Рішення

від 12.10.2017 по справі 910/11392/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/11392/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвент-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен"

про стягнення 63870,91 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Биліна Р.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача - Омельчук С.О. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвент-М" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Борен" про стягнення 63870,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно з умовами Договору від 19.05.2016 № 1905/16-01 виконав роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання на загальну суму 185837,90 грн., а відповідач вказані роботи за відповідним актом прийняв, проте в повному обсязі та встановлені Договором строки не оплатив. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача наявну за ним заборгованість у розмірі 55837,90 грн., а також нараховані на цю суму 1174,89 грн. трьох процентів річних та 6858,12 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві зокрема на те, що зазначений позивачем акт приймання-передачі робіт не відповідає вимогам чинного законодавства та з боку відповідача не підписувався. Крім того, даний акт складений з посиланням на Договір від 19.05.2016 № 1905/16-01, який сторонами не укладався.

На підставі викладеного відповідач просив у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2016, складеного між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, позивач згідно з Договором від 19.05.2016 № 1905/16-01 виконав роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 (літера А), поверх 8, вартість яких становить 185837,90 грн. У даному акті зазначено, що роботи виконані у встановлений термін, якісно та в повному обсязі, претензій сторони не мають, та цей акт є підставою для розрахунків. Зазначений акт підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як вбачається зі змісту вказаного акту, останній складений на приймання-передачу обумовлених Договором від 19.05.2016 № 1905/16-01 робіт.

Водночас, наявна в матеріалах справи копія вищезазначеного Договору не містить підпису з боку повноважного представника відповідача, а підписана тільки зі сторони позивача та скріплена його печаткою.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частинами 1 та 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку позивача в ПАТ Укрсиббанк , 23.05.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача 50000,00 грн. із призначенням платежу авансовий платіж зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 у т.ч. ПДВ 8333,33 грн. , 02.06.2016 перерахував 50000,00 грн. із призначенням платежу за монтажні роботи зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 у т.ч. ПДВ 8333,33 грн. та 07.07.2016 сплатив 30000,00 грн. із призначенням платежу за монтажні роботи зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. .

З огляду на здійснені відповідачем оплати з посиланням на Договір від 19.05.2016 № 1905/16-01, а також прийняття виконаних позивачем робіт, що становили предмет вказаного Договору, суд дійшов висновку про те, що вчинені відповідачем дії свідчать про погодження останнього з викладеними в Договорі істотними умовами щодо його предмету, строку та ціни, а відтак даний Договір є укладеним. Водночас, щодо зазначених у Договорі інших умов, то останні на спірні правовідносини не впливають та не є предметом судового розгляду.

Відтак, із умов вищевказаного Договору слідує, що відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати власними та залученими силами і особами відповідно до умов цього Договору роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання в приміщенні, що розташоване на 8 поверсі будівлі на об'єкті, що орендується відповідачем у ТОВ Еста Холдінг : нежитловий будинок, розташований за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 (літера А), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. зазначеної угоди).

Договірна вартість робіт за цим Договором визначається згідно з кошторисом і складає 247425,90 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 41237,65 грн. (п. 2.1. вказаного правочину).

Згідно з п. 4.2. Договору відповідач здійснює розрахунки з позивачем у такому порядку: авансовий платіж у розмірі 50000,00 грн., з урахуванням ПДВ 20 %, здійснюється відповідачем протягом 2 банківських днів з моменту підписання даного Договору та на підставі рахунку позивача (п. 4.2.1.); другий платіж, здійснюється відповідачем на підставі додатка № 2 до даного Договору та на підставі рахунку позивача (п. 4.2.2.).

У додатку № 2 сторонами погоджено графік фінансування, відповідно до якого авансовий платіж становить 70000,00 грн., у 1 неділю підлягає сплаті 50000,00 грн., у 2 неділю - 70000,00 грн. та в 3 неділю - 57425,00 грн.

Отже, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач здійснив у передбачених Договором розмірах та строках авансовий платіж, сплатив загалом за вказані роботи 130000,00 грн., а також підписав та скріпив печаткою акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 185837,90 грн., що, ураховуючи відсутність будь-яких зауважень з їх виконання, свідчить про прийняття цих робіт відповідачем.

Одночасно, посилання відповідача на невідповідність даного акту встановленим чинним законодавством вимогам до первинних документів, а саме відсутність у ньому всіх реквізитів відповідача, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від оплати за надані йому за цим актом послуги. Також, відповідачем не доведено наявність обґрунтованих обставин, що свідчили би про невідповідність наявного в акті підпису зі сторони відповідача - директора Романа В.М., керівнику товариства - Роману В.М., а також відмінність даних посад, що було покладено відповідачем в якості підстав, з яких позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що сума основного боргу за виконані роботи, яка складає 55837,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1174,89 грн. та 6858,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 55837,00 грн. за період з 17.10.2016 по 30.06.2017.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Водночас відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Однак позивач, визначивши початкову дату свого розрахунку 17.10.2016, помилково включив до нього інфляційні нарахування за жовтень 2016 року. Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок суми інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 6075,21 грн. інфляційного збільшення, у зв'язку з чим дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Борен (01103, м. Київ, б-р Дружби народів, буд. 28-а, нежиле прим. 6, оф. 1; ідентифікаційний код 35946045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конвент-М (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 24, к. 21; ідентифікаційний код 34349479) 55837 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 90 коп. основного боргу, 1174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 89 коп. трьох процентів річних, 6075 (шість тисяч сімдесят п'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 39 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18.10.2017

Суддя Я.В. Маринченко