Рішення

від 04.10.2017 по справі 147/363/17

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/363/17

Провадження № 2/147/392/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі : головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ Агроподілля про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсним, вказавши, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,9367га у межах згідно з планом, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом серії ЯА №809551, виданим 13.06.2006, кадастровий номер земельної ділянки 0524183900:01:001:0299.

23.07.2006 року вона уклала договір оренди земельної ділянки з відповідачем терміном на 5 років. 15.06.2007 року даний договір зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК за №040783900245.

06.12.2011 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 25.07.2006 року. Так зазначеною угодою було внесено зміни до п.8 Договору, а саме продовжено термін дії договору до 2016 року.

Знаючи, що термін дії договору закінчується позивач завчасно, 21.09.2016 року, звернулась до товариства з заявою-повідомленням про відмову в поновленні договору оренди після його припинення. Дана заява отримана відповідачем 21.09.2016 року.

Однак позивачу було повідомлено, що її земельна ділянка знаходиться в оренді до 31.12.2022 року, відповідно до додаткової угоди №2. Реєстрація змін внесена державним реєстратором Чечельницького РУЮ ОСОБА_3 07.10.2015 року на підставі Додаткової угоди від 24.09.2015 року.

Однак після підписання угоди від 06 грудня 2011 року позивач жодних нових договорів не укладала та нікого не уповноважувала на це, не підписувала жодних додаткових угод. Окрім того, підпис на Додатковій угоді відрізняється від підпису на першій сторінці паспорту позивача.

Сама позивач стверджує, що не підписувала додаткової угоди, тому в зв'язку з вищенаведеним просила визнати недійсною Додаткову угоду № 2, яка зареєстрована 24 вересня 2015 року про внесення змін до Договору оренди землі б/н від 25.07.2006 року укладеного між нею та ТОВ Агроподілля , зареєстрованого Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК 15.06.2007 року за №040783900245. Стягнути понесені судові витрати.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, надав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, розглянути справу в його та позивача відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про слухання справи у його відсутність не подавав, в силу чого, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Суд відповідно до положень ст. 224 ЦПК України вважає можливим ухвалити в справі заочне рішення за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, визначив, дослідив та встановив наступні докази, обставини та відповідні правовідносини:

У відповідності до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 1,9367га у межах згідно з планом, яка розташована на території Новоободівської сільської ради Тростянецького району з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом серії ЯА №809551, виданим 13.06.2006 року, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів за №010602200540, яку вона отримала на підставі розпорядження Тростянецької РДА №94 від 15.04.2005 року.(а.с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, яка передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину тощо.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідно до копії договору оренди землі від 25.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроподілля , встановлено що земельна ділянка площею 1.9367га передана в оренду відповідачу. (а.с.7,8). Даний договір зареєстрований у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК 15.06.2007 року за №040783900245 (а.с.15). Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до п.8 Договору договір укладено на строк 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.(а.с.7).

06.12.2011 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін до Договору оренди землі від 25.06.2006 року. Відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 8 Договору, виклавши в новій редакції термін дії договору оренди землі від 25.06.2006 року продовжити до 2016 року . Дані обставини підтверджені позивачем та не оспорені відповідачем.

Надані відповідачем в якості доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором копії відомостей про отримання орендної плати за 2015-2016 роки (а.с.22-29) підтверджує той факт, що дійсно існував договір оренди землі між сторонами.

До закінчення строку дії договору зі змінами позивач направив відповідачу заяву, в якій зазначила, що після закінчення строку дії договору відмовляється продовжувати договір. Дана заява зареєстрована відповідачем за №24 від 21.09.2016 року(а.с.11).

Того ж дня позивач довідалась про існування додаткової угоди №2 до Договору(а.с.10). Відповідно до п.8 якої: Договір укладено терміном до 31 грудня 2022 року. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк .

Згідно інформації, наданої витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлено, що 07.10.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького РУЮ Вінницької області ОСОБА_3 зареєстровано додаткову угоду №2 до договору від 25.07.2006 року(а.с.15).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач стверджує, що не знала про існування додаткової угоди №2, вважала, що строк його дії 10 років, та закінчується він в 2016 році. Не маючи заперечень та наміру достроково розривати договір вона не зверталась до відповідача з претензіями, просто чекала закінчення строку дії договору та перед закінченням звернулась з відповідною заявою, щоб потім мати можливість самотужки обробляти земельну ділянку.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли з цивільно-правового зобов`язання на підставі вчиненого правочину, що прямо передбачено Цивільним Кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зміст ст. 207 ч.1 ЦК України вказує на те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Тобто, однією з істотних умов договору оренди є строк договору (стаття 15 Закону України "Про оренду землі"). Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

Зі змістом вказаної норми кореспондуються і приписи пункту 1 статті 763 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди землі є чинним протягом - строку, на який його укладено, після закінчення цього строку договір оренди припиняється (ст. 31 Закону України "Про оренду землі .

Відповідно до положень ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на якій його було укладено.

Щодо визначення початку дії строку договору оренди землі і як наслідок встановлення факту наявності у орендаря переважного права на продовження договору, встановлена чітка правова позиція Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ висвітлена ВССУ під час перегляду в касаційному порядку справи №6-7078св14. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій колегія суддів в ухвалі від 23.04.2014року зазначила: оскільки договір оренди пройшов державну реєстрацію, він є укладеним, з дня його державної реєстрації у позивача виникло право на оренду землі, проте строк дії договору визначено сторонами з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, строку його дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року (справа № 6-127цс13) та від 19 лютого 2014 року (справа № 6- 162ц13), яка згідно ст. 360-7 ЦГЖ України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки сплив у 2016 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач стверджує про те, що додаткову угоду №2 від 2014 року вона не підписувала та не укладала з відповідачами жодного іншого договору. Дане твердження відповідачем не спростоване.

Принагідно зазначимо, на що також звернула увагу позивач в своїй позовній заяві, що екземпляр Додаткової угоди до Договору оренди землі з ТОВ Агроподілля б/н від 2014 року(не зазначено конкретної дати). Окрім того, підпис на Додатковій угоді відрізняється від підпису на першій сторінці паспорту позивача. Також, Додаткова угода без дати від 2014 року суперечить відомостям, які зазначені у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, де зазначено, що зміни до договору внесено на підставі додаткової угоди від 24 вересня 2015 року.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Разом з тим, ТОВ Агроподілля в порушення вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі не повідомило позивача про те, що має намір продовжити строк договору оренди землі, відтак додаткову угоду б/н від 24 вересня 2015 року слід вважати недійсною.

Окрім того, ч. 8, ч. 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена Законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Окрім того, отримання ОСОБА_2 орендної плати у період 2015-2016 роках не є підставою вважати, що власнику земельної ділянки було відомо про наявність укладеної спірної додаткової угоди до договору оренди та її погодження з істотними умовами договору, передбаченими Законом України Про оренду землі .

Аналіз вищевикладених обставин беззаперечно переконує суд у тому, що додаткову угоду до Договору позивач не підписувала, відповідач порушив умови та порядок укладання додаткової угоди та договору, дану угоду слід визнати недійсною, саме тому, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені нею при поданні позовної заяви, що складаються з судового збору в сумі 640,00грн.

Керуючись Законом України Про оренду землі , ст.ст.203,206,213,215 ЦК України, ст.ст.10,60,88,174,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2, яка зареєстрована 24 вересня 2015 року про внесення змін до Договору оренди землі б/н від 25.07.2006 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроподілля зареєстрованого Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК 15.06.2007 року за №040783900245 щодо земельної ділянки кадастровий №0524183900:01:001:0299.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроподілля судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640,00грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За ст.228 ЦПК України заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя