КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/13736/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Кузьмич Я.В. - дов. № 23/11-2017 від 23.11.2017
від відповідача Проценко О.В. - дов. б/н від 26.09.2017
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє
на рішення Господарського суду міста Києва
від 11.10.2017 (суддя Босий В.П.)
у справі № 910/13736/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада
до Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє
про стягнення 39 213, 63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/13736/17 позовні вимоги ТОВ Інвестиційна Рада задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Арх-Ательє на користь ТОВ Інвестиційна Рада заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн., 3 % річних в розмірі 1 777, 81 грн., інфляційні в розмірі 7 435, 82 грн. та судовий збір в розмірі 1 600, 00 грн.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, оскільки строк виконання робіт за Договором визначено в 2012, а позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише в 2017, відтак встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом сплинув. На переконання апелянта, зобов'язання за Договором ним виконувались якісно та у встановлений строк, однак акту виконаних робіт не було підписано, внаслідок чого у позивача відпала потреба в замовлених роботах.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/13736/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017 апеляційну скаргу ТОВ Арх-Ательє на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/13736/17 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 05.12.2017.
Подане відповідачем 04.12.2017 клопотання про виклик в судове засідання його працівника Макєєва В.П. для дачі пояснень щодо виконання ним робочої документації та передачі її представнику замовника (позивача) відхилено судом як безпідставне та необґрунтоване. Так, умовами Договору сторони погодили, що після закінчення виконання договірних робіт виконавець передає замовнику готову проектну документація за накладною та підписаним актом здавання-приймання проектної документації, тобто належними доказами на підтвердження виконання відповідачем проектної документації та її передачі позивачу є саме накладна та акт здавання-приймання, а не пояснення працівника відповідача. Врахування при перегляді справи судом письмових пояснень Макєєва В.П. також не підлягають задоволенню за тих же обставин.
Крім цього, судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача проектної документації щодо електрообладнання багатофункціонального громадського центру з об'єктом спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченко, 64 в м. Запоріжжя, оскільки позивач заперечував факт отримання цієї документації від відповідача, що відповідно унеможливлює надання її на вимогу суду.
В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада (далі - ТОВ Інвестиційна Рада ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє (далі - ТОВ Арх-Ательє ) про стягнення 39 213,63 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання проектних робіт за договором на виготовлення проектної документації № 1405-2012 від 02.04.2012, відтак просило стягнути з відповідача сплачений позивачем авансовий платіж в розмірі 30 000,00 грн., а також 3% річних в розмірі 1 777,81 грн. та 7 435,82 грн. інфляційних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову. Крім цього, відповідач вказував на те, що ним вироблено проектну документація майже у встановлений договором строк, однак позивач відмовився від подальшої співпраці. Крім того, відповідач не погоджується з твердженням позивача про розірвання договору в односторонньому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, 02.04.2012 між ТОВ Інвестиційна Рада (позивачем, замовником за договором) та ТОВ Арх-Ательє (відповідачем, виконавцем за договором) укладено Договір на виготовлення проектної продукції № 1405-2012 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо виконання проектних робіт по електрообладнанню багатофункціонального громадського центру з об'єктом спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченко, 64, м. Запоріжжя.
Термін виконання робіт згідно п. 1.3 Договору не пізніше 12.06.2012.
Положеннями п. 2.1 Договору сторони погодили, що за виконання проектної продукції відповідно до протоколу угоди про договірну ціну, замовник перераховує виконавцю суму в розмірі 50 000,00 грн., крім цього 20%ПДВ в розмірі 10 000,00 грн. Загальна сума згідно Договору складає 60 000,00 грн., яка перераховується виконавцю частинами:
2.1.1 аванс у розмірі 50%: 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 000,00 грн., до початку робіт;
2.1.2 розрахунок у розмірі 50%: 30 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 000,00 грн. після повного виконання робіт за Договором та після підписання сторонами актів здавання-приймання виконаних робіт та акту здавання-приймання проектної документації.
Відповідно до п. 2.2 Договору виконавець починає виконання договірних робіт після отримання авансу згідно п.п. 2.1.1 Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.).
Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.
В силу приписів ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником (ст. 888 ЦК України).
Замовник зобов'язаний (ч. 1 ст. 889 ЦК України), якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Підрядник згідно ч. 2 ст. 854 ЦК України має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов п. 2.1.1 Договору позивачем сплачено відповідачу аванс в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1230 від 24.05.2012 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).
За приписами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України та п. 1.3 Договору, відповідач був зобов'язаний виконати проектні роботи по електрообладнанню багатофункціонального громадського центру з об'єктом спорту, відпочинку та розваг по вул. Немировича-Данченко, 64, м. Запоріжжя у строк до 12.06.2012.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Проте після сплати позивачем згаданих коштів, відповідачем в порушення умов Договору виконання проектних робіт не здійснено, доказів на спростування цього відповідачем не надано, таких в матеріалах справи немає.
Доводи відповідача (апелянта) про те, що ним майже повністю виконано передбачені Договором роботи, на підтвердження чого подано суду відповідну копію робочої документації, але не з його вини відповідного акту виконаних робіт не підписано, не заслуговують на увагу, оскільки п. 4.1 Договору сторони погодили, що після закінчення виконання договірних робіт виконавець передає замовнику готову проектну продукцію за накладною та підписаним актом здавання-приймання проектної продукції.
Натомість, в матеріалах справи відсутні накладна та підписаний виконавцем акт здавання-приймання проектної продукції, а також докази передачі таких документів позивачу, що спростовує твердження відповідача (апелянта) про належне виконання ним умов Договору та про відмову позивача від подальшої співпраці з доопрацювання та узгодження проектної продукції.
Враховуючи невиконання відповідачем проектної документації, позивачем 27.05.2015 та 17.07.2015 на адресу відповідача було направлено претензію № 2605/15 та повідомлення № 1607/2015 відповідно з пропозицією розірвати Договір та вимогою повернути 30 000,00 грн. сплаченого авансу.
31.05.2017 на адресу відповідача в черговий раз надіслано претензію про повернення авансового платежу, яка також була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Заперечення відповідача (апелянта) щодо розірвання позивачем в 2015 році Договору в односторонньому порядку, не приймаються судом до уваги, оскільки пунктом 7.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 320 ГК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Отже, замовник наділений правом розірвати договір в односторонньому порядку, яким скористався позивач надіславши відповідачу повідомлення № 1607/2015 від 16.07.2015 про розірвання Договору, в якому також вимагав повернення авансового платежу.
Таким чином, оскільки у визначений п. 1.3 Договору строк роботи не були виконані, позивач правомірно з 27.07.2015 відмовився від Договору, про що проінформував виконавця повідомленням № 1607/2015 від 16.07.2017.
В силу приписів ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 у справі №2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 у справі №55/385.
З огляду на наведене та встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт за Договором, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000, 00 грн. авансу, які доведено в суді належними та допустимими доказами, є правомірним та законним.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 777,81 грн. 3% річних та 7 435,82 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 28.07.2015 по 17.07.2017.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правова позиція Верховного Суду України, яка викладена в постановах №6-2168цс15 від 30.03.2016, № 6-2468цс15 від 30.03.2016, № 6-113цс14 від 01.10.2014, а також в постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №23/375, свідчить про те, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України в постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Таким чином, у даній справі між сторонами наявні грошові правовідносини, і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, а саме: 30000,00 грн. аванс, отже є грошовим зобов'язанням. Таким чином, обґрунтованим видається висновок щодо наявності між сторонами грошових зобов'язань, які відповідач належним чином не виконав, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, адже боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 09.11.2016 у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011).
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму авансового платежу за період з 28.07.2015 по 17.07.2017, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 777,81 грн. 3% річних та 7 435,82 грн. інфляційних втрат.
Як вище згадувалось, під час судового розгляду справи місцевим судом, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог.
Згідно приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність на підставі ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Оскільки даний спір стосується повернення сплаченого за Договором авансу, строк повернення якого не визначений, тому пов'язаний з моментом пред'явлення вимоги про його повернення відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України.
Оскільки повідомленням № 1607/2015 від 16.07.2015 про розірвання Договору позивачем пред'явлено таку вимогу про повернення сплаченого на виконання Договору авансу, враховуючи строки пересилання поштових відправлень, відповідач мав отримати повідомлення про розірвання Договору не пізніше 20.07.2015, а відтак виконати вимогу позивача про повернення авансу - до 27.07.2015, відповідно зобов'язаний був повернути позивачу аванс, сплачений за Договором, до 27.07.2015.
Як встановлено матеріалами справи, до суду з даним позовом позивач звернувся 15.08.2017, тобто в межах встановленого законодавством строку позовної давності, відтак заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог, як безпідставна та необґрунтована, не підлягає задоволенню.
Доводи апелянта (відповідача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арх-Ательє залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 у справі № 910/13736/17 - без змін.
Матеріали справи № 910/13736/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2017 |
Оприлюднено | 12.12.2017 |
Номер документу | 70794987 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Дикунська С.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні