Ухвала

від 11.10.2017 по справі 820/1989/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 р.Справа № 820/1989/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Варатян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1989/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,вимоги та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що рішенням ДФС про результати розгляду скарги від 22.03.17 №392/ФОП/20-40-10-01-14 задоволено скаргу ФОП ОСОБА_3 та скасовано податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, винесених на підставі акту перевірки позивача. Тому, спірні рішення винесені за відсутності правових підстав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 року у справі № 820/1989/17 частково задоволено адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 02.09.2016 № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2467,18 грн. (у т.ч. 1973,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 493,44 грн. - за штрафними санкціями); № НОМЕР_2, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додань вартість сумі 1024,50 грн. (у т.ч. 683,00 грн. - податкові зобов'язання, 341,50 - штрафні санкції); № НОМЕР_3, про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.; №0005341304, про збільшення грошового зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. (у т.ч. 84,87 грн. - за податковими зобов'язаннями, 21,22 грн. - за штрафними санкціями); Скасовано рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 №0005311304 про застосування штрафних санкцій за порушення з питань обчислення єдиного соціального внеску у сумі 456,59 грн.

Скасовано вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.

В частині скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки у сумі 22 919,65 грн. відмовлено.

Позивач не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права в цій частині, а саме:порушення вимог пункту 2 розділу IХ Порядку оформлення і подання скарг платниками податку та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 р. №916; п.1,п.3,п.3 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995р. №265 та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637. Порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних та нехтування правовою позицією Європейського Суду з прав людини.

Головне управління ДФС у Харківській області також подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення в частині задоволених позовних вимог є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції у справі в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову позивача у повному обсязі.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити без задоволення їх апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позов у цій частині.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідно до наказу Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №1537 від 11 листопада 2016 року та відповідних направлень проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 р., результати якої оформлені відповідним актом від 23.12.2016 р. за №5121/20-30-13-04/НОМЕР_5 (а.с.13 -41).

Висновками зазначеного акту встановлені порушення ФОП ОСОБА_3:

- п. 164.1 ст.164 та п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, ст. 177, п.п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку перевіряючого органу, підприємцем занижене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі - 1973,74 грн., а саме: у 2014 році на загальну суму - 1125.00 грн. , у 2015 році на загальну суму - 848,74 грн.;

- п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу та ст. 168 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, а саме встановлено не забезпечення виконання податкових зобов'язань по військовому збору у сумі 84,87 грн.;

- п.п. б) п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу , а саме - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковій розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сумі утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування, ненадання звіту ДФ за 3 кв. 2015 року;

- постанови КМУ №413 від 17.06.2015р., щодо не надання повідомлення про прийняття працівника роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- пп. 7.1.2 п. 7.1 ст. 7, п. 9.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено заниження податкового зобов'язанні зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі - 4565,91 грн., а саме у 2014 році на загальну суму - 2602,51 грн. та у 2015 році на загальну суму - 1963,40 грн.

- пп.198.6 п.198 п.201.10 ст.201 ПК України підприємцем неправомірно віднесено по контрагентам податкові зобов'язання по податковому кредиту, що призвело до завищення податку на додану вартість на загальну суму 2414,00 грн., а саме - у січні 2014 року на загальну суму 1417,00 грн. та у березні 2014 року на загальну суму 997,00 грн.

- п. 1, п. 2, п. З ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. N 265/95-ВР зі змінами доповненнями, а саме у 2014 році не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та проведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 4583,93 грн.

- п 44.1, п. 44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового Кодексу України а саме: не забезпечення надання документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) та іншої звітності, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом 13.01.2017 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000141304, №0000121304, № 0000111304, № 0000101304, № 0000161304.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ФО-П ОСОБА_3 подана скарга до ГУ ДФС у Харківській області від 26.01.2017 р. (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 26.01.2017 № 588/ФОП-ІНШЕ).

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 392/ФОП/20-40-10-01-14 від 22.03.2017 року (а.с. 49-56) скаргу ФОП ОСОБА_5 від 26.02.2017 задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 13.01.2017 № 0000141304, № 0000121304, № 0000111304, № 0000101304, відповідно до вимог пп.19 11.1. п. 191 1 ст.19 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при цьому у Рішенні податковий орган зазначив, що дане порушення не спростовує по суті висновок акту перевірки.

На підставі акту перевірки з урахуванням рішення про результати розгляду скарги податковим органом - Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення- рішення (а.с. 42-48):

- № 0005331304 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки у сумі 22 919,65 грн.;

- № 0005351304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2467,18 грн. (у т.ч. 1973,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 493,44 грн. - за штрафними санкціями);

- № 0005301304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додань вартість сумі 1024,50 грн. (у т.ч. 683,00 грн. - податкові зобов'язання, 341,50 - штрафні санкції):

- № 0005321304 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.;

- № 0005341304 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. (у т.ч. 84,87 грн. - за податковими зобов'язаннями, 21,22 грн. - за штрафними санкціями);

- № Ф-0000591304 вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.;

- №0005311304 про застосування штрафних санкцій за порушення з питань обчислення єдиного соціального внеску у сумі 456,59 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6 зареєстрований Департаментом Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців ХМР 20.10.1999р., про що отримав Свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису №24800170000065146, код основної діяльності 56.10 - Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. На податковий облік в контролюючому органі 20.10.1999р., станом на 23.12.2016 р. перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

У періоді, що перевірявся, ФО-П ОСОБА_7 був зареєстрований як платник ПДВ 28.11.2012р., про що має свідоцтво за НОМЕР_13. Індивідуальний податковий номер НОМЕР_5.

У перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, діяльність із забезпечення фізичного комфорту, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Як було вже зазначено, оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем за результатами розгляду скарги, відповідно до вимог пп.19 11.1. п. 191 1 ст.19 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.04.17 №0005301304 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 024,50 грн.

Судовим розглядом встановлено, висновками акту перевірки виявлено завищення податкового кредиту. Зазначені суми сформовані на підставі податкових накладних, виданих ПП "СВІФТ", ПП "ПОЛАГРОПРОМ", ПАТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ", ПАТ "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", ТОВ "ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД".

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки про завищення податкового кредиту на підставі виданих ТОВ "ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД" (код в ЄДР 38323999) податкових накладних на суму ПДВ - 683,33 грн.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Любимий город ЛТД" (продавець) та ФОП ОСОБА_6 (покупець) укладено договір № ХА-40 від 19.06.2013р. (а.с. 76) про поставку товару. На виконання вимог зазначеного договору на адресу позивача виписані податкові накладні від 20.03.14 №6753, від 20.03.14 №6761 та від 06.03.2014р. № 5577. (а.с. 77-78, 83).

Щодо сум завищення податкового кредиту, з'ясовано, що ця сума складається з податку на додану вартість, зазначеного у податковій накладній від 20.03.14 №6753 на суму 543,33 грн. та податку, зазначеного у податковій накладній від 20.03.14 №6761 на суму 140,00 грн. Зазначені податкові накладні отримані 31.03.14, включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 2 квартал 2014 року та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2014 року та Додатку Д5 за 2 квартал 2014 року.

Вказані податкові накладні, видаткові накладні від 20.03.14 №6753, №6761, докази безготівкового розрахунку за отриманий товар містяться в матеріалах справи та надавались позивачем під час проведення перевірки.

Висновок контролюючого органу є суперечливим з огляду на те, що суму ПДВ - 313,3 грн., на підставі податкової накладної, виданої ТОВ "ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД" від 06.03.14 №5577, яка отримана позивачем 08.04.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 2 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2014 року та Додатку Д5 за 2 квартал 2014 року, ДФС визнав такою, що правомірно включена до складу податкового кредиту.

Щодо сум ПДВ, на які виявлено завищення податкового кредиту, то такі суми сформовані на підставі податкових накладних, виданих ПП "СВІФТ", ПП "ПОЛАГРОПРОМ", ПАТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ", ПАТ "ХАРКІВВОДОКАНАЛ", ТОВ "ЛЮБИМИЙ ГОРОД ЛТД":

- ПФ "СВІФТ" (код в ЄДР 31236617): сума ПДВ - 79,92 грн. на підставі податкової накладної від 27.12.13 №1188336, яка отримана 09.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки надавалась вказана податкова накладна, товарно-транспортна накладна від 27.12.13 №ХА-188336, фіскальний чек від 27.12.13 на оплату отриманого товару у сумі 479,52 грн. ( у т.ч. ПДВ 79,92 грн.);

- ПП "ПОЛІАГРОПРОМ", Харківська філія ПП "ПОЛІАГРОПРОМ" (код в ЄДР 23810475): сума ПДВ - 262,38 грн., яка складається з податку на додану вартість, зазначеного у податковій накладній від 27.12.13 №2258 на суму 218,31 грн. та податку, зазначеного у податковій накладній від 27.12.13 №2324 на суму 44,04 грн. Зазначені податкові накладні отримані 09.01.14 та 10.01.14 відповідно, включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки надавалась вказані податкові накладні, видаткові накладні від 27.12.13 №PDQX-104477 та № PDQX-104268, товарно-транспортна накладна від 27.12.13, фіскальні чеки від 11.01.14 на оплату отриманого товару у сумі 1310,03 грн. (у т.ч. ПДВ 218,34 грн.) та у сумі 264,25 грн. (у т.ч. ПДВ 44,04 грн.);

- ПАТ "ХАРКІВМІСЬКГАЗ" (код в ЄДР 03359552): сума ПДВ - 968,44 грн. на підставі податкової накладної від 31.12.13 №12435, яка отримана 10.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки вказана податкова накладна надавалась;

- КП "ХАРКІВВОДОКАНАЛ" (код в ЄДР 03361715): сума ПДВ - 106,51 грн. на підставі податкової накладної від 31.12.13 №11213, яка отримана 10.01.14 та включена до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за 1 квартал 2014 року та відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та Додатку Д5 за 1 квартал 2014 року. До перевірки вказана податкова накладна надавалась;

Акт перевірки не містить висновків про те, що суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, зазначеними на стор. 23 акту перевірки; особи, які видали зазначені податкові накладні не мають статусу платників ПДВ; податкові накладні оформлені з порушенням вимог ст. 201 ПКУ; відсутнє реальне проведення господарських операцій, на виконання яких видані зазначені податкові накладні.

Приписами п.198.6 ст.198 ПКУ (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) застереження не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між тим, на момент складання податкових декларацій (січень, березень 2014 року), редакція положень п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ не ставили в залежність формування податкового кредиту від наявності/відсутності будь-яких розбіжностей із показниками податкової звітності особи, яка складала податкову накладну та особи, яка отримувала таку податкову накладну.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До матеріалів справи позивачем надані реєстри виданих податкових накладних. Дані реєстрів виданих податкових накладних відповідають даним додатку 5 Податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_3 правомірно включив до складу податкового кредиту податкового звітного періоду 2 квартал 2014 року ПДВ у сумі 683,33 грн. за вищезгаданими податковими накладними, тому висновок про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ є безпідставним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005351304, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2467,18 грн. (у т.ч. 1973,74 грн. - за податковими зобов'язаннями, 493,44 грн. - за штрафними санкціями), за порушення вимог п. 164.1 ст. 164, п. 138.1 ст. 138 та п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПКУ.

Судовим розглядом встановлено, що висновок вмотивований тим, що, на думку ДПІ, позивач безпідставно включив до складу витрат 2014 року витрати у розмірі 7500,0 грн.на оплату ліцензій (на право торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами).

Згідно п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Зокрема, відповідно до пп. 164.2.1 і пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Приписами п.164.3 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

На момент подання декларації про отримані за 2014 рік доходи, п. 177.4 ст. 177 ПКУ, який визначає перелік витрат ФОП, пов'язаних із отриманням доходів, мав наступну редакцію:

до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За таких обставин, колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що витрати на придбання ліцензій є витратами безпосередньо пов'язаними із провадженням ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності, а відтак, мають бути враховані при визначені оподаткованого доходу за 2014 рік, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п. 164.1 ст. 164, та п. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 ПКУ є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0005331304, яким застосовані штрафні санкції за порушення норм з обігу готівки у сумі 22 919,65 грн.

Судовим розглядом встановлено, що висновками, викладеними в Акті перевірки, ФОП ОСОБА_3 не забезпечив оприбуткування готівкових коштів за період з 01.01.14 по 31.12.14 у сумі 4583,93 грн. Вказаний висновок вмотивований розбіжностями між сумою задекларованого валового доходу підприємця та сумою доходу, встановленою за результатами перевірки на підставі банківських виписок, книг ОРО (Z-звітів).

Встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не вірно відобразив отриманий у 2014 році дохід, а саме, завищив його на суму наданих послуг оренди у розмірі 5 335,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 889,16 грн.), які були включені до складу валового доходу по даті складання податкових накладних (31.12.14) та актів наданих послуг (31.12.14):

- податкова накладна від 31.12.14 №4 на суму 500,0 грн. (у т.ч. 83,33 грн. - ПДВ, 416,67 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.12.14, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_10;

- податкова накладна від 31.12.14 №5 на суму 2000,0 грн. (у т.ч. 333,33 грн. - ПДВ, 1666,67 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.06.11 №1, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_11;

- податкова накладна від 31.12.14 №6 на суму 2835,0 грн. (у т.ч. 472,50 грн. - ПДВ, 2362,50 грн. - без ПДВ) та акт від 31.12.14 здачі-приймання наданих послуг оренди приміщення за грудень 2014 року, складені на виконання договору оренди від 01.12.14, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_12

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що дохід у грошовій формі за цими господарськими операціями був отриманий 05.01.15. Грошові кошти у сумі 500,0 грн., 2835,0 грн., 2000,0 грн. за надані у грудні 2014 році послуги оренди були проведені через реєстратор розрахункових операцій 05.01.15, доказом чому є Z-звіт в розрізі товарів/послуг за 05.01.15 та Х-звіт за 05.01.15. Тобто, до складу валового доходу 2015 року підприємець мав включити 4445,84 грн. (суму оренди без урахування ПДВ).

Представник позивача підтвердив, що дійсно грошові кошти за надані у грудні 2014 року послуги оренди були проведені через РРО (05.01.15), проте, сума 4445,84 грн. (без ПДВ) помилково відображена у складі доходів 2014 року (по даті складання актів та виписки податкових накладних), тоді як мала бути відображена у складі доходів 2015 року. Орендна плата за січень 2015 року за договорами з ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12 була отримана 30.01.15, про що свідчать відомості зазначені у Х-звіті за 30.01.15.

Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 №265 (далі за текстом - Закон №265), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1);

видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2);

застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування (п. 3).

Пунктом 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були недотримані вимоги п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637, отже висновки акту перевірки про неоприбуткування ФОП ОСОБА_3 готівкових коштів у 2014 році знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підстави вимог вищезазначеної норми законодавства, податковим органом рішенням від 18.04.2017 року № НОМЕР_4 до ФО-П ОСОБА_3 правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 22919,65 грн. (4583,93Х5), а тому суд першої інстанції правомірно вирішив, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2017 року №0005331304 задоволенню не підлягають.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 18.04.2017 року: № 0005341304, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. (у т.ч. 84,87 грн. - за податковими зобов'язаннями, 21,22 грн. - за штрафним санкціями) та рішення № 0005311304 про застосування штрафних санкцій у сумі 456,59 грн., а також вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн., колегія суддів зазначає: в акті перевірки (стор. 11 акту перевірки, а.с. 23) зазначається про виявлені розбіжності між сумами валового доходу за 2014 рік за даними обліку підприємця (538 555,40 грн. (без ПДВ)) та за даними проведеної перевірки (533 971,48 грн. (без ПДВ)). При цьому, особи, які проводили перевірку, зафіксувавши факт розбіжностей та підтвердивши отримання підприємцем доходу за 2014 рік лише у розмірі 533 971,48 грн. (без ПДВ), для обчислення чистого оподаткованого доходу враховують не показники підтверджені перевіркою (533 971,48 грн.), а показники, які відображені у податковій декларації підприємця за 2014 рік (538 971,48 грн.). Тим самим працівники контролюючого органу обчислюють чистий оподаткований дохід на підставі непідтверджених відомостей. Більш того, факт помилкового визначення валового доходу за 2014 рік (його завищення) не заперечується самим підприємцем.

В силу положень п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити платнику податків податкове зобов'язання не лише у випадку виявлення заниження показників валового доходу, а і у випадку виявлення завищення такого показника.

Таким чином, контролюючий орган під час визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік мав враховувати встановлені перевіркою показники валового доходу встановлені перевіркою - тобто 533971,48 грн.

За таких обставин, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані непідтверджені відомості про валових дохід за 2014 рік.

З огляду на те, що чистий оподаткований дохід є базою для нарахування ЄСВ, то відповідно, помилкове визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік, тягне за собою помилкове визначення ЄСВ за відповідний період. Таким чином, рішення ДПІ про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ документально необґрунтовані.

За таких обставин, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 по податку з доходів фізичних осіб не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані не підтверджені перевіркою відомості про валовий дохід за 2014 рік.

Таким чином, рішення про збільшення грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_3 не може бути визнане обґрунтованим оскільки при визначенні грошових зобов'язань використані непідтверджені відомості про валових дохід за 2014 рік.

З огляду на те, що чистий оподаткований дохід є базою для нарахування ЄСВ, то відповідно, помилкове визначення чистого оподаткованого доходу за 2014 рік, тягне за собою помилкове визначення ЄСВ за відповідний період. Таким чином, рішення ДПІ про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ документально необґрунтовані.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку закріплено в положеннях Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно положень ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерств доходів та зборів від 09.09.2013 №454, передбачено, що 4. Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з пп.1.1 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Кодексу (пп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу ).

Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (ст.163 Кодексу ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 Кодексу.

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX "Перехідні положення" підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотка до доходів у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.

Відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками воєнного збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу.

Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Зокрема, визначення "податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб" міститься у пп.14.1.180 п.14. ст.14 Податкового кодексу України. Також, згідно з п.18.1 ст.18 зазначеного Кодексу податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

В силу норм п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З контексту наведених норм слідує, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та нарахування єдиного внеску є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Водночас, підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Кодексу.

В силу норми п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Згідно пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 Податкового кодексу України.

Тобто, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету військового збору з доходів у вигляді заробітної плати, є: роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно положень п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Обов'язки податкових агентів також закріплені в п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Таким чином, з контексту наведених вище норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору (в т.ч. працівника), сплати єдиного внеску є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

Тобто, передумовою нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску є безпосередньо нарахування та сплата заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат працівнику.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ФО-П ОСОБА_6 під час перевірки надавались документи (платіжні доручення, виписки банку, видаткові накладні, тощо), що підтверджує витрати, які були враховані при проведенні перевірки.

Зазначені обставини не заперечувались і представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно ж до абзацу восьмого ч. 4 статті 25 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Враховуючи, що податковим органом не доведено заниження оподатковуваного доходу, судом робиться висновок, що під час перевірки перевіряючи ми контролюючого органу помилково зроблений висновок про незаконне зменшення сум оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_13, а отже, відповідно, і помилково зроблений висновок про незабезпечення виконання податкових зобов'язань по військовому збору та порушення позивачем п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України та ст.. 168 ПК України.

Оскільки перевіркою невірно визначена база нарахування єдиного внеску та військового збору (сума доходу, яка підлягає оподаткуванню ПДФО), то відповідно, помилково визначений єдиний внесок та військовий збір за відповідний період (2014 рік). Таким чином, рішення відповідача про стягнення недоїмки та застосування штрафних санкцій по ЄСВ є нормативно та документально необґрунтованими. А отже й винесення вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн. (а.с. 42), суд вважає такою, що винесена неправомірно.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів та документально не підтвердив правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 18.04.2017 року: № 0005341304, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору у сумі 106,09 грн. та рішення № 0005311304, яким застосовані штрафні санкції у сумі 456,59 грн., а також прийняття на підставі помилкових висновків вимоги ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.17 № Ф-000059304 про сплату боргу з єдиного соціального внеску у сумі 4565,91 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.04.17 № 0005321304 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,0 грн.

Як зазначено в акті перевірки, суть цього порушення, на думку відповідача, полягає у тому, що позивач розрахувався із ФОП ОСОБА_14 за договором від 01.07.15 №90-15, що підтверджується видатковою накладною від 23.07.15 №1418 та квитанцією від 03.08.15, тим самим сплатив на його користь дохід, який мав відобразити у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (ф. 1ДФ).

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з ст. 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Разом з тим, згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже, для неутримання податку на доходи фізичних осіб суб'єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до відомостей із ЄДР проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 відбулось 13.08.04 та станом на теперішній час державна реєстрація підприємця не припинена.

Таким чином, доходи, виплачені позивачем ФОП ОСОБА_14 не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У зв'язку з цим, позивач не є податковим агентом відносно ФОП ОСОБА_14 і звільнений від обов'язку подання щодо нього податкового розрахунку за формою 1 ДФ, а отже штрафні санкції за неподання такого розрахунку до нього застосовуватись не можуть.

Тому, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позову позивача в цій частині.

В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0005351304, № 0005301304, № 0005321304, №0005341304 від 02.09.2016р., вимоги від 18.04.17р. № Ф-000059304, рішення від 18.04.17р. № 0005311304 та навпаки, матеріалами справи підтверджено правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення №0005331304 від 18.04.2017р.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/16176/14 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017р. по справі № 820/1989/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Калиновський В.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2017 р.