Постанова

від 15.01.2018 по справі 910/11392/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа№ 910/11392/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Зеленіна В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Борен

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.10.2017 (повний текст складено18.10.2017)

у справі № 910/11392/17(суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конвент-М

(далі - ТОВ Конвент-М )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Борен

(далі - ТОВ Борен )

про стягнення 63 870, 91 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Конвент-М звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Борен про стягнення 63 870, 91 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивач на підставі Договору № 1905/16-01 від 19.05.2016 виконав, а відповідач за відповідним актом прийняв роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання на загальну суму 185 837,90 грн., проте в повному обсязі та у встановлені Договором строки виконаних робіт не оплатив, відтак позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 55 837,90 грн., а також нараховані на цю суму 1 174,89 грн. 3% річних та 6 858,12 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/11392/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Борен на користь ТОВ Конвент-М 55 837, 90 грн. основного боргу, 1 174, 89 грн. 3% річних, 6 075, 21 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 580, 39 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, Договір № 1905/16-01 від 19.05.2016, на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги, сторонами не укладався, відповідачем не підписувався, відповідно такий немає юридичної сили та не породжує жодних юридичних наслідків. Крім цього, згаданий Договір не укладався й шляхом вчинення будь-яких дій, які б свідчили про бажання відповідача укласти цей Договір та шляхом прийняттям пропозиції про його укладення. Наданий позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2016 не є правовою підставою для здійснення розрахунків між сторонами, оскільки містить підпис невстановленої особи, відбиток печатки відрізняється від печатки відповідача, містить посилання на Договір, який сторонами не укладався, невірно зазначене місцезнаходження відповідача тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.01.2018 з'явились представники сторін, представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, позивач виконав, а відповідач за відповідним актом прийняв роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання на загальну суму 185 837,90 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10.10.2016, складеного між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, підписаного повноважними представниками обох сторін та скріпленого їх печатками. Згідно згаданого акту роботи виконані у встановлений термін, якісно та в повному обсязі, без жодних претензій, цей акт є підставою для розрахунків.

Як вбачається зі змісту вищевказаного акту, його складено на приймання-передачу обумовлених Договором від 19.05.2016 № 1905/16-01 робіт.

Водночас, судом встановлено, що наявна в матеріалах справи копія вищезазначеного Договору не містить підпису повноважного представника відповідача, підписана тільки позивачем та скріплена його печаткою.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами ( ст. 181 ГК України).

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку позивача в ПАТ Укрсиббанк , 23.05.2016 відповідач перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн. з призначенням платежу авансовий платіж зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. , 02.06.2016 - 50 000,00 грн. з призначенням платежу за монтажні роботи зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. та 07.07.2016 - 30 000,00 грн. з призначенням платежу за монтажні роботи зг.дог.№ 1905/16-01 від 19.05.2016 в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн. .

З огляду на здійснені відповідачем оплати з посиланням на Договір № 1905/16-01 від 19.05.2016 та прийняття виконаних позивачем робіт, що становили предмет Договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вчинені відповідачем дії свідчать про погодження з викладеними в тексті Договорі істотними умовами щодо його предмету, строку та ціни, відтак такий Договір є укладеним. Водночас, в частині інших зазначених в Договорі умов, то останні на спірні правовідносини не впливають й не є предметом судового розгляду. Відтак доводи відповідача (апелента) в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами п. 1.1 Договору замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов'язується виконати власними та залученими силами і особами за умовами цього Договору роботи з монтажу систем вентиляції та холодопостачання в приміщенні, яке розташоване на 8 поверсі будівлі на об'єкті, що орендується відповідачем у ТОВ Еста Холдінг : нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 (літера А), натомисть замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору.

Договірна вартість робіт за Договором визначається згідно з кошторисом і складає 247425,90 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 41237,65 грн. (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 4.2 Договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем в такому порядку: авансовий платіж в розмірі 50 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20 % протягом 2 банківських днів з моменту підписання Договору та на підставі рахунку виконавця (п. 4.2.1); другий платіж здійснюється замовником на підставі додатка № 2 до Договору та на підставі рахунку виконавця (п. 4.2.2).

Додатком № 2 сторони погодили графік фінансування, відповідно до якого авансовий платіж становить 70 000,00 грн., у 1 неділю підлягає сплаті 50 000,00 грн., у 2 неділю - 70 000,00 грн. та в 3 неділю - 57 425,00 грн.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач здійснив у передбачених Договором розмірах та строках авансовий платіж, сплативши загалом за вищезазначені роботи 130 000,00 грн., а також підписав та скріпив печаткою акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 185 837,90 грн., що за відсутності будь-яких зауважень до виконання цих робіт свідчить про прийняття їх відповідачем.

Посилання відповідача (апелянта) на невідповідність вищезгаданого акту встановленим чинним законодавством до первинних документів вимогам, а саме відсутність у ньому всіх реквізитів відповідача, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від оплати за надані йому та прийняті за цим актом послуги. Відповідачем також жодним чином не доведено наявності обґрунтованих обставин, які свідчили би про невідповідність наявного в акті підпису відповідача - директора ОСОБА_2 керівнику товариства - ОСОБА_2, як і відмінності даних посад, що покладено відповідачем в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту звернення відповідача до позивача з приводу повернення перерахованих ним коштів, як помилково сплачених, або доказів звернення до суду про стягнення таких коштів.

З огляду на наведене та те, що сума основного боргу за виконані роботи, яка складає 55 837,00 грн., підтверджена наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами й відповідач не надав документів про погашення цієї заборгованості, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача вищезгаданої суми, відтак законно задовольнив позов в цій частині.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 1 174,89 грн. 3% річних та 6 858,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 55 837,00 грн. за період прострочення з 17.10.2016 по 30.06.2017.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, апеляційний суд визнав, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1174,89 грн. 3% річних є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу розрахунку інфляційних втрат, слід зазначити, що відповідно до листа Верховного Суду України Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Однак визначивши початкову дату свого розрахунку 17.10.2016, позивач помилково включив до нього інфляційні нарахування за жовтень 2016. Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок суми нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 6075,21 грн. інфляційного збільшення, отже ця позовна вимога підлягає задоволенню частково.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Крім цього, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач просив стягнути з відповідача 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4, ст. 129 ГПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 на момент розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій підтверджуються договором про надання правової допомоги від 10.05.2017 (з усіма подальшими змінами та доповненнями), за умовами п. 1.1 якого адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту його прав та інтересів під час вирішення спору щодо стягнення з ТОВ БОРЕН на користь ТОВ КОНВЕНТ-М заборгованості по оплаті робіт з монтажу системи вентиляції та холодопостачання за Договором № 1905/16-01 від 19.05.2016 згідно Акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.10.2016, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов'язані з її наданням в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Положеннями п. 3.1 цього Договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду), розмір якого визначається сторонами з розрахунку 640, 00 грн. за одну годину, витрачену адвокатом на надання правової допомоги (для вчинення чи у зв'язку із вчиненням дій, необхідних для досягнення позитивного результату), в тому числі, але не обмежуючись: час на проїзд та час очікування судових засідань. Розмір гонорару не може перевищувати суми, що є результатом додавання 10 відсотків від розміру основного зобов'язання та сум, визначених відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (10% основного зобов'язання + інфляційні нарахування + 3% річних), стягнення яких було задоволено судовим рішенням, що набрало законної сили, проте незалежно від досягнутого позитивного результату не може бути меншим за 6 000, 00 грн.

На виконання умов згаданого Договору ТОВ Конвент-М було сплачено гонорар адвоката за правову допомогу в даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № 479 від 20.10.2017 на суму 6 000, 00 грн.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено кошти, наявні докази надання адвокатом правової допомоги у даній справі згідно наданого звіту щодо витраченого адвокатом часу (ОСОБА_3 був присутній на судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій, неодноразово надавав документи по справі та письмові пояснення по суті спору) та фактичного перерахування коштів на підставі Договору, апеляційний суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем 6 000, 00 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, як витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Борен залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/11392/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/11392/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Борен (01103, м. Київ, б-р Дружби народів, буд. 28-а, нежиле прим. 6, оф. 1; ідентифікаційний код 35946045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Конвент-М (01042, м. Київ, вул. ЧИГОРІНА, буд. 49, офіс 6; ідентифікаційний код 34349479) 6 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.01.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

В.О. Зеленін