Постанова

від 11.10.2017 по справі 914/2812/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 914/2812/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів:Корсака В.А., Алєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Симпатік-Електро" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі№ 914/2812/16 Господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "Симпатік-Електро" доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенрго" прозобов'язання вчинити дії та стягнення суми

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаБогославська Н.В., - відповідачаЖуков А.О.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Приватне підприємство "Симпатік-Електро" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенрго", в якій просило суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії (надати наряд на отримання ТМЦ та прийняти продукцію виробничо-технічного призначення) стягнути з останнього вартість 9 одиниць продукції виробничо-технічного призначення на загальну суму 134 400 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №152-ЗЭ-БуТЭС від 18.05.2015 щодо безпідставного неприйняття визначеного у договорі товару.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 (суддя Кітаєва С.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Приватне підприємство "Симпатік-Електро" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Алєєва І.В., Данилова М.В. для розгляду даної справи (протокол від 25.09.2017).

10.10.2017 Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенрго" подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 18.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Західенрго" (покупець) та Приватним підприємством "Симпатік-Електро" (постачальник) укладено договір поставки №152-ЗЭ -БуТЭС.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними показниками, погодженими сторонами в специфікації, а саме:

- електромагніти КМП-4, заводу-виробника ПрАТ "ІАС2 м.Харків, з гарантійним строком 12 місяців, вимоги до якості і комплектності якої мають відповідати ТУ У 31.6-05393406-027:2011, в кількості 10 штук, по ціні за одиницю (без ПДВ) - 12 640,00 грн., на загальну суму (без ПДВ) - 126 400 грн.

- електромагніти ЭМТ2 37-М заводу-виробника ПрАТ "ІАС2 м.Харків, з гарантійним строком 12 місяців, вимоги до якості і комплектності якої мають відповідати ТУ У 05393406.002-97, в кількості 4-х штук, по ціні за одиницю (без ПДВ) - 10 880 грн., на загальну суму (без ПДВ) - 43 520 грн.

Загальна вартість продукції (з ПДВ) - 203 904 грн.

Згідно з пунктом 1.2. договору покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.3. договору постачальник гарантує, що продукція, що поставляється за цим договором, належить постачальникові на праві власності, і на дату набуття чинності договору не обтяжена правами третіх осіб, у тому числі: не продана, не заставлена, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, пройшла митне очищення і оформлення, а також вільна від інших обтяжень і не є предметом суперечки, і що постачальник має право розпоряджатися цією продукцією, зокрема поставити її покупцеві відповідно до умов цього договору. На вимогу покупця, постачальник зобов'язаний надати йому документи, що підтверджують обставини, викладені в цьому пункті.

У розділі " 4" договору сторони погодили строки і умови поставки продукції.

Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в цьому договорі. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, яка супроводжується одним товаросупровідним документом (пункт 4.1. договору).

У пункті 4.2. договору сторони погодили умови постачання продукції - DDP, згідно з "Інкотермс-2010", з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі. Погоджене місце призначення поставки: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м. Бурштин, Івано-Франківської області. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

У пункті 4.3. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату; податкову накладну; видаткову накладну; товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності ( у разі, якщо Продукція підлягає обов'язковій сертифікації); дозвіл Держгірпромнагляду (у разі, якщо отримання дозволу є обов'язковим згідно з нормами чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації ( у разі, якщо такі документи передбачені заводом-виробником); технічну документацію, передбачену пунктом 2.4. цього договору.

Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті договору, покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки продукції, які мають бути надані постачальником в строки, встановлені цим пунктом договору.

Документи (крім податкових накладних), постачальник зобов'язується надати покупцеві разом з поставленою продукцією.

Відповідно до пункту 4.4 договору у разі поставки продукції без тооваросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції по кількості, якості, асортименту, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання поставленої продукції. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п.2.5 цього договору.

У пункті 4.6. сторони дійшли згоди, що вказані в цьому договорі документи надаються постачальником повною мірою, в належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.7. договору датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

При поставці продукції автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній.

При поставці продукції залізничним транспортом датою поставки вважається дата прибуття продукції на залізничну станцію призначення (у погоджене місце поставки), що вказана в залізничній накладній.

Згідно з пунктом 4.8. договору зобов'язання постачальника вважається виконаним з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві (пункт 4.9. договору).

У пункті 4.10. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний письмово за 3 (три) календарні дні до фактичної поставки, сповістити покупця про дату і час поступлення продукції в погоджене місце призначення поставки і дані про вантажоперевізника, а також надати інші відомості, потрібні покупцеві для здійснення необхідних заходів з приймання продукції.

Поставлена продукція повинна мати необхідне стандартне маркування та інші реквізити, необхідні для ідентифікації продукції (пункт 4.11. договору).

При поставці продукції постачальник зобов'язаний дотримуватися вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, нормативних актів, що регулюють порядок перевезення вантажів залізничним транспортом, і вимог до перевезення конкретного виду Продукції, що поставляється (пункт 4.13. договору).

У разі, якщо в результаті огляду поставленої продукції на предмет відповідності її завантаження в транспортний засіб буде встановлено, що постачальником порушені вимоги пункту 4.13. цього договору, покупець має право відмовитися від прийняття партії продукції (пункт 4.14. договору).

Відповідно до пункту 4.15. договору, строк поставки товару 2015 рік, впродовж 30 (тридцяти) календарних днів після отримання письмової заявки постачальником.

Заявка направляється покупцем за допомогою технічних засобів зв'язку (факсом та/або електронним листом) постачальнику по реквізитам, вказаним у розділі 10 цього договору з обов'язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур'єрською поштою та/або поштовим відділенням зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (УДППЗ "Укрпошта"), - підпункт 4.15.1. пункту 4.15. договору.

Відповідно до підпункту 4.15.2. пункту 4.15. договору, письмова заявка, вказана в цьому договорі вважається отриманою постачальником на 5 (п'ятий) календарний день з дати реєстрації покупцем рекомендованого листа у відділіенні поштового зв'язку УДППЗ "Укрпошта" та/або з дати реєстрації письмового повідомлення кур'єрською поштою або в день особистого вручення уповноваженому представнику постачальника.

Загальна сума договору становить 203 904 грн., у тому числі ПДВ 33 984 грн. Ціни на продукцію встановлюються сторонами у Специфікації. (пункти 5.1., 5.2. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору, розрахунки за продукцію, поставлену за цим договором, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника впродовж 5 (п'яти) робочих днів після спливу 90 (дев'яносто) календарних днів від дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку і за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Взаєморозрахунки між покупцем і постачальником здійснюються на підставі даних про якість, кількість, асортимент і комплектність продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього договору (пункт 5.5. договору).

У разі порушення постачальником строків поставки, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкцій та/або збитків, і до їх оплати постачальником затримати оплату поставленої продукції на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов'язується сплатити штрафні санкції та /або збитки впродовж 10 (десяти) днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків покупцем. При цьому, покупець вправі сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім штрафних санкцій та /або відшкодування збитків покупцеві (пункт 5.6. договору).

Відповідно до пункту 8.1. цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків, до повного виконання сторонами грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 8.3. договору якщо інше не встановлено договором. Усі зміни і доповнення до нього можуть бути внесені при згоді на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами цього договору.

В подальшому 27.11.2015 між сторонами була укладена угода до вищезазначеного договору, відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору до 30.06.2016.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди, по іншим зобов'язанням, які не змінені даною додатковою угодою, сторони керуватимуться умовами договору та чинним законодавством України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 20.07.2015 №110/1190 покупець (відповідач), посилаючись на укладений з постачальником (позивачем) договір поставки, просив приступити до поставки обладнання в повному обсязі згідно з пунктом 1.1. даного договору.

Листом № 096 від 27.07.2015 постачальник повідомив покупця, що згідно з пунктом 4.10. договору поставки готовий здійснити поставку електромагнітів у обсягах, зазначених у специфікації до договору поставки та зазначив, що відвантаження продукції буде здійснено перевізником "Нова Пошта" (адресна доставка). При цьому постачальник у листі просив надати довіреність для здійснення поставки продукції.

Причиною виникнення спору у справі позивачем визначено невиконання відповідачем обов'язку щодо прийняття частини обумовленого договором поставки товару, а саме: вісім електромагнітів КМП-4 та один електромагніт ЕМТ 2-37 М.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні позивачем зобов'язань з поставки продукції в порядку, погодженому сторонами у розділі "4" договору в межах строку дії договору поставки. Окрім цього, суди виходили з того, що умовами договору не передбачено надання відповідачем позивачу довіреності (наряду) для поставки продукції.

Такі висновки судів колегія вважає передчасними з наступних підстав.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник зазначає про неврахування судами того, що

- частину визначеної у специфікації продукції, а саме: два електромагніти КМП-4 та три електромагніти ЭМТ2 37-М, позивачем було поставлено 28.01.2016;

- частину визначеної у специфікації продукції, а саме: вісім електромагнітів КМП-4 та один електромагніт ЭМТ2 37-М, позивачем було поставлено 03.02.2016;

- відповідно до наряду на отримання ТМЦ №БТС0000016 від 19.01.2016 відповідачем було уповноважено представника - Гаврилюка Р.Я. на отримання п'яти електромагнітів, поставлених позивачем 28.01.2016;

- відповідно до банківської виписки з рахунку позивача за 29.04.2016, відповідачем було сплачено вартість отриманих за договором п'яти електромагнітів в загальній сумі 69 504 грн.

Таким чином, позивач зазначав, що поставка продукції була здійснена ним саме в межах строку дії договору, який за додатковою угодою від 27.11.2015 був продовжений сторонами до 30.06.2016.

Разом з тим, суди не надали оцінку обставинам того, що оплачена відповідачем партія продукції на загальну суму 69 504 грн., була прийнята ним саме на підставі виданого відповідного наряду на отримання ТМЦ від 19.01.2016, хоча такий порядок і не передбачено умовами договору.

Позивач наголошував, що відповідач розпочав приймання першої партії продукції шляхом видачі уповноваженій особі наряду на отримання ТМЦ, а відтак, на думку позивача, ним обґрунтовано було зазначено у листі до відповідача від 17.06.2016 №57 про необхідність надання довіреності для здійснення поставки решти продукції (9 електромагнітів).

Водночас суди залишили без належної оцінки підстави неприйняття відповідачем решти продукції (9 електромагнітів) на спірну суму, яку, як зазначав позивач, ним було поставлено 03.02.2016, тобто в межах строку дії договору.

На дослідженні зазначених обставин позивач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 ГПК України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 111 7 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2016 у справі №914/2812/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова