Постанова

від 29.11.2017 по справі 810/2174/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2174/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства виробничого підприємства Будсервіс до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Приватного підприємства виробничого підприємства Будсервіс звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, Приватне підприємство виробниче підприємство "Будсервіс" зареєстроване як юридична особа Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та з 26.01.1995 перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

На підставі направлень від 04.10.2016 № 420,421,422,423, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А. від 30.06.2016 по справі №757/30719/16-к, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Бабенка С.Ш. від 30.06.2016 по справі №757/31063/16-к, службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства виробничого підприємства "Будсервіс" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із суб'єктами господарювання за період часу з 01.01.2015 року по 21.06.2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт від 20.10.2016 року №10911/10-02-14-01/20580761/71, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік на 103 179 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що Білоцерківською ОДПІ отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2016 року за клопотанням прокурора відділу прокуратури м. Києва Гончаренка А.О. справа №757/30719/16-к, № 757/31063/16-к.

В провадженні прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000402 від 20.04.2016 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364. ч. 3 ст. 212 КК України, згідно яких в переліку підприємств є ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД".

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_3 (засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" в одній особі у 2015 році), дав покази про непричетність до фінансово-господарської діяльності, до підписання документів податкової та бухгалтерської звітності вказаного підприємства. Тобто, підприємство ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" має ознаки "фіктивності".

Аналізом інформації баз даних ДФС України встановлено відсутність у ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, що свідчить про можливість ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" за відсутності факту реального здійснення господарських відносин на підставі пояснення директора про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не може бути підтвердженим фактом реального здійснення господарських операцій по реалізації будівельних матеріалів ПП ВП "Будсервіс".

На підставі висновку Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2016 №0007241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 103 179,00 грн.

Позивач не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням розпочав процедуру його адміністративного оскарження, у зв'язку з чим рішеннями ГУ ДФС у Київській області №581/10/10-36-10-01-04 від 10.02.2017 та ДФС України № 10579/6/99-99-11-01-01-25 від 18 травня 2017 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Пром Торг Інвест ЛТД" були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на валові витрати.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 14 Податкового кодексу України, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Узагальнюючи наведене, вбачається, що наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

В своєму рішенні суд першої інстанції посилається на те, що актом перевірки підтверджено ту обставину, що посадові особи податкового органу факт надання контрагентом позивачу товарів у дійсності не перевіряли; факти поставки не перевіряли, факт безпідставного віднесення суми до складу собівартості реалізованих товарів ТЗВ не перевіряли; безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а лише відобразили суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

Колегія суддів знаходить помилковим зазначений висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до договору постачання від 07.09.2015 року №19, укладеного між ПП ВП Будсервіс та ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД , позивачем було реалізовано будівельні матеріали на загальну суму 450 000 грн. Розрахунки за поставлений товар проведені по розрахунковому рахунку підприємства в повному обсязі. Однак, операції з купівлі-продажу будівельних матеріалів мали безготівковий характер.

У зв'язку з цим, сума отриманих грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП ВП Будсервіс по безтоварній операції підпадає під визначення аб.2 пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 податкового кодексу України як безповоротна фінансова допомога.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ було надано письмовий запит від 17.10.2016 року №1 1246/10/10-02-14-01 з проханням надати копії первинних документів, що стосуються виявлених порушень.

На виконання вказаного запиту, ПП ВП Будсервіс на адресу контролюючого органу направило лист вх.№ 9683/10 від 18.10.2016 року, в якому повідомило, що ПП ВП Будсервіс з 01.01.2015 року по 21.06.2016 року не надавало та не отримувало безповоротної фінансової допомоги.

Крім того, в своєму листі позивач зауважив на тому, що на момент проведення перевірки підприємством надавалися бухгалтерські довідки № 33-44 за 2015 рік з розрахунками списання транспортно-заготівельних витрат, які припадають на проданий товар.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року позивачем було занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 103 179 грн. При цьому, доказів протилежного позивачем до суду надано не було.

Крім того, за даними оборотно - сальдової відомості за 2015 рік, станом на 01.01.2015 року по рахунку 2801 „Транспортно-заготівельні витрати" Дт сальдо на момент проведення перевірки рахувалося в сумі 188 370,00 грн. А згідно даних аналізу по бухгалтерському рахунку 2801 та кореспонденції рахунків Дт 90 „Собівартють" Кт 2801 „Транспортно-заготівельні витрати", розрахунків на списання транспортно-заготівельних витрат, підприємством до складу собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) було віднесено транспортно-заготівельні витрати в сумі 188 370,00 грн.

Отже, позивачем безпідставно було віднесено до складу собівартості реалізованих товарів транспортно-заготівельні витрати, що свідчить про заниження останнім об'єкту оподаткування на суму 123 215,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 22 179,00 грн.

Крім того, в своєму рішенні суд першої інстанції, як на підставу для задоволення вимог даного позову, посилається також на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 28.12.2016 року по справі № 375/1134/16-к (провадження № 1-кс/375/118/16), якою кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2016 року за № 42016100000000402, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст.27 ч. 1 ст. 205 КК України, - закрито.

Однак, як вбачається зі змісту ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 28.12.2016 року, копія якої наявна в матеріалах даної справи, обставини по справі № 375/1134/16-к (провадження № 1-кс/375/118/16), не стосуються обставин, пов'язаних із вчиненням спірних господарських операцій позивача з контрагентом, а до відповідальності притягується особа, яка не має жодного відношення до даного провадження.

Оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту реального здійснення ним господарських операцій по реалізації будівельних матеріалів на адресу ТОВ Пром Торг Інвест ЛТД у вересні 2015 року, то підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2016 №0007241401, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні вимог даного позову слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства виробничого підприємства Будсервіс відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 18.12.2017р.