Рішення

від 25.08.2010 по справі 2-1301/10

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноградський районний суд Харківської області

м. Красноград, вул. Харківська, 127, 63300, (05744) 7-07-04

Справа №2-1301/10

РІШЕНЯ Іменем України

25 серпня 2010 року м. Красноград

Суддя Красноградського районного суду Харківської області Тарасенко Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду в Красноградському районі про перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить зобов'язати Управління пенсійного фонду в Красноградському районі провести перерахунок та виплатити пенсію, як інваліду 2 групи особи постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії тому, що пенсія повинна бути значно вищою чим вона виплачується. Позивач стверджував, що статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 Закону, а тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. В зв'язку з чим просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФ України в Красноградському районі та зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок та виплату такої пенсії з 01.01.2004 року по 31.03.2007 року з урахуванням раніше виплачених сум та виплатою, згідно п. 2 ст. 46 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , компенсації втрати частини доходів.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити виходячи з того, що позивач отримає пенсію по інвалідності яка призначена за нормами ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 та ч.4 ст.54 Закону України де призначення проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком - 19 гривень 91 копійок і відповідає вимогам постанови КМУ від 30.05.1997 року №523. У відповідності до ч.І, 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25,"а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених з цим Законом, а також просить звернути увагу на те, що звернення позивача до суду у 2010 році, з вказаною позовною заявою по питанню нарахування та виплати пенсії за період з 01.01.2004 року по 31.03.2007 року, є порушенням терміну загальної позовної давності у три роки, що передбачено ст. 257 ЦК України.

Позивач в судове засідання не з'явився в запереченнях на заперечення відповідача просить розглянути справу без його участі з урахуванням наданих заперечень та викладеного в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, УПФ України в Красноградському районі в запереченнях на позов просить проводити судовий розгляд справи без участі повноважного представника з урахуванням наданих заперечень.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку,про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи та він був віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується відповідним посвідченням та довідками, а також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає доцільним відмітити, що ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка діяла в період з 01.01.2004 року по 31.03.2007 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції від 27.11.2003 року, встановлюється, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до додатку №2 постанови КМУ №1783 від 20.11.2003 року середня заробітна плата для обчислення пенсій в Україні в 2003 році в цілому за рік складала 371,72 грн. Отже, розрахунок пенсії позивача за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року необхідно було здійснювати на підставі ч. 4 ст. 54 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції від 27.11.2003 року та додатку №2 постанови КМУ №1783 від 20.11.2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції від 23.12.2004 року та вступила в силу з 12.01.2005 року та діє до теперішнього часу, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ЗУ №2089-ІУ від 19.10.2004 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2005 рік встановлюється в розмірі 382 грн. Отже, розрахунок пенсії позивача за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року необхідно було здійснювати на підставі ч.

4 ст. 54 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції від 23.12.2004 року та ЗУ №2089-ІУ від 19.10.2004 року.

Згідно ЗУ №3235-ІУ від 20.12.2005 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік встановлюється в таких розмірах: з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року - 350 грн.; з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року - 359 грн.; з 01.10.2006 року^по

31.12.2006 року - 366 грн. Тобто, розрахунок пенсії позивача за період з 01.01.2006 року по

31.10.2006 року необхідно було здійснювати на підставі ч. 4 ст. 54 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції від 23.12.2004 року та ЗУ №3235- IV від 20.12.2005 року.

В 2007 р. застосовувати ст. 62 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік , якою мінімальний розмір пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 ст. 62 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік , збільшений на 1%.

Слід відмітити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.02р. Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету , на який посилається відповідач, суперечать положенням Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Зі змісту ст.2& Закону У країни Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначейня розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії, які призначені особам, згідно із Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1%. Отже, питання щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами, законодавчо не визначено.

Згідно ч. 7 ст. 8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Таким чином, приймаючи до уваги, що єдиними законами, які регулюють правовідносини щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Закони України «Про затвердження прожиткового мінімуму на відповідні роки» та про Державний бюджет на відповідні роки, виходячи із загальних засад пріоритетних законів над підзаконними нормативними актами щодо встановлення мінімальних пенсій за віком, суд вважає, що до наявних правовідносин необхідно застосовувати закони України, якими врегульовані подібні правовідносини, а не постанови Кабінету Міністрів України.

За таких же підстав призначення та розрахунок додаткової пенсії повинно здійснювати з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Законів України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік» , «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» , «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» , ЗУ №3235-ІУ від 20.12.2005 року та Закону України Про державний бюджет на 2007 рік .

Таким чином, для врегулювання правовідносин з приводу призначення пенсії позивачу мають застосовуватись норми ст.ст.50 та ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Таким чином вимоги позивача на призначення йому пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.04.2004р. є обгрунтованими.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, приписів ч.2 стЛ52 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 01.01.2004 року УПФУ в Красноградському

районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену ст.50, ч.4 ст.54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , яка діяла в період з 01.01.2004 року по 31.03.2007 року.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп. який у п.З зазначив наступне: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше"

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосуванню частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі

збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.50, ст.54 Закону України Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

При цьому суд не вбачає порушення строку звернення до суду позивачем.

Згідно ст.50, ст.54 Закону України Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до п. З ч.І ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 50, ст. 54 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. З ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України , суд вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України Про пенсійне забезпечення суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, вимоги позивача повинні розглядатися без обмеження строку, за який вони заявлені.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині виплати компенсації втрати частини доходів згідно п. 2 ст. 46 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування враховуючи наступне.

Згідно п. 2 ст. 46 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Оскільки позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а саме за період з 01.01.2004р. по 31.03.2007р. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» не нараховувались, внаслідок чого порушення строків її виплат не було, а тому не має підстав для задоволення вказаних вимог позивача.

Згідно п. З ч. З ст. 81 ЦГТК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст.ст. 1, 6, 10, 11, 60,213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИЛА:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України * в Красноградському районі Харківської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а саме за період з 01.01.2004р. по 31.03.2007р. у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.І ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та виплатити недоотримані суми пенсій за результатами здійсненого перерахунку.

В інші частині позову відмовити.

Стягнути з УПФ України в Красноградському районі Харківської області витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 15 грн. на р/р 31216259700300, МФО - 851011, одержувач УДК у Красноградському районі, код ЄДРПОУ 24134389.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя