Ухвала

від 11.10.2017 по справі 804/3203/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 жовтня 2017 рокусправа № 804/3203/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №804/3203/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.12.2016 року №12007-1302,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10.07.2017 р., просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2016 року №12007-1302 Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 178066,26 грн. (а.с. 3-7, 75-80).

В обґрунтування заявлених позовних вимог останній зазначає, що спірне рішення є протиправним з огляду на те, що відповідачем при визначенні грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб не враховано, що частина земельної ділянки по вул. Б.Хмельницького, 16 (за кадастровим номером 1210100000:04:016:0077) були вилучені у позивача та зараховано до земель міста. Отже позивач, володіючи нерухомим майном за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16, не володіє майном, що є предметом оподаткування в розумінні п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України, а саме: земельної ділянки площею 0,2335 га з цільовим призначенням та визначеними щодо неї правами. Також вказує, що розрахунок податку не може бути підставою для визначення розміру земельного податку з фізичних осіб позивачу, оскільки він складений з порушенням загальних засад встановлення податків і зборів (а.с.3-7).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю (а.с. 88-90).

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав не вирішення судом позовних вимог, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції (а.с. 97-99).

В апеляційній скарзі зазначає, що попередній власник об'єкта нерухомості була ОСОБА_2, яка не мала можливості передати ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою, оскільки з ОСОБА_2 розірвано договір оренди земельної ділянки та, як наслідок, рішенням Дніпропетровської міської ради вказана земельна ділянка була вилучена у неї та повернута по акту приймання - передачі до земель громади міста (а.с. 98).

27.09.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких останній зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції повністю обґрунтованою та правомірною, а апеляційну скаргу безпідставною (а.с. 119-121).

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити її з підстав зазначених у ній.

Представник третьої особи у судовому засіданні, посилаючись на доводи, зазначені в письмових запереченнях, просив колегію суддів відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином (а.с. 117), що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, кожного окремо, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за яким останньою прийнято в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16, за кадастровим номером 1210100000:04:016:0077, загальною площею 0,4865 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 48% або 0,2335 га. Строк дії договору становить п'ятнадцять років (а.с. 14-16).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 03.09.2014 року за №236/55 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,4865 га (кадастровий номер 1210100000:04:016:0077); вилучено у ОСОБА_2 частку користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:04:016:0077) 48% або 0,2335 га за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16 (а.с. 20).

18 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (обдарований) укладено договір дарування за яким дарувальник ОСОБА_2 передала у власність обдарованому будівлю клубу номер 16, що розташована по вулиці Хмельницького Богдана у м.Дніпропетровську, як приватну власність (а.с. 8).

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач є власником будівлі клубу, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16, згідно договору дарування від 18.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 (а.с.8). у зв'язку з чим позивач набув право власності на споруду та до нього перейшло право користування на земельну ділянку, на якій розташована споруда, за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2016 року Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №12007-1302, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 178066,26 грн. (а.с. 19).

Сума зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням нарахована з огляду на проведений розрахунок земельного податку, виходячи з площі тієї земельної ділянки, яка розташована під належним позивачу нежитловим приміщенням (будівля клубу), тобто виходячи з 0,2335 га. та встановленої нормативної грошової оцінки - 9712705,08 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернулась до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області зі скаргою.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5222/10/04-36-10-01-09 від 28.03.2017р. скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача про те, що відповідно до норм Податкового кодексу України, власник земельної ділянки площею 0,2335 га за адресою: м.Дніпро, вул.Б.Хмельницького, 16 (кадастровий номер 1210100000:04:016:0077) повинен сплачувати земельний податок з дня державної реєстрації права власності на нерухоме майно та по день коли він втратить право власності на нього.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПКУ нарахування фізичним особам податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податок фізичною особою сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт 287.5 статті 287 ПКУ).

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи встановлено, що до позивача згідно договору дарування нежитлових приміщень від 18.12.2013 року, перейшло право власності на нежитлову будівлю за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16; земельна ділянка на якій розташовані належні на праві власності нежитлові будівлі перебувають в оренді.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору оренди землі від 28.12.2007 року, ОСОБА_4 було прийнято в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16, за кадастровим номером 1210100000:04:016:0077, загальною площею 0,4865 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 48% або 0,2335 га.

Таким чином, під обслуговування нежитлового приміщення (будівлі клубу), що за договором дарування нежитлових приміщень від 18.12.2013 року перейшло у власність позивача, виділено 0,2335 га.

При цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК та положень Закону № 1952-IV право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи викладене, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано позивачем, що підпунктом 1.3.3.6 пункту 1.3 Додатка №2 до Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «По місцеві податки і збори на території міста» визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об'єктів виробничої та будівельної сфери діяльності - 0,75% від нормативною грошової оцінки землі.

Управлінням Держгеокадастру у м.Дніпропетровську Дніпропетровській області листом від 12.05.2016 року №8-411-0ю2-1677/2-16 надіслано інформацію, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,4865 га за кадастровим номером 1210100000:04:016:0077, за адресою: м.Дніпро, вул. Б.Хмельницького, 16, для комерційного використання в 2016 році складає 20236535,43 грн.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, та з урахуванням Рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «По місцеві податки і збори на території міста» , листа Управління Держгеокадастру позивачу правомірно визначено податкове зобов'язання по сплаті земельного податку на 2016 рік за земельну ділянку площею 0,2335 га за адресою м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 16 на суму 178066,26 грн.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов'язок відповідач виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі №804/3203/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 13 жовтня 2017.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова