Постанова

від 12.10.2017 по справі 804/1985/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 р. Справа № 804/1985/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" (далі - ТОВ "НТЦ "Варіатор", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 12.10.2016 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 176 292, 85 грн. (в тому числі основний платіж 141 034, 28 грн., штрафні санкції 35 258, 57 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Ухвалою суду від 22.03.2017 було відкрито провадження у справі №804/1985/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що укладений між ТОВ КАС ПАРТНЕР та ТОВ НТЦ Варіатор договір не опосередковувався реальним виконанням операцій , яка становить його предмет. Надані ТОВ НТЦ Варіатор первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТОВ НТЦ Варіатор та ТОВ КАС ПАРТНЕР , тобто є недостовірними і складено первинні документи всупереч норм ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані порушення, на думку відповідача, унеможливлюють встановлення та підтвердження реальності проведення операції з транспортування продукції, а тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000741400 від 12.10.2016 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 176 292, 85 грн. (в тому числі основний платіж 141 034, 28 грн., штрафні санкції 35 258, 57 грн.) прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАС Партнер (код ЄДРПОУ 40221077) за період з 18.01.2016 по 01.06.2016.

Перевірка проводилась з 07.09.2016 по 13.09.2016. За результатами перевірки було складено акт від 20.09.2016 №1131/04-66-01/38754652, яким встановлено порушення ТОВ НТЦ Варіатор , а саме п.1981.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 141037, 28 грн. в т.ч. за березень 2016 року на 24890, 35 грн., за квітень 2016 року на 116143, 93 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ КАС Партнер .

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняло оскаржувпне податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.10.2016, яким ТОВ НТЦ Варіатор донараховано ПДВ у сумі 176292,85 грн. (в т.ч. основний платіж 141034,28 грн., штрафні санкції 35258,57 грн.).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ТОВ НТЦ Варіатор звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.5 ст. 78 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України визначені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ТОВ НТЦ Варіатор є ремонт та технічне устаткування машин, монтажні роботи, оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ТОВ НТЦ Варіатор використовувало у своїй діяльності наступні приміщення: офісне приміщення загальною площею 16, 1 кв.м за адресою: 49086, АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди №2 від 29.01.2015, укладеного з ОСОБА_3 (код НОМЕР_2), ОСОБА_4 (код НОМЕР_3), ОСОБА_5 (код НОМЕР_4), ОСОБА_6 (код НОМЕР_5), ОСОБА_7 (код НОМЕР_6), ОСОБА_8 (код НОМЕР_7), ОСОБА_9 (код НОМЕР_8). Нежитлове приміщення належить орендодавцю на правах власності, що підтверджено Договором купівлі - продажу нежитлового приміщення ВП №058988 від 06.06.2013.

Так, в ході проведення перевірки встановлено відображення у даних бухгалтерського та податкового обліку взаємовідносини ТОВ НТЦ Варіатор з ТОВ КАС Партнер на підставі договору поставки №7 від 21.03.2016, де ТОВ НТЦ Варіатор покупець в особі директора ОСОБА_10, а ТОВ КАС Партнер - продавець в особі директора ОСОБА_11

Відповідно до умов договору Постачальник передає, а замовник придбаває на умовах, викладених у Договорі продукцію, перераховану у наданих до Договору накладних та рахунків - фактур, які є невід'ємною частиною Договору.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд зазначає, що в ухвалі ВАСУ від 30.10.2013 у справі №К/9991/72665/12 визначено, що протоколи допиту свідків не є допустимими доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. В такого роду спорах посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де не винесено вирок не є належним доказом.

Таким чином, суд зазначає, що посилання відповідача на свідчення директора ТОВ КАС Партнер ОСОБА_11, які були надані ним під час допиту як на підставі висновку про безтоварність господарських операцій за договором поставки №7 від 21.03.2016 не є належним доказом.

Так, у відповідності до роз'яснень ОСОБА_12 адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт отримання товару від ТОВ КАС Партнер , а отже й правомірність формування податкового кредиту.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок ОСОБА_1 перевірки №1131/04-66-01/38754652 від 20.09.2016 спростовується тим, що укладені договори між ТОВ НТЦ Варіатор та ТОВ КАС Партнер реально виконані, товар поставлений контрагентом, оплачений позивачем, господарську операцію сторони в повній мірі відобразили в своїх бухгалтерських та податкових обліках у відповідному податковому періоді.

Суд звертає увагу на той факт, що до перевірки були надані всі первинні документи, по взаємовідносинам позивача з ТОВ КАС Партнер , які підтверджують здійснення господарської операції за зазначеними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх рішень не довів.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити із Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" (код ЄДРПОУ 38754652) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2644, 39 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 12.10.2016 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 176 292, 85 грн. (в тому числі основний платіж 141 034, 28 грн., штрафні санкції 35 258, 57 грн.).

Присудити із Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" (код ЄДРПОУ 38754652) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2644, 39 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_13