Ухвала

від 12.10.2017 по справі 522/18191/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5162/17

Номер справи місцевого суду: 522/18191/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва , третя особа - виконуючий обов'язки директора Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року,-

встановила:

У вересні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 01.10.2013 року займала посаду музейного доглядача в КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва", в листопаді 2015 року пройшла атестацію, за висновками якої визнана такою, що відповідає займаній посаді. Однак, 22.08.2016 року була звільнена за п. 2 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 44-к від 22.08.2016 року. Своє звільнення вважає незаконним в зв'язку з тим, що сумлінно, на її думку, виконувала свої посадові обов'язки та підстав для її звільнення за невідповідністю займаній посаді у адміністрації підприємства не було.

Позивач, остаточно просила суд, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути судові витрати та поновити строк на звернення до суду (а.с.157-160).

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_4 уточненні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - в.о. директора КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" ОСОБА_3, просив відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнані поважними причини пропуску місячного строку на оскарження наказу про звільнення ОСОБА_2 та поновлено ОСОБА_2 строк на подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним та скасовано наказ КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" № 44-к від 22.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади музейного доглядача.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді музейного доглядача КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва".

Стягнуто з КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" (ЄДРПОУ 02223804) на користь ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за період - 22.08.2016 року - по 26.04.2017 року, що складає 14571, 79 грн.

Стягнуто з КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати у вигляді витрат на правовому допомогу, отриману при розгляді справи у розмірі 3 600 гривень.

Стягнуто з КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

В апеляційній скарзі, Комунальна установа Одеський музей західного і східного мистецтва , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю (а.с.187-191).

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що права позивача були порушені, оскільки ОСОБА_2 була звільнена з роботи незаконно.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята до КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" на посаду музейного доглядача з 01.10.2013 року, на підставі наказу № 80-к від 19.09.2013 року. Згідно цього наказу випробний термін складав 2 місяці.

Згідно наказу № 26-а від 26.02.2016 року ОСОБА_2, було винесено догану за порушення обов'язків, визначених посадовою інструкцією та правил внутрішнього трудового розпорядку, на підставі доповідних записок від 16.02.2016 року та 23.02.2016 року, акту №1 від 23.02.2016 року.

Наказом № 64-а від 12.08.2016 року ОСОБА_2, було винесено другу догану за порушення обов'язків, визначених посадовою інструкцією та правил внутрішнього трудового розпорядку, на підставі доповідної записки від 17.07.2016 року.

Матеріали справи не містять докази оскарження ОСОБА_2 наказів № 26-а від 26.02.2016 року та № 64-а від 12.08.2016 року.

Наказом № 44-к від 22.08.2016 року ОСОБА_2, було звільнено з посади музейного доглядача за п.2 ст. 40 КЗпП через встановлення невідповідності працівника займаній посаді.

Судом першої інстанції, вірно встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів щодо вчинення ОСОБА_2 за період з 12.08.2016 року - по 22.08.2016 року дисциплінарних проступків.

Не заслуговують на увагу судження представника відповідача ОСОБА_5 та третьої особи в.о. директора КУ Одеський музей західного і східного мистецтва ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 була звільнена за ч.3 ст. 40 КЗпП України тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків ,покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, оскільки матеріали справи не містять, а представником відповідача ОСОБА_5 та третьою особою ОСОБА_3, всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази систематичного невиконання ОСОБА_2 правил внутрішнього трудового розпорядку, таких доказів не було надано і колегії суддів в апеляційній інстанції.

Згідно акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-01-016/0751, проведеної Головним управлінням держпраці в Одеській області в період з 28.10.2016 року - по 09.11.2016 року, було виявлено порушення вимог законодавства про працю при звільненні ОСОБА_2, а саме: порушення вимог ч. 4 ст. 36 та ст. 149 КЗпП.

На підставі цієї перевірки, були складені припис № 15-01-016/0751-0646 від 09.11.2016 року про усунення виявлених порушень, а також протокол про вчинення адміністративного правопорушення з боку в.о. директора музею ОСОБА_3

Відповідно до приписів п. 2 ст.40 КЗпП України трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

2) виявленої невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї або стану здоров'я, якi перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до протоколу засідання атестаційної комісії КУ "Одеський музей західного і східного мистецтва" №21 від 12.11.2015 року, ОСОБА_2 за результатами атестації визнана такою, що відповідає займаній посаді.

Матеріали справи не містять, а відповідачем всупереч до вимог ст. 60 ЦПК України не надані докази того, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді, таких доказів не було надано і в судовому засіданні колегії суддів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вірно посилався на те, що строк випробування ОСОБА_2 на посаді музейного доглядача минув 01.12.2013 року, а матеріали справи не містять доказів щодо вчинення ОСОБА_2, за період з 12.08.2016 року - по 22.08.2016 року, нових дисциплінарних проступків та вірно прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_2 за цією статтею є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, чим були порушені права позивача, які підлягають захисту шляхом поновлення ОСОБА_2 на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Поновлюючи строк звернення ОСОБА_2 з позовом до суду, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.73 ЦПК України, ст.234 КЗпП України, вірно виходив з того, що згідно витягу з книги обліку руху трудових книжок, трудову книжку ОСОБА_2, було видано 25.08.2016 року. Останнім днем місячного строку подання позовної заяви у цьому випадку, було 25 вересня 2016 року (неділя).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України "якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день". Тобто останнім днем строку, було 26 вересня 2016 року.

Проте, відповідно до виписки з амбулаторної карти хворого, виданої 22.02.2017 року, ОСОБА_2 в період з 22.09.2016 року по 26.09.2016 року хворіла, а 26.09.2016 року відвідувала лікаря-невропатолога, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду та підставою для його поновлення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, вірно посилався на те, що оскільки позивач була незаконно звільнена з роботи, тому на її користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток , із рахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_2, яка складала 84,23 грн., за період 22.08.2016 року по 26.04.2017 року ( 173 робочих дня)- у розмірі 14571, 79 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат, суд першої інстанції, вірно виходив з наявних в матеріалах справи договору про надання правової допомоги №Н-01/11-16 від 28.11.2016 року, укладеного між між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_4, квитанцій про сплату винагороди адвокату та розрахунку витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката ОСОБА_4, який узгоджується з вимогами Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Судом першої інстанції, вірно встановлена сума витрат ОСОБА_2 на правову допомогу у розмірі 3600 грн.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права,які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного встановлення ,судом першої інстанції обставин справи , оскільки такий довід не є конкретизованим та є припущенням.

Судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів , пояснень сторін, наданих ними в судовому засіданні, правильно, повно встановлені обставини справи та вірно надане ним правове обґрунтування.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо помилкового посилання суду першої інстанції на акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-01-016/0751, проведеної Головним управлінням держпраці в Одеській області в період з 28.10.2016 року та на протокол про вчинення адміністративного правопорушеня з боку в.о. директора ОСОБА_3 , оскільки такий факт має місце, а встановлення факту відсутності в діях в.о.директора ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, не спростовує незаконність дій відповідача та незаконне звільнення позивача ОСОБА_2 з роботи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом надана неправильна юридична кваліфікація причин звільнення позивача з роботи, оскільки відповідачем змін до наказу № 44-к від 22.08.2016 року не вносилися, а позивач була звільнена з роботи , саме за п.2 ст. 40 КЗпП України, з підстав невідповідності працівника займаній посаді.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі КУ Одеський музей західного і східного мистецтва не наведено.

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,п.1 ч.1 ст. 307, 313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Комунальної установи Одеський музей західного і східного мистецтва відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8