Постанова

від 18.10.2017 по справі 905/3424/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 905/3424/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), СуддіМогил С.К., СуддіНєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНовоазовського районного центру зайнятості нарішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року у справі№ 905/3424/16 Господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" доНовоазовського районного центру зайнятості простягнення 29303,53 грн, ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (надалі - ПАТ "Ощадбанк", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Новоазовського районного центру зайнятості (надалі - Центр зайнятості, відповідач) про стягнення боргу по несплаті орендної плати у розмірі 15961,02 грн за період з травня 2014 року по листопад 2015 року, боргу за невідшкодовані комунальні послуги у розмірі 826,34 грн, суму пені у розмірі 2936,83 грн, інфляційні втрати у розмірі 8740, 62 грн, 3% річних у розмірі 838,72 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на настання обставин непереборної сили (форс-мажору), неможливість користування орендним приміщення внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та захоплення майна невстановленими особами (кримінальне провадження № 1210450501770004696). Відповідач сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, при розгляді справи в суді першої інстанції не надав. Просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості подати сертифікат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 у справі № 905/3424/16 (суддя Мальцев М.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Черноти Л.Ф., суддів: Зубченко І.В., Марченко О.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по договору оренди в сумі 25466,25 грн з яких: 15961,02 грн - борг по несплаті орендної плати, 8666,51 грн. - інфляційні витрати, 838,72 грн. - 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм ст. 4, 4 2 , 4 3 , 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст.ст. 1, 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 року (надалі - Закон № 1669-VII), просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року та прийняти у справі нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно з ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.01.2011 року між сторонами у справі був укладений договір оренди майна № 1, за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 201,12 кв. м., що розміщене на першому поверсі будівлі за адресою: 87600, м. Новоазовськ, вул. Комунарів, буд. 65 (далі - майно), на строк з 01.01.2011 року по 01.12.2014 року, та зобов'язувався сплачувати орендну плату за кожний місяць в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа поточного місяця, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем, а також відшкодовути витрати орендодавця по оплаті водопостачання, пропорційно кількості працівників орендаря, витрати орендодавця, пов'язані зі сплатою податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, пропорційно до орендованої ним площі у будівлі.

01.01.2011 року сторони підписали акт приймання-передавання орендного майна.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 503, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), виходив з того, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суми основного боргу з орендної плати за період з травня 2014 року по листопад 2014 року у розмірі 15961,02 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, і підстави для звільнення відповідача від цього обов'язку відсутні, оскільки останній не надав сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції (ст. 10 Закон № 1669-VII). У стягненні пені у розмірі 2936,83 грн суд відмовив, оскільки її нараховано після сплину шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). У стягненні боргу за невідшкодовані комунальні послуги у розмірі 826,34 грн суд відмовив з підстав недоведеності.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення, погодився з такими висновками суду першої інстанції, додатково зазначив про недотримання відповідачем умов п.10.3 договору щодо негайного повідомлення позивача у справі про настання форс-мажорних обставин, а також про відсутність акта про повернення орендарем предмета договору оренди, з підписанням якого припиняється основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном Наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України від 17.02.2017 року суд апеляційної інстанції не брав до уваги, оскільки заявник належним чином не обґрунтував неможливість подання вищевказаного сертифікату до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З висновками суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2014 року по листопад 2014 року включно погодитись не можна, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 283, ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

15.10.2014 року набрав чинності Закон № 1669-VII, який, зокрема, передбачав скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (ст. 7).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо вдосконалення регулювання відносин з використання державного і комунального майна на тимчасово окупованій території України" № 1986-VIII від 23.03.2017 року статтю 7 Закону викладено в такій редакції: "Скасувати орендну плату за користування державним та комунальним майном і концесійний платіж за право на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, розташованим у населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 року та №1085-р від 07.11.2014 року м. Новоазовськ включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, та Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Стаття 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII визначає, що його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (ст. 1 Закону № 1669-VII).

Отже, з 14.04.2014 року скасована орендна плата за користування державним майном, що розташоване у населених пунктах, що включені до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ГК України державним є банк, створений за рішенням Кабінету Міністрів України на основі державної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000 року державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Відповідно до п. 1 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 року № 261 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2017 року № 122) ПАТ "Державний ощадний банк України" є державним банком.

А, відтак і майно, яке належить державному банку, є державним (ч. 1 ст. 321 ЦК України, ч. 1 ст. 141 ГК України), тому на нього розповсюджується положення ст. 7 Закону № 1669-VII щодо скасування обов'язку сплати орендної плати за користування майном, що розташоване у населеному пункті, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Оскільки обставини щодо періоду проведення антитерористичної операції в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, прямо визначені законом України, розпорядженням Кабінету Міністрів України та розпорядженнями Кабінету Міністрів, і звільнення відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за користування державним майном передбачено законом, згідно з вимогами ч. 4 ст. 14, ч. 6 ст. 762 ЦК України такі обставини у сукупності є достатніми для висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у справі.

Норма ст. 10 Закону № 1669-VII, яка передбачає необхідність отримання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), в цьому випадку не застосовується, оскільки відповідач звільняється від виконання обов'язку сплачувати оренду в силу прямої вказівки закону.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження і матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача обов'язку щодо здійснення орендної плати за заявлений період, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд і, керуючись п. 2 ст. 111 9 ГПК України, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди в сумі 25466,25 грн, з яких: 15961,02 грн - борг по несплаті орендної плати, 8666,51 грн - інфляційні витрати, 838,72 грн - 3 % річних.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 111 11 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. При цьому, оскільки відповідач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору, суми судового збору, які підлягали сплаті за подання скарг до суду апеляційної або касаційної інстанцій, стягуються з позивача в доход бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , п. 2 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 , ст. 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новоазовського районного центру зайнятості задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017 року у справі № 905/3424/16 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди в сумі 25466,25 грн, з яких: 15961,02 грн - борг по несплаті орендної плати, 8666,51 грн - інфляційні витрати, 838,72 грн - 3 % річних, а також 1197,55 грн витрат зі сплати судового збору

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Люксембург Рози, буд. 54, код ЄДРПОУ 09334702) в доход бюджету 1515,80 грн судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також 1 653,60 грн судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Доручити Господарському суду Донецької області видати накази.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Могил С.К. СуддяНєсвєтова Н.М.