11.2017 р. за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 28.11.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Апеляційний господарський суд виходячи з приписів ст. ст. 99, 101 ГПК України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, повторно розглядає справу за наявними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовтранскомплект" ( Постачальник ) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" ( Покупець ) був укладений Договір поставки № 291/61-13, відповідно до умов якого ( п. 1.1 ), Постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Специфікації оформляються на кожну партію продукції ( п. 1.2 договору ).

Загальна кількість продукції, що постачається за даним договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно оформленим специфікаціям і накладним ( п.1.3 договору ).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір, даний договір вважається пролонгованим на 1 рік ( п. п. 11.1, 11.2 договору ).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 р. до договору поставки № 291/61-13 від 22.11.2013 р. сторони продовжили термін дії договору до 31.12.2017 р.

Згідно п. 2.1 договору загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього договору.

Ціни на продукцію, що постачається за даним договором, можуть бути змінені за погодженням сторін. Постачальник повинен погоджувати нову ціну з Покупцем за 3 дні до постачання. Ціна на сплачену або узгоджену до поставки партію продукції не змінюється ( п. п. 2.2, 2.3 договору ).

01.11.2016 р. до договору поставки № 291/61-13 від 22.11.2013 р. сторонами підписано Специфікацію № 9 на поставку СТРОП 4СЦ-31, 5-3500, в кількості 1 шт. - ціна без ПДВ 18 000,00 грн. та СТРОП 2СЦ-40,0-3500, в кількості 1 шт. - ціна без ПДВ 28 750,00 грн. Загальна сума за специфікацією становить 46 750,00 грн. без ПДВ, і ПДВ - 9 350,00 грн., разом з ПДВ - 56 100,00 грн.

Умови розрахунків: 50 % - передплата. Доплата до 100 % протягом 10 календарних днів після поставки продукції на склад покупця ( п. 2 специфікації ).

Строк поставки: не пізніше 2 банківських днів з дати перерахування передплати ( п. 3 специфікації ).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару ( ч. 2 ст. 692 ЦК України ).

На виконання умов Договору поставки № 291/61-13 від 22.11.2013 р. та Специфікації № 9 до нього від 01.11.2016 р., Відповідач 02.11.2016 р. перерахував на розрахунковий рахунок Позивача авансовий платіж - 50 % у розмірі 28 050,00 грн.

ТОВ "Азовтранскомплект" поставило ПАТ "Дніпроважмаш" продукцію на загальну суму 56 100,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 2489 від 07.11.2016 р.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач неодноразово надсилав на адресу Відповідача листи з вимогами щодо оплати заборгованості у розмірі 28 050,00 грн., однак Відповідач, в порушення умов укладеного Договору, оплату за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не здійснив, сплативши Продавцю лише суму, у розмірі 3 000,00 грн. Залишок несплаченої суми становить 25 050,00 грн.

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що внаслідок не виконання Відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 291/61-13 від 22.11.2013 р. та Специфікації № 9 до нього від 01.11.2016 р., у останнього виникло зобов'язання на загальну 25 050,00 грн.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 25 050,00 грн. Відповідач не надав, доводи Позивача наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Отже, вимога Позивача про стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи умови договору, положення ч. 1 ст. 692 ЦК України строк оплати продукції, поставленої Позивачем Відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеною вище накладною, є таким, що настав 17.11.2016 р., прострочка виконання зобов'язання виникає з 18.11.2017 р.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( cт. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність Відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п. 7.1 договору, відповідно до якого за невчасну оплату продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми продукції, що не була сплачена в строк, за кожен день прострочення.

Заявлена Позивачем до стягнення сума пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції складає 3 431,51 грн. і нарахована за загальний період прострочки з 18.11.2016 р. по 17.05.2017 р.

Здійсненою господарським судом перевіркою правильності нарахування Позивачем пені встановлено, що розмір пені у заявленому періоді складає 3 429,20 грн. У зв'язку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у сумі 3 429,20 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача суму 3 % річних за період з 18.11.2016 р. по 11.07.2017 р. у сумі 485,90 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2016 р. по червень 2017 р., у розмірі 2 234,34 грн.

Здійсненою господарським судом перевіркою правильності нарахування Позивачем 3 % річних встановлено, що розмір 3 % річних у заявленому періоді складає 485,65 грн. У зв'язку з чим вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Також підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення з Відповідача - 2 234,34 грн. суми втрат від інфляції, при здійсненні розрахунку яких, були враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Щодо доводів Відповідача зазначених в апеляційній скарзі пов'язаних із порушенням господарським судом норм процесуального права, зокрема розгляду справи за відсутності його представника, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що у даному випадку відсутність представника Відповідача у судовому засіданні не може бути підставою для скасування рішення суду з огляду на таке:

За ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

П. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. ). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах ( статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач відповідно до норм ч. 1 ст. 64 і ст. 87 ГПК України є належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи, що вбачається з поштового рекомендованого повідомлення ( а. с. 52 ).

В силу приписів ст. 22 ГПК України Відповідач має право не тільки усно, а і письмово надавати пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву або будь-яких письмових пояснень у справі від Відповідача. У клопотанні про відкладення розгляду справи Відповідач не довів належними і допустимими доказами згідно ст. ст. 32-34 ГПК України неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Захищене ст. 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про дотримання судом принципу рівності сторін, враховуючи наступне.

Обставини розгляду цього спору свідчать про те, що кожній стороні у повному обсязі були надані процесуальні можливості захисту своїх прав, зокрема, надано можливість подати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в свою чергу, реалізував своє право подати клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом не було задоволено.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Об'єктивно, оцінивши надані докази у справі суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

За наведених обставин рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 р. у справі № 904/8577/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 29.11.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус