Постанова

від 16.01.2018 по справі 804/1985/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 804/1985/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумака С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "ВАРІАТОР" до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 12.10.2016 року про донарахування податку на додану вартість у розмірі 176 292, 85 грн. (в тому числі основний платіж 141 034, 28 грн., штрафні санкції 35 258, 57 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 12.10.2016 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 176 292, 85 грн. (в тому числі основний платіж 141 034, 28 грн., штрафні санкції 35 258, 57 грн.). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

В судовому засідання представник позивача за договором (ОСОБА_1О.) заперечила проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявним в матеріалах спарви, Державною податковою інспекцією у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Варіатор" з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ КАС Партнер (код ЄДРПОУ 40221077) за період з 18.01.2016 року по 01.06.2016 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 20.09.2016 року № 1131/04-66-14-01/38754652, відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України - заниження ПДВ на загальну суму 141 037,28грн., в т.ч. за березень. 2016 року на 24890,35грн.., за квітень 2016 року на 116143,93грн., за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ «КАС ПАРТНЕР» .

На підставі висновків акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.10.2016 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «НТЦ «Варіатор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 176 292,85грн. (у тому числі за штрафними санкціями на сумум 35 258,57 грн.)

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 року №0000741400.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між ТОВ «КАС ПАРТНЕР» (постачальник) та позивачем (замовник) укладено договір поставки № 7 від 21.03.2016 року (а.с.51-53, т.1 ), відповідно до умов якого постачальник передає, а замовник придбаває, на умовах, викладених у договорі продукцію, зазначену у наданих до Договору накладних та рахунків-фактур, які є невід'ємною чатиною договору. Якість товару повинна відповідати технічним умовам заводу виробника, стандартам, які діють на території України. Товар повинен бути в стані, що дозвляє його подальше використання у відповідності з призначенням. Ціна товару вказана у відповідних вантажних (видаткових накладних) документах. Загальна сума договору 1 000 000 грн. у тому числі ПДВ - 1200000грн. визначається сумою сплачуваних рахунків. Оплатиа товару здійснюється шляхом перерводу грошових коштів замовника на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник зобов'язаний поставити товар у термін, що обговорений сторонами шляхом усної домовленості та заявки замовника. Товар постчається транспортом постачальника.

На виконання умов договору постачальником надано наступні документи: рахунки - фактури (а.с. 56, 60, 62, 66, 69, 72, 82, 84, 86, 88, т.1); видаткові накладні (а.с.55, 59, 61, 65, 68, 71, 73, 75, 76, 78, 81, 83, 85, 87,т.1) податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с. 54,57-58, 63-64, 67, 70, 74, 77, 79-80, т.1)

Проведення розрахунків підтверджується виписками з банківських рахунків позивача (а.с. 146-147, 155-164, т.1, 59-71, т.2).

Також в матеріалах справи наявні докази, як то договори, видаткові накладні, ТТН, подальшої реалізації придбаного у ТОВ «КАС ПАРТНЕР» товару (а.с.72-207, т.2).

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі стосовно податкової інформації щодо контрагентів ТОВ КАС Партнер , зокрема, як то подання звітності, відсутність інформації про основні засоби, тощо, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу стосовно того, що позивачем при проведені перевірки надано ТТН, які складено з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.110.1997 року № 363, зокрема, відсутня інформація про суб'єкт господарювання який надавав послуги перевезення, не повністю зазначено адресу пункту розвантаження, що унеможливлює встановлення та підтвердження реальності проведення операцій

При цьому колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей.

Також, недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В даному випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, довіреностями, підтверджено оприбуткування товару позивачем. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, але в мотивувальній частині постанови не навів належного обґрунтування з посиланням на докази, наявні в матеріалах справи, а тому зазначене, відповідно до приписів ст. 317 КАС України, є підставою для зміни мотивувальної частини судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Мотивувальну частину постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 804/1985/17 - змінити в частині обґрунтування висновків суду.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року по справі № 804/1985/17- залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко