Ухвала

від 13.10.2017 по справі 916/309/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" жовтня 2017 р.Справа № 916/309/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.,

Секретаря судових засідань Курка Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача (скаржника): Вяльченко Д.В. за довіреністю №7 від 12.10.2017р.

Від відповідача: не з'явився;

Від відділу ДВС: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" (вх. № 2-4109/17 від 01.08.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України, по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 972 184,37 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2016р. по даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" (далі по тексту - ТОВ „Мікадо Груп") до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3.) було задоволено частково, стягнуто на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 503 887 грн. 76 коп., заборгованість із комунальних платежів в сумі 38 478 грн. 17 коп., пеню на заборгованість із суборендної плати в сумі 53 82 грн. 85 коп., пеню на заборгованість із комунальних платежів в сумі 4 938 грн. 08 коп., штраф в розмірі 10% заборгованості із суборендної плати в сумі 23 038 грн. 83 коп., штраф в розмірі 10% від заборгованості з комунальних платежів в сумі 1 925 грн. 78 коп., збитки від інфляції на суму заборгованості із суборендної плати в розмірі 188 307 грн. 85 коп., збитки від інфляції на суму заборгованості із комунальних платежів в розмірі 13 075 грн. 75 коп., три відсотки річних на суму заборгованості із суборендної плати в розмірі 17 201 грн. 90 коп., три відсотки річних на суму заборгованості із комунальних платежів в розмірі 1 155 грн. 17 коп., судовий збір в сумі 14 582 грн. 78 коп.

17.05.2016р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

01.08.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга (вх. № 2-4109/17) від ТОВ „Мікадо Груп" на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у відповідності до якої заявник просить суд визнати недійсною постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 04.10.2016р.; визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_4 щодо розшуку боржника - ОСОБА_3; наказ суду №916/306/16 від 17.05.2016р. повернути до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси для подальшого виконання; зобов'язати державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси винести постанову про відновлення виконавчого провадження №51303939.

У поданій до господарського суду скарзі на дії та бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси позивачем зазначено про невиконання державним виконавцем вимог ухвали Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/20532/16-ц від 04.11.2016р. щодо надання до суду необхідних документів, у зв'язку з чим, подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси про розшук боржника було повернуто на підставі ч. 2 ст. 121 ЦК України. При цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.10.2016р. була надіслана органом державної виконавчої служби лише у липні 2017р., що є порушенням приписів Закону України „Про виконавче провадження".

У додаткових поясненнях від 05.10.2017р. ТОВ „Мікадо Груп" в обґрунтування поданої скарги також зазначало, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві не могла бути винесена державним виконавцем Щербаковим Ю.С. 04.10.2016р., оскільки цього ж дня іншим державним виконавцем, а саме ОСОБА_5 за погодженням із в. о. начальника відділу було складено подання про розшук боржника, яке, відповідно до відомостей із сайту „Судова влада", надійшло до Приморського районного суду м. Одеси 02.11.2016р. Викладене, за переконанням позивача, свідчить про винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві не уповноваженими особами.

У письмових запереченнях на скаргу ТОВ „Мікадо Груп" Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси наголошено про проведення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій з примусового виконання рішення господарського суду від 25.04.2016р. по даній справі. Крім того, орган ДВС наголошував на поданні до Приморського районного суду м. Одеси всіх документів, необхідних для розшуку ОСОБА_3.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.06.2016р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №51303939 з примусового виконання наказу господарського суду від 17.05.2016р. по справі №916/309/16 про стягнення із ОСОБА_3 грошових коштів. При цьому, 02.06.2016р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_5 було винесено постанову ВП №51303939 про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення та оголошення заборони його відчуження.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; чинний на дату відкриття виконавчого провадження; далі по тексту - Закон України Про виконавче провадження N 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

В силу положень ч.1, 4 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року N 606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Під час примусового виконання рішення господарського суду від 25.04.2016р. по даній справі державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_5 22.06.2016р. було винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення.

23.06.2016р. державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із поданням, погодженим із начальником Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_6, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2017р. по справі №522/11563/16-ц у задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 було відмовлено. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси обґрунтована, зокрема, відсутністю відомостей і доказів на підтвердження повідомлення державним виконавцем Рязанова М.В. про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, покладеного на нього обов'язку зі сплати грошових коштів.

04.10.2016р. державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із поданням, погодженим із в. о. начальника Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_7, про оголошення ОСОБА_3, боржника за наказом господарського суду від 17.05.2016р. по справі №916/306/16., у розшук.

При цьому, 04.10.2016р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ОСОБА_4 з посиланням на приписи п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" було винесено постанову ВП №51303939 про повернення виконавчого документу стягувачеві. Постанова від 04.10.2016р. обґрунтована неможливістю з'ясування місцезнаходження боржника, відсутністю грошових коштів на рахунках боржника та нерухомого майна, на яке можна було б звернути стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси про розшук боржника, яке надійшло судді 03.11.2016р., ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2016р. по справі №522/20532/16-ц, у порядку ч. 2 ст. 121, ст. ст. 208-210 Цивільного процесуального кодексу України, було залишено без руху, у зв'язку з необхідністю усунення недоліків.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2016р. по справі №522/20532/16-ц подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси про розшук боржника було повернуто заявнику, у зв'язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 04.11.2016р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної скарги вимог, суд виходить із наступного.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26 червня 2013 року у справі N 1-7/2013 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

При цьому, Конституційний Суд України зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист , передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Положеннями ст. 121-2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Приписами ч. 1 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження N 606-XIV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1, 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як зазначалось вище по тексту рішення, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві була винесена на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з неможливістю за результатами вжитих заходів з'ясувати місцезнаходження боржника , з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Виходячи із приписів ст.93 Цивільного кодексу України, а також ст. 47 Закону України Про виконавче провадження суд доходить висновку, що термін місцезнаходження застосовується законодавцем відносно юридичних осіб, в той час як боржником за виконавчим провадженням ВП №51303939 є фізична особа.

Згідно зі ст. ст. 310 Цивільного кодексу України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року N 1382-IV (з наступними змінами та доповненнями) місце перебуванням є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання у є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Матеріалами справи, а саме: наданими Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеси актами підтверджується факт відвідування державним виконавцем місця проживання відповідача, який, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також наявної у матеріалах виконавчого провадження копії паспорта, проживає за адресою: АДРЕСА_1. Будь-яких інших дій щодо розшуку боржника органом ДВС проведено не було.

Крім того, господарський суд зауважує, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві та подання про розшук боржника датовані однією датою - 04.10.2016р. але винесені різними державними виконавцями Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси та погоджені з в. о. начальника відділу та начальником відділу, що свідчить про взаємовиключні дії державних виконавців в межах одного виконавчого провадження, що, в свою чергу, є порушенням приписів Закону України Про виконавче провадження . Наведене дозволяє також зробити висновок про відсутність проведення необхідних, встановлених чинним законодавством дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення.

Більш того, повернення виконавчого документу стягувачеві у липні 2017 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом із відбитком календарного штемпелю, є порушенням прав стягувача за виконавчим документом на своєчасне оскарження дій органу ДВС та, відповідно, законодавчих принципів щодо обов'язковості виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження N 606-XIV у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Слід зазначити, що підставою для звернення державного виконавця до Приморського районного суду міста Одеси із поданням про оголошення ОСОБА_3 у розшук була неможливість встановити дійсного місця перебування боржника з метою проведення опису та арешту майна останнього. Як зазначалось господарським судом вище по тексту ухвали, подання про розшук ОСОБА_3 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2016р. по справі №522/20532/16-ц було повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків поданого до суду подання.

З цього приводу, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що не усунення органом ДВС недоліків поданого до Приморського районного суду міста Одеси подання про розшук боржника свідчить про бездіяльність органу державної виконавчої служби. При цьому, господарським судом відхиляються доводи Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси про відсутність у поданій до Приморського районного суду м. Одеси заяві про розшук боржника недоліків з огляду на не реалізацію органом ДВС наданого законом права на оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26.12.2016р.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними , чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року N 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

З огляду на викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для покладення на Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси обов'язку здійснити дії з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 17.05.2016р.

При цьому, заявлена ТОВ „Мікадо Груп" вимога про повернення наказу суду №916/3036/16 до органу державної виконавчої служби задоволенню не підлягає, оскільки останнім виконавчий документ був повернутий стягувачеві, який, в свою чергу, в силу приписів ч. ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , зобов'язаний пред'явити виконавчий документ до виконання у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" (вх. № 2-4109/17 від 01.08.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, оскільки господарським судом було встановлено порушення з боку органу державної виконавчої служби приписів Закону України Про виконавче провадження .

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" (вх. № 2-4109/17 від 01.08.2017р.) на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, - задовольнити частково .

2. Визнати недійсною постанову Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа ВП №51303939 від 04.10.2016р.

3. Визнати незаконною бездіяльність Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо розшуку боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 /65020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/.

4. Зобов'язати Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області здійснити дії з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області, виданого 17.05.2016р. у справі №916/309/16, яким було стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 /65020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Мікадо Груп" /01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 1, оф. 23, ідентифікаційний код 34530236/ заборгованість з орендної плати в сумі 503 887 грн. 76 коп. /п'ятсот три тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 76 коп./, заборгованість із комунальних платежів в сумі 38 478 грн. 17 коп. /тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 17 коп./, пеню на заборгованість із суборендної плати в сумі 53 582 грн. 85 коп. /п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят дві грн. 85 коп./, пеню на заборгованість із комунальних платежів в сумі 4 938 грн. 08 коп. /чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім грн. 08 коп./, штраф в розмірі 10% заборгованості із суборендної плати в сумі 23 038 грн. 83 коп. /двадцять три тисячі тридцять вісім грн. 83 коп./, штраф в розмірі 10% від заборгованості з комунальних платежів в сумі 1 925 грн. 78 коп. /одна тисяча дев'ятсот двадцять п'ять грн. 78 коп./, збитки від інфляції на суму заборгованості із суборендної плати в розмірі 188 307 грн. 85 коп. /сто вісімдесят вісім тисяч триста сім грн. 85 коп./, збитки від інфляції на суму заборгованості із комунальних платежів в розмірі 13 075 грн. 75 коп. /тринадцять тисяч сімдесят п'ять грн. 75 коп./, три відсотки річних на суму заборгованості із суборендної плати в розмірі 17 201 грн. 90 коп. /сімнадцять тисяч двісті одна грн. 90 коп./, три відсотки річних на суму заборгованості із комунальних платежів в розмірі 1 155 грн. 17 коп. /одна тисяча сто п'ятдесят п'ять грн. 17 коп./, судовий збір в сумі 14 582 грн. 78 коп. /чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 78 коп./.

5. В решті заявлених вимог відмовити.

Відповідно до ст. 106, 121-2 ГПК України ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна