Рішення

від 18.10.2017 по справі 704/1551/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1412/17

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 47

ОСОБА_1

Доповідач в апеляційній інстанції

ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого

ОСОБА_2

суддів

ОСОБА_3, ОСОБА_4

при секретарі

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу приватного підприємства «Тальне-Агрохім» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства «Тальне-Агрохім», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, яким просив визнати недійсним договір оренди землі від 12.11.2015, укладений між ОСОБА_7 та ПП «Тальне-Агрохім», предметом якого є земельна ділянка, площею 3,3893 га, кадастровий №7124089000:01:001:0476, та зобов‘язати державного реєстратора Тальнівської РДА скасувати державну реєстрацію указаного договору оренди землі, мотивуючи про те, що 12.04.2015 помер батько позивача - ОСОБА_7 (орендодавець за спірним договором). 15.12.2015 позивач в порядку спадкування отримав земельну ділянку, яка перебуває в оренді відповідача. Оскільки на момент укладення спірного договору оренди землі орендодавець помер, отже він не міг підписати вказаний договір, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.04.2017 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказано, зокрема, на те, що спірний договір укладено 04.02.2015, тобто ще за життя орендодавця. Державна реєстрація спірного договору, яку вчинено 12.11.2015, не змінює моменту його укладення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір оренди землі укладено після смерті орендодавця. Крім того, державним реєстратором при його реєстрації не дотримано вимог законодавства та не встановлена відповідність законодавчим нормам довіреності представника орендодавця, яка після смерті останнього втратила чинність.

Однак погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_7 належали на праві власності дві земельні ділянки, площею по 3,39 га, розташовані на території Романівської сільської ради Тальнівського району, що підтверджується державними актами серії ІІ-ЧР № 031487, від 28.12.2001.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-СР №286495, виданого Тальнівським районним відділом ДРАЦС 26.08.2016, ОСОБА_7 помер 12.04.2015.

Відповідно до договору про розподіл спадкового майна від 15.12.2015 ОСОБА_6 (позивач у даній справі) отримав земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Романівської сільської ради Тальнівського району, попередній кадастровий №7124089000-00-01-476, поточний кадастровий №7124089000:01:001:0476. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2015 спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_6, який отримав у спадщину земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Романівської сільської ради Тальнівського району, площею 3,3893 га. попередній кадастровий №7124089000-00-01-476, поточний кадастровий №7124089000:01:001:0476, яка належала спадкодавцеві згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-СР №031487.

Матеріали справи містять наданий позивачем договір оренди земельної ділянки, укладений 12.11.2015 між ПП «ОСОБА_2 - Агрохім», як орендарем, та ОСОБА_7, як орендодавцем, щодо земельної ділянки кадастровий №7124089000:01:001:0476 (спірний договір), тобто після смерті орендодавця. Позивач надав також акт приймання-передачі земельної ділянки від 12.11.2015 за спірним договором.

Одночасно, відповідачем надано суду примірник цього ж договору ідентичний за змістом, датований 04.02.2015.

Згідно розписки від 04.02.2015 ОСОБА_7 одержав за передачу в оренду земельної ділянки за спірним договором премію в розмірі 4000,00 грн.

Далі, 12.11.2015 на підставі договору оренди землі від 04.02.2015 за відповідачем у справі зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий №7124089000:01:001:0476 (а.с.61).

З цих підстав колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами фактично було укладено саме 04.02.2015, тобто за життя орендодавця, а вже 12.11.2015 – було зареєстровано право оренди у встановленому законодавством порядку.

Тут слід врахувати, що у правовому висновку ВСУ у справі №6-162ц13 від 19.02.2014, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов‘язковим до застосування, вказано, що частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним, застосуванню підлягають законодавчі норми в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, а не в момент його державної реєстрації.

Далі, відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (зокрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України.

З правового висновку ВСУ у справі №6-127ц13 від 18.12.2013, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов‘язковим до застосування, вбачається, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та вказані вище норми законодавства, а також правовий висновок ВСУ, колегія суддів вважає, що на момент укладення спірного договору (04.02.2015) його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, що свідчить про безпідставність позовних вимог у даній справі.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що згідно п.41 спірного договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, оскільки для вирішення питання про недійсність цього договору у аспекті вимог ч.1 ст.215 ЦК України має значення не момент набрання чинності договором, а момент його укладення (тобто фактичного підписання сторонами, що скріплює їх волевиявлення).

Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання правочину недійсним з підстав відсутності вільного волевиявлення сторони договору на його укладення, фактично розглянув питання про те, чи є даний правочин укладеним, та прийшовши до висновку про те, що спірний правочин є неукладеним в зв’язку з відсутністю державної реєстрації правочину, визнав його недійсним з цих підстав, вийшовши тим самим за межі позову та не звернувши увагу на вимоги цивільного закону, що недійсним може визнаватися лише укладений правочин, оскільки неукладений правочин не існує як юридичний факт, відповідно, і визнавати недійсним те, чого юридично не існує - суперечить вимогам закону.

Більш того, згідно до вимог ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

В даному випадку ст. 20 Закону України «Про оренду землі», що передбачала обов’язкову державну реєстрацію правочину та на яку суд першої інстанції послався в своєму рішенні, задовольняючи позов, виключено на підставі Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року. При цьому, на моменту укладення сторонами спірного договору оренди землі закон не вимагав державної реєстрації договорів оренди землі.

Також слід оцінити критично висновки суду першої інстанції про те, що державний реєстратор порушив вимоги законодавства при реєстрації спірного договору, адже предметом спору у даній справі є визнання цього договору недійсним з підстав недотримання його сторонами положень закону при його укладенні та з цих же підстав скасування державної реєстрації спірного договору, отже наявність чи відсутність порушень закону посадовою особою при державній реєстрації спірного договору не може свідчити про його недійсність. Крім того, колегія суддів враховує, що право позивача на земельну ділянку, яка є предметом оренди за спірним договором, посвідчено 15.12.2015 (свідоцтво про право на спадщину), отже при зверненні до державного реєстратора із заявою про посвідчення спірного договору, останній не мав можливостей встановити факт переходу права власності на орендовану земельну ділянку до спадкоємця її попереднього власника.

Згідно ст.309 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21.04.2017 у даній справі слід скасувати у зв‘язку з порушенням судом норм матеріального права – ч.1 ст.215ЦК України та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу – задовольнити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства «Тальне-Агрохім», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Тальнівської районної державної адміністрації, про визнання недійсним договору оренди землі – скасувати.

Позов ОСОБА_6 до приватного підприємства «Тальне-Агрохім» про визнання недійсним договору оренди землі – залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :