Постанова

від 05.09.2017 по справі 810/2174/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року № 810/2174/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства виробничого підприємства Будсервіс до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство виробниче підприємство "Будсервіс" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007241401 від 07.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність фінансово-господарської операції між позивачем та ТОВ "ПромІнвест ЛТД" по купівлі-продажу будівельних матеріалів. Крім того, позивач зазначив, що податковий орган при складанні розрахунку списаних транспортно-заготівельних витрат формально застосував норми положення "Стандарт" бухгалтерського обліку 9 без врахування специфіки діяльності підприємства, частково розподіляючи транспортно-заготівельні витрати на вартість товарів (як на залишок товарів, так і на собівартість їх реалізації), придбання яких здійснювалось без транспортно-заготівельних витрат.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство виробниче підприємство "Будсервіс" зареєстроване як юридична особа Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та з 26.01.1995 перебуває на податковому обліку в Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Так, на підставі направлень від 04.10.2016 № 420,421,422,423, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 30.06.2016 по справі №757/30719/16-к, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Бабенка С.Ш. від 30.06.2016 по справі №757/31063/16-к, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства виробничого підприємства "Будсервіс", з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу з 01.01.2015 по 21.06.2016.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 20.10.2016 №10911/10-02-14-01/20580761/71, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем - п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на 103 179 грн..

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що Білоцерківською ОДПІ отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року за клопотанням прокурора відділу прокуратури м. Києва Гончаренка А.О. справа №757/30719/16-к, № 757/31063/16-к.

В провадженні прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000402 від 20.04.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364. ч. 3 ст. 212 КК України, згідно яких в переліку підприємств є ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД".

Так, в ході досудового розслідування встановлено що ОСОБА_2 (засновник, директора головний бухгалтер ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" в одній особі у 2015 році), дав покази про непричетність до фінансово-господарської діяльності, до підписання документів податкової та бухгалтерської звітності вказаного підприємства. Тобто, підприємство ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" має ознаки "фіктивності".

Аналізом інформації баз даних ДФС України встановлено відсутність у ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що свідчить про можливість ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" за відсутності факту реального здійснення господарських відносин на підставі пояснення директора, про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не може бути підтвердженим факт реального здійснення господарських операцій по реалізації будівельних матеріалів ПП ВП "Будсервіс".

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016 №0007241401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в розмірі 103 179 грн..

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням здійснив адміністративне оскарження та рішеннями ГУ ДФС у Київській області №581/10/10-36-10-01-04 від 10.02.2017 та ДФС України № 10579/6/99-99-11-01-01-25 від 18 травня 2017 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому звернувся із позовом до суду.

Так, судом встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" (покупець) укладено договір поставки від 07.09.2015 №19 (будівельні матеріали).

На виконання цього договору сторонами оформлені видаткові та податкові накладні та довіреність на особу, яка приймала товар, що містяться в матеріалах справи. Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що не заперечувалось сторонами. Оплата по цій операції здійснювалось у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки позивача.

На підтвердження перебування у позивача в обігу товарів, як з транспортно-заготівельними витратами, так і без, позивачем надано карткові рахунки, аналіз по рахунку, оборотньо-сальдові відомість, розгорнуті розрахунки списання транспортно-заготівельних витрат.

Крім того, Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 28.12.2016 кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄДР 20.04.2016 за № 42016100000000402 закрито.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факти продажу та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на валові витрати з податку на прибуток підтверджується первино-бухгалтерськими документами які наявні с матеріалах справи та не заперечуються сторонами.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факт надання контрагентом позивачу товарів у дійсності не перевіряли, факти поставки не перевіряли, факт безпідставного віднесення суми до складу собівартості реалізованих товарів ТЗВ не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Суд зазначає, що податковим органом під час перевірки встановлено, що позивач здійснював в основному діяльність з виробництва та продажу будівельних матеріалів на території України.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач стверджує, що грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок позивачем в оплату за поставлені будівельні матеріали - є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Суд зазначає, що податковий орган при складанні розрахунку списаних транспортно-заготівельних витрат формально застосував норми Положення "Стандарт" бухгалтерського обліку 9 без врахування специфіки діяльності підприємства, частково розподіляючи транспортно-заготівельні витрати на вартість товарів (як на залишок товарів, так і на собівартість їх реалізації), придбання яких здійснювалось без транспортно-заготівельних витрат.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт продажу позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на віднесення до складу собівартості реалізованих товарів ТЗВ підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2016 року №0007241401, згідно з якими позивачу збільшено суму грошового забезпечення з податку на прибуток підлягають скасуванню як безпідставне.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У період виконання договору ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" було зареєстрованим у встановленому законом порядку, як юридична особа та зареєстрована платником податку.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержана від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Суд бере до уваги ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 28.12.2016, яка набрала законної сили, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2016 року за № 42016100000000402, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. З ст.27 ч. 1 ст. 205 КК України, - закрито.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на валові витрати, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007241401, що прийнято Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області 07 листопада 2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства виробничого підприємства "Будсервіс" (код ЄДРПОУ 20580761) судові витрати у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.