Рішення

від 19.10.2017 по справі 181/279/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1672/17 Справа № 181/279/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-центр , ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 із позовною заявою, в якій вказував, що 04.05.2005 року між МПП Вікторія та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі - автозаправочної станції, що розташована за адресою: смт. Межова, вул. Центральна, 1-а. У лютому 2016 року позивачці стало відомо, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року по справі № 175/4608/15-ц за позовом ОСОБА_6 було припинено право власності ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно, визнано та зареєстровано право власності за ОСОБА_4, скасовані арешти та заборони відчуження на вказане майно. Як вказує представник позивача, ОСОБА_6 є колишнім чоловіком позивачки, наразі вони проживають все одно однією сім'єю і він не звертався до суду із такими позовними вимогами, у зв'язку з чим 12.02.2016 року цим же судом заочне рішення було скасоване, а 26.02.2016 року вказана позовна заява залишена без розгляду. В подальшому позивачу стало відомо, що на підставі цього заочного рішення ОСОБА_4 31.12.2015 року відчужив спірне майно на користь ОСОБА_5, яка, в свою чергу 05.01.2016 року відчужила вказане майно на користь ТОВ Акцент-центр . Представник позивача вважав, що майно, зазначене вище, вибуло з власності позивачки не з її волі та без її відома, а тому, посилаючись на норми ст.ст. 316, 321, 330, 386, 387, 388 ЦК України, просив суд витребувати у ТОВ Акцент-центр майно з чужого незаконного володіння на користь позивача ОСОБА_2, скасувати реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ Акцент-центр та визнати за позивачем право власності на нерухоме майно - будівлю АЗС, що розташована за адресою: смт. Межова Дніпропетровської області, вул. Центральна, 1-а (а.с. 2-5 том 1).

01.07.2016 року представник позивача звернувся до суду із уточнюючою позовною заявою, відповідно до якої збільшив оцінку вартості майна до 2 499 000,00 грн., витребування якого є предметом даного спору, додавши до позовної заяви копію звіту про оцінку майна від 03.06.2016 року (а.с. 76-79 т. 1).

26.07.2016 року представником позивача подана уточнююча позовна заява, відповідно до якої збільшено розмір позовних вимог та, окрім зазначених вище вимог, представник позивачки просив також визнати недійсним договір іпотеки від 17.06.2016 року, укладений між ТОВ Акцент-центр та ОСОБА_3, № 1275, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, посилаючись на те, що відповідач не є законним власником спірного майна та не мав права передавати це майно в іпотеку після того, як було скасоване рішення суду, на підставі якого майно перейшло у володіння відповідача, а також під час розгляду вказаної справи про витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, представник позивачкаи посилався на те, що ОСОБА_3 є учасником ТОВ Акцент-центр та є пов'язаною особою з відповідачем. На підставі цього вважав, що договір іпотеки повинен бути визнаний судом недійсним (а.с. 124-129 том 1).

Заочним рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-центр , ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності та визнання права власності - задоволена частково.

Витребувано на користь ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-центр нежитлову будівлю (будівля автозаправочної станції), яка розташована за адресою: смт. Межова Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 1-а, і складається з: будівлі автозаправочної станції, загальною площею 18,1 кв.м., позначеної в плані літ. А , туалету літ. Т , навісу літ Н , бетонного покриття №1, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.05.2005 року, посвідченого нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 1108, шляхом скасування реєстрації права власності ТОВ Акцент-центр на цю нежитлову будівлю.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовлено. (а.с. 208-213 том 1).

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог (а.с. 9-14 том 2).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоальнити, скасувавши рішення суду в оскаржуваній частині та ухваливши нове рішення про задоволення вимог про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 04.05.2005 року ОСОБА_2 придбала у МПП Вікторія нежитлову будівлю (будівля автозаправочної станції), яка розташована за адресою: смт. Межова Дніпропетровської області вул. Центральна, буд. 1-а, і складається з будівлі автозаправочної станції, загальною площею 18,1 кв.м., позначеної в плані літ. А , туалету літ. Т , навісу літ Н , бетонного покриття № 1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.05.2005 року, посвідченим нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за № 1108. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7453650 від 07.06.2005 року вищевказане майно зареєстроване за ОСОБА_2 07.06.2005 року (а.с. 10-11).

Судом також встановлено, що позивачці ОСОБА_2 у лютому 2016 року стало відомо про порушення її речового права стосовно предмету спору.

Так, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року по справі № 175/4616/15-ц було припинено право власності ОСОБА_2 на вищевказане нежитлове приміщення, визнано та зареєстровано право власності за ОСОБА_4 (витяг від 31.12.2015 року № 51360959 (а.с. 21 том 1)).

Цього ж дня, 31.12.2015 року, ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_5, право якої зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.12.2015 року за № 51362256 (а.с. 22-23 том 1).

05.01.2016 року вказане майно за договором купівлі-продажу № НАТ 091762/р.№11, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано за ТОВ Акцент-центр .

Матеріалами справи підтверджено, що вказане рішення по справі № 175/4616/15-ц скасоване ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 року (а.с. 131 том 1), а 26.02.2016 року позовна заява залишена без розгляду.

Таким чином, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі № 175/4616/15-ц, що було підставою для виникнення права власності на майно у особи, що в подальшому здійснила її відчуження на користь третіх осіб, як причина та підстава законності переходу права власності - перестало існувати.

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі Артіко проти Італії (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Судом враховано ч. 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Незаконним є володіння чужим майном без законних підстав або

коли такі підстави були раніше, а потім відпали.

Посилаючись на вимоги ст. 387 ЦК України , суд вважав, що майно вибуло від законного власника у зв'язку із виконанням рішення суду, тобто фактично поза його волею, це дає можливість законному власнику після скасування такого рішення повернути належне йому майно.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, та ч. 3 ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Судом встановленно, що ОСОБА_2 є законним власником майна, яке вона вимагає витребувати з володіння ТОВ Акцент-центр , що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.05.2005 року, посвідченим нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за № 1108, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7453650 від 07.06.2005 року вищевказане майно зареєстроване за ОСОБА_2 07.06.2005 року (а.с. 10-11 том 1).

Також встановлено, що згідно витягу з державного реєстру іпотек, номер обтяження 9937810 від 15.06.2010 року та державного реєстру заборон, номер обтяження 6563362 від 11.02.2008 року (а.с.133), будівля АЗС за адресою: смт. Межова, вул. Центральна, 1-а передана в іпотеку ВАТ КБ Надра , власник майна і майновий поручитель - ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірне майно, суд посилався на ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому виходив із того, що потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Оскільки рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року, на підставі якого спірне майно вибуло з володіння позивачки та було припинено її право власності на вказане майно і зареєстровано за ОСОБА_4, скасоване, а в подальшому позовна заява залишена без розгляду ухвалою від 26.02.2016 року, суд вважав, що право власності на будівлю АЗС за ОСОБА_2 не оспорюється та (або) не не визнається іншою особою, та підтверджується відповідними доказами, що містяться у справі.

Колегія суддів в повній мірі не погоджується з даними висновка.

Так, дійсно правовою підставою набуття права власності позивачки на спірне майно є договір купівлі-продажу від 04.05.2005 року, посвідчений нотаріусом Межівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за № 1108.

Однак, вирішення питання про витребування майна з чужого незаконного володіння хоча й відновлює права власника на вказане майно, але враховуючи, що в результаті виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 р., яке потім було скасованого, запис про право власності позивачки в єдиному державному реєстрі було скасовано, то відповідно витребування нерухомого майна з незаконного володіння відповідача, автоматично не поновлює запис про право власності позивачки, як власника майна, що обмежує її у правах власника.

Статтею 15 ЦК України закріплене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що ґрунтується на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати: захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), споживачів (стаття 42), захист прав і свобод людини і громадянина судом, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, відповідними міжнародними судовими установами чи міжнародними організаціями (стаття 55).

Згідно із вимогами статей 2, 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеного Закону, особа вважається власником об'єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суд 1 інстанції на зазначене уваги не звернув та формально підійшов до розгляду даної позовної вимоги, не врахувавши, що судове рішення про визнання права власності у відповідності до ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було б беззаперечною підставою внесення державним реєстратором у до Державного реєстру речових прав запису про право власності на нерухоме майно витребуване позивачкою, що відновило б її порушене право.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки, суд виходив з того, що позивачка, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, не надала доказів укладення такого договору між ТОВ Акцент - центр та ОСОБА_3, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

З вказаними висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони є не обґрунтованими, зробленними з порушенням норм процессуального права, що призвело до порушень нормам матеріального права.

Так, належні та допустимі докази (іпотечний договір) позивачка дійсно суду 1 інстанції не надала, однак нею було заявлено відповідне клопотання про витребування цих доказів. В матеріалах справи міститися заява позивача про витребування доказів, яка подана 25.07.2016 року її представником в порядку ст.ст. 27, 137 ЦПК України, про що свідчить відповідний штамп суду про прийняття даної заяви. У вказаній заяві представник позивача просив суд витребувати у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 належним чином завірену копію нотаріальної справи відносно посвідчення Договору іпотеки від 17.06.2016 року.

Отже, посилання суду першої інстанції, що ні позивачем, ні його представником питання про витребування від відповідачів вищезазначених доказів (іпотечного договору) не надходило, є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Судом апеляційної інстанції ухвалою від 15.06.2017 року було витребувано відповідні докази, на виконання якої приватним нотаріусом ОСОБА_7 направлено копію нотаріальної справи відносно посвідчення Договору іпотеки від 17.06.2016 року, укладеного між ТОВ Акцент центр та ОСОБА_3, з якої вбачається, що дійно між вказаними сторонами було укладено спірний договір.

Згідно ст. 5 ЗУ Про іпотеку , об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за умов, що майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація, нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення, воно зареєстроване у встановленому законом порядку, як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відсутність хоча б однієї з указаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до статей 387, 388 ЦК можливість віндикації майна в особи, яка володіє майном, у тому числі й майна, переданого в іпотеку, залежить від того, чи є володілець добросовісним набувачем.

Якщо іпотекодавець є добросовісним набувачем майна, переданого в іпотеку, і майно придбане ним за відплатним договором, власник має право витребувати це майно в іпотекодавця у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вищевикладене у повній мірі підтверджується Аналізом судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, викладеним у листі Верховного Суду України від 01.02.2015 року та у численній судовій практиці, що ґрунтується на вищевикладеній позиції.

Враховуючи, що запис про право власності на спірне нерухомк майно в єдиному державному реєстрі було скасовано, а також, що майно вибуло з законного володіння позивачки поза її волею, і вона, як власник договір іпотеки не укладала, який було укладено з особою, яка не є законним власником спірного майна та не мала права передавати це майно в іпотеку після того, як було скасоване рішення суду, на підставі якого майно перейшло у її володіння, то колегія суддів вважає що рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки від 17.06.2016 року, слід скасувавти, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, з вищезазначених відстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Зоачне рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Акцент-центр , ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання права власності та визнання договору іпотеки недійсним - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю (будівлю автозаправочної станції), яка розташована в смт. Межова Дніпропетровської області по вул. Центральна, буд. 1-а, і складається з будівлі автозаправочної станції загальною площею 18,1 кв.м. літ. "А", туалету літ. "Т", навісу літ. "Н", бетонного покриття № 1.

Визнати недійсним договір іпотеки № 1275 від 17.06.2016 року, укладений між ТОВ Акцент-центр та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: