Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/13736/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017Справа № 910/13736/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада доТовариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє простягнення 39 213,63 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Руднєва О.М.; відповідача:Проценко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада (надалі - ТОВ Інвестиційна Рада ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє (надалі - ТОВ Арх-Ательє ) про стягнення 39 213,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконане зобов'язання з виконання проектних робіт за договором на виготовлення проектної документації № 1405-2012 від 02.04.2012, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений авансовий платіж у розмірі 30 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 777,81 грн. та інфляційних у розмірі 7 435,82 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.10.2017.

В судовому засіданні 02.10.2017 судом оголошено перерву на 11.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.10.2017 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ Арх-Ательє заперечує проти позову з огляду на пропуск строку позовної давності, а також у зв'язку з тим, що ним вироблено проектну документація майже в строк встановлений договором, однак позивач відмовився від подальшої співпраці. Крім того, згідно відзиву відповідач не погоджується з твердженням позивача про розірвання договору в односторонньому порядку.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між ТОВ Інвестиційна Рада (замовник) та ТОВ Арх-Ательє (виконавець) був укладений договір на виготовлення проектної продукції № 1405-2012 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо виконання проектних робіт по електрообладнанню багатофункціонального громадського центру з об'єктом спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченко, 64, м. Запоріжжя.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що термін виконання робіт не пізніше 12 червня 2012 року.

Згідно з п. 2.1 Договору за виконання проектної продукції, відповідно до протоколу угоди про договірну ціну, замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 50 000,00 грн., крім того ПДВ 20% в розмірі 10 000,00 грн. Загальна сума згідно Договору складає: 60 000,00 грн., яка перераховується виконавцю частинами:

2.1.1 аванс у розмірі 50%: 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 000,00 грн., до початку робіт

2.1.2 розрахунок у розмірі 50%: 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 000,00 грн. після повного виконання робіт згідно цього договору та після підписання сторонами актів здавання-приймання виконаних робіт та акту здавання-приймання проектної документації.

Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець починає виконання договірних робіт після отримання авансу у відповідності до п.п. 2.1.1 Договору.

На виконання умов п. 2.1.1 Договору позивачем сплачено відповідачу аванс у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1230 від 24.05.2012.

27.05.2015 на адресу відповідача направлено претензію № 2605/15 з пропозицією розірвати Договір та вимогою повернути 30 000,00 грн. сплаченого авансу.

17.07.2015 на адресу відповідача направлено повідомлення № 1607/2015 про розірвання Договору в односторонньому порядку та повернення авансового платежу.

31.05.2017 на адресу відповідача черговий раз направлено претензію про повернення авансового платежу.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з виконання робіт за Договором, а тому просить стягнути суму сплаченого авансу.

Договір є договором підряду на проведення проектних робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Згідно із ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.1.1 Договору позивачем було внесено аванс у розмірі 50 % вартості робіт на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1230 від 24.05.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України та п. 1.3 Договору, відповідач зобов'язаний був виконати проектні роботи по електрообладнанню багатофункціонального громадського центру з об'єктом спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченко, 64, м. Запоріжжя у строк до 12.06.2012.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором.

Відповідач зазначає, що ним майже повністю виконано передбачені вимогами Договору роботи, але не з його вини відповідного акту виконаних робіт не підписано, в підтвердження чого до суду подано відповідну копію робочої документації.

Відповідно до п. 4.1 Договору після закінчення виконання договірних робіт виконавець передає за накладною замовнику готову проектну продукцію та підписаний акт здавання-приймання проектної продукції.

Натомість, в матеріалах справи відсутні накладна та підписаний виконавцем акт здавання-приймання проектної продукції, а також докази передачі таких документів позивачу, що спростовує твердження відповідача про належне виконання ним умов Договору та про відмову позивача від подальшої співпраці з доопрацювання та узгодження проектної продукції.

Відтак, докази виконання відповідачем робіт у визначений п. 1.2 Договору строк відсутні, а позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути суму авансу у розмірі 30 000,00 грн., сплачену на виконання умов такого Договору.

Заперечення відповідача стосовно розірвання Договору у 2015 році спростовуються наступним.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, замовник наділений правом розірвати договір в односторонньому порядку, яким скористався позивач направивши відповідачу повідомлення № 1607/2015 від 16.07.2015 про розірвання договору № 1405-2012 від 02.04.2012 на виготовлення проектної продукції, в якому повідомив про розірвання Договору з 27.07.2015 та вимагав повернення авансового платежу.

Тобто, враховуючи, що у строк визначений п. 1.3 Договору, роботи не були виконані, позивач правомірно з 27.07.2015 відмовився від Договору, про що проінформував виконавця повідомленням № 1607/2015 від 16.07.2017.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 у справі №2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 у справі №55/385.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, враховуючи, що термін дії такого Договору закінчився, суд приходить до висновку про те, що ТОВ Арх-Ательє зобов'язане повернути ТОВ Інвестиційна Рада отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 30 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 777,81 грн. та інфляційних у розмірі 7 435,82 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.07.2015 по 17.07.2017.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постановах №6-2168цс15 від 30.03.2016, № 6-2468цс15 від 30.03.2016, № 6-113цс14 від 01.10.2014, а також міститься у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №23/375, свідчить про те, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим.

Згідно частини 4 статті 82 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Таким чином, у даній справі між сторонами наявні грошові правовідносини, а саме грошова сума у розмірі 30 000,00 грн. (аванс) і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов'язанням, відтак обґрунтованим є висновок щодо наявності між сторонами грошових зобов'язань, які відповідач належним чином не виконав, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не мають характеру штрафних санкцій, і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 777,81 грн. та інфляційних у розмірі 7 435,82 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Арх-Ательє на користь ТОВ Інвестиційна Рада заборгованості у розмірі 30 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 777,81 грн. та інфляційні у розмірі 7 435,82 грн.

Стосовно твердження відповідача про сплив строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Даний спір, стосується повернення сплаченого за Договором авансу, строк повернення якого не визначений, а тому пов'язаний з моментом пред'явлення вимоги про його повернення відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось, повідомленням № 1607/2015 від 16.07.2015 про розірвання Договору позивачем пред'явлено таку вимогу про повернення авансу сплаченого на виконання умов Договору.

Враховуючи строки пересилання поштових відправлень, відповідач мав отримати повідомлення про розірвання Договору не пізніше 20.07.2015, а відтак виконати вимогу позивача про повернення авансу мав до 27.07.2015.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу аванс, сплачений за Договором, до 27.07.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано до суду 15.08.2017, тобто в межах встановленого законодавством строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, будинок 8; ідентифікаційний код 31515812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада (01015, м. Київ, вул. Лаврська, будинок 16; ідентифікаційний код 34614572) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 81 коп., інфляційні у розмірі 7 435 (сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.10.2017.

Суддя В.П. Босий