Ухвала

від 19.10.2017 по справі 904/7049/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

19.10.2017 Справа № 904/7049/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аліас-Компані на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 по справі № 904/7049/17 (суддя Рудь І.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оселя , м. Кам'янське, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аліас-Компані , м. Дніпро

про стягнення 90787,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 по даній справі позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 83628,16 грн. - основного боргу, 1178,80 грн. - 3 % річних, 5979,39 грн. - інфляційних втрат та 1600,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 06.10.2017 в порядку ч. 2 ст. 91 ГПК України звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення йому строку на апеляційне оскарження означеного вище рішення.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги з доданими до неї документами, врахувавши заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом . У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції оголошено 19.09.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.09.2017. Тобто кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 05.10.2017. Між тим, апелянт звернувся з апеляційною скаргою через місцевий господарський суд лише 06.10.2017.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним , воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 Пономарьов проти України Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави . Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження . У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків .

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 53 ГПК України відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом поважною і відновити пропущений строк.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій .

Згідно п. 4 Постанови пленуму ВГСУ № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України , клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В обґрунтування поважності причин пропуску апелянт в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що рішення ним у строк встановлений для його оскарження отримане не було, а про його зміст він дізнався 05.10.2017 з Єдиного державного реєстру судових рішень (скорочено - ЄДРСР) лише після його офіційного опублікування 28.09.2017 , що на його думку є поважною причиною для поновлення йому вказаного процесуального строку.

Наведені апелянтом причини пропуску строку не можна визнати поважними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що представник відповідача - ОСОБА_1 була присутньою в судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області в день оголошення вступної та резолютивної частини рішення від 19.09.2017, отже була обізнаною з результатами розгляду справи судом та строками на його оскарження, а тому мала достатньо часу для своєчасного отримання рішення та його оскарження.

Норми ГПК України не передбачають обов'язку суду надсилати сторонам, представники яких приймали участь у судовому засіданні повного рішення.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про вжиття ним заходів щодо своєчасного отримання рішення суду з метою подальшого його оскарження, а тому слід вважати, що відповідач за ним просто не з'явився.

Доводи скаржника про те, що рішення місцевого господарського суду офіційно оприлюднено в ЄДРСР лише 28.09.2017, що вплинуло на можливість ознайомлення з його змістом та, відповідно, оскарження у передбачені законодавством строки, колегія суддів відхиляє, оскільки з 28.09.2017 (дня його офіційного опублікування в ЄДРСР), відповідач мав достатньо часу (7 днів) для оскарження означеного рішення місцевого господарського суду , але не оскаржив його протягом законодавчо встановленого строку та не вказав причини несвоєчасності оскарження, чим допустив прострочення.

Крім того, колегія суддів вважає, що скаржник не може ставити можливість вчасного звернення з апеляційною скаргою в залежність від дати ознайомлення з офіційно оприлюдненим рішенням в ЄДРСР, оскільки він міг ознайомитися з оприлюдненим рішенням і через місяць, і через пів року, що у свою чергу не виключає обов'язку вчасно реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку , тобто протягом десяти днів від дня виготовлення та підписання судом повного тексту рішення.

При цьому, незначний час прострочки подання апеляційної скарги не має вирішального значення, оскільки визначальним є сам факт відсутності поважності причин пропуску процесуального строку .

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не доведено існування істотних перешкод, які б могли позбавити його реальної можливості своєчасно подати апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 4 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду , яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

Можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає, оскільки пропуск строку на оскарження рішення суду пов'язаний не з об'єктивними обставинами, а суто суб'єктивними причинами.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (ухвала від 06.10.2017 по справі № 904/3/17 та в постанові від 30.11.2016 по справі № 909/203/16).

За таких обставин, враховуючи те, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку на подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ Аліас-Компані про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 по справі № 904/7049/17.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 97, 98 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Аліас-Компані у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аліас-Компані на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 по справі № 904/7049/17 - повернути.

Додаток: апеляційна скарга з додатками всього на 25 аркушах, у тому числі копія платіжного доручення від 05.10.2017 № 191; Заява-клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з копією оскаржуваного рішення всього на 11 аркушах.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Н.В. Пархоменко

ОСОБА_2